У КДБ Білорусі надійшов на погодження проєкт акту Міністерства внутрішніх справ країни «Про встановлення переліків організацій та інших структур, нацистської символіки і атрибутики», в якому пропонується внести у цей перелік національний білоруський біло-червоно-білий прапор і гасло «Живе Білорусь». Про це повідомила білоруська служба Радіо Свобода з посиланням на телеграм-канал державного Білоруського союзу журналістів (БСЖ).
Як пише БСЖ, в документі зазначається, що такий символ «використовувався карателями і поліцаями», а гасло назване «колабораціоністським привітанням і бойовим кличем» і ставиться в один ряд із «нацистським партійним привітанням «Хайль Гітлер».
У травні заступник начальника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією МВС Михайло Бедункевич заявляв, що біло-червоно-білий прапор внесуть у список забороненої символіки. Він зазначав, що «символіка, яка використовувалася колаборантами, не може бути дозволена» і «ходити під цими прапорами на вулицях ніхто не дасть».
Натомість директор Інституту історії НАН Білорусі Вадим Лакизо в інтерв’ю виданню «Наша нива» заявляв, що в роки війни фіксувалося «використання біло-червоно-білих прапорів на публічних заходах із пропагандистськими цілями». Однак він додав, що документів про офіційний дозвіл німецької окупаційної влади на використання біло-червоно-білих прапорів колабораційними організаціями «виявлено не було».
Біло-червоно-білий прапор – історичний національний символ Білорусі, офіційний прапор Білоруської Народної Республіки (1918–1919) і державний прапор Республіки Білорусь до 1995 року. Після референдуму, ініційованого та незаконно проведеного Олександром Лукашенком, використання цього прапора в країні фактично заборонили. Офіційним став прапор, аналогічний прапору Білоруської РСР, лише без серпа і молота, а біло-червоно-білий перетворився на символ протесту.
Гасло «Живе Білорусь» як політичний національний заклик вперше прозвучав у 1910 році. У 1920-х цей заклик звучав на зборах білоруських студентів у Празі, пізніше – на білоруських зборах у Парижі, Вільнюсі. У Другій світовій війні вираз «Живе Білорусь» використовувався білорусами незалежно від політичних поглядів, у тому числі в радянській пресі.
