Фонд Клуні «За справедливість», заснований голлівудським актором Джорджем Клуні та його дружиною, юристом Амаль Клуні, закликав Росію скасувати вирок російського суду фігурантам бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір» Серверу Мустафаєву, Ернесу Аметову, Марлену Асанову, Мемету Бєлялову, Серверу Зекір'яєву, Тимуру Ібрагімову, Сейрану Салієву та Едему Смаїлову, яким інкримінували участь у забороненій в Росії та анексованому нею Криму організації «Хізб ут-Тахрір».
«Судовий розгляд справи за обвинуваченням цих осіб був пов'язаний з порушенням їхнього права на справедливий суд та інших прав людини, включаючи право на презумпцію невинуватості, право на участь у судовому розгляді та свій захист у ньому, право на виклик і допит свідків, а також право на свободу від незаконного та довільного затримання. З огляду на ці порушення, Військовий апеляційний суд м. Власіха має скасувати вирок щодо вищевказаних осіб та видати постанову про їх негайне звільнення», – сказано в повідомленні фонду.
Зазначається, що повна доповідь з аналізом і оцінкою цього судового процесу відповідно до міжнародних стандартів, заснована на моніторингу всіх доступних засідань, що проводився «Посольством прав людини», опублікована за посиланням.
У ній автори підкреслили, що на виконання своїх зобов'язань в рамках МПГПП, ЄКПЛ та Четвертої Женевської конвенції, Росії слід негайно звільнити сімох засуджених.
«Крім того, Російська Федерація повинна припинити переслідування громадян України на окупованих територіях в рамках російського законодавства, а також припинити незаконне вивезення затриманих на російську територію», – йдеться в доповіді.
Фонд Клуні «За справедливість», заснований голлівудським актором Джорджем Клуні та його дружиною, юристкою Амаль Клуні, своїм завданням заявляє «боротьбу за справедливість і вимогу відповідальності за порушення прав людини». Фонд реалізує різні правозахисні проєкти по всьому світу.
У 2020 році Фонд Клуні засудив вирок у бахчисарайській «справі Хізб ут-Тахрір».
У жовтні 2017 року російські силовики заарештували шістьох жителів Бахчисарая. Це Тимур Ібрагімов, Марлен Асанов, Мемет Бєлялов, Сейран Салієв, Сервер Зекір'яєв і Ернес Аметов. ФСБ Росії інкримінувало їм участь у забороненій у Росії та анексованому нею Криму організації «Хізб ут-Тахрір».
21 травня 2018 року в Криму було затримано координатора «Кримської солідарності» Сервера Мустафаєва і жителя села Долинне Бахчисарайського району Едема Смаїлова. Звинувачення проти них долучили до бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір».
Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону в вересні 2020 року виніс вирок у другій бахчисарайській «справі Хізб ут-Тахрір».
У президента України Володимира Зеленського назвали «військовим злочином» цей вирок. У Мінреінтеграції повідомили, що вимагатимуть посилення санкцій проти Росії через вироки для кримських татар.
У Прокуратурі АР Крим та Севастополя назвали вирок фігурантам бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір» черговим доказом релігійних переслідувань у Криму.
6 жовтня 2020 року засуджених у цій справі етапували в СІЗО-5 Ростова-на-Дону. У грудні сімох фігурантів справи другої бахчисарайської групи «Хізб ут-Тахрір» перевели зі слідчого ізолятора Ростова-на-Дону в СІЗО-3 Новочеркаська.
Кримські «справи Хізб ут-Тахрір»
Представники міжнародної ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» називають своєю місією об'єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але вони відкидають терористичні методи досягнення цього і кажуть, що зазнають несправедливого переслідування в Росії та в окупованому нею в 2014 році Криму. Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» у 2003 році, включивши до списку об'єднань, названих «терористичними».
Захисники заарештованих і засуджених у «справі Хізб ут-Тахрір» кримчан вважають їх переслідування мотивованим за релігійною ознакою. Адвокати зазначають, що переслідувані у цій справі російськими правоохоронними органами – переважно кримські татари, а також українці, росіяни, таджики, азербайджанці та кримчани іншого етнічного походження, які сповідують іслам. Міжнародне право забороняє запроваджувати на окупованій території законодавство держави-окупанта.
