Антикорупційний проєкт Scanner Project з'ясував, звідки на станціях водопостачання Сімферополя з'явилося обладнання Siemens та Grundfos, яке показали в сюжеті телеканалу «Россия 1».
Поставки їхніх насосів, серед іншого обладнання, на анексований Кримський півострів – заборонені постановою Ради Європи від 2014 року.
За даними розслідувачів, офіційно проєктно-вишукувальні та будівельно-монтажні роботи об'єкта "Бештерек-Зуйський водозабір" вела московська компанія ТОВ "Сучасні системи реновації". Два держконтракти на загальну суму 1,5 млрд рублів були укладені в лютому 2021 року, але фактично роботи почалися в жовтні 2020-го.
"Сучасні системи реновації" з червня 2020 року на 70% належать Михайлу Буренку – керівнику журналу "Полимерные трубы". Засновник видання – група компаній "Поліпластик". Ще 30% володіє Лев Гориловський, президент цієї групи компаній. Останній особисто брав участь у запуску водоводу.
Однак для виконання держконтракту на будівництво об'єкта в Криму група компаній використовувала окрему юрособу. Причина проста: володіння "Поліпластик" оформлено через кіпрські компанії Radius Systems Holdings Ltd і APG Polyplastic Group Ltd і потрапляння ГК під європейські санкції може серйозно зашкодити бізнесу, вказує проєкт.
"Поліпластик" виробляє полімерні труби, але для монтажу систем компанія активно закуповує фітинги та насосне обладнання, в тому числі в Європі. За даними митних декларацій, серед постачальників групи компаній є іспанська Belgicast Internacional, S.L, нідерландська Sabic Europe B.V., австрійська Borealis AB, німецька Simona AG, а також швейцарська GF Piping Systems. Крім того, "Поліпластик" має власне виробництво в декількох країнах, у тому числі в Китаї, Великій Британії та Латвії. Європейські компанії власники "Поліпластик" контролюють через британську Radius Group Holdings Ltd.
Співвласники і керівники Мирон Гориловський і Валентин Буяновський, за даними британського комерційного реєстру, є резидентами Великої Британії.
Дефіцит прісної води – одна з головних проблем півострова. До 2014 року близько 85% потреб жителів Криму в воді забезпечував Північно-Кримський канал – вода через нього йшла з Дніпра. Після анексії Криму Росією Україна припинила поставки води. Там зіткнулися не тільки з дефіцитом води, але й з відключенням електроенергії. У вирішенні цієї кризи також застосовувалося обладнання Siemens, причому куди більш складне, ніж насоси для води. На півострові встановили газотурбінні установки великої потужності. Це штучний товар, тому, щоб ввезти їх в обхід санкцій, російська сторона збрехала, що обладнання встановлять у Тамані, на протилежному березі Керченської протоки, йдеться в матеріалі.
Режим санкцій ЄС і США, запроваджений через анексію Криму, діє 7 років, але невідомо про жодне офіційне розслідування порушення санкцій. У 2019 Scanner Рroject спільно з журналістами «Настоящего Времени» досліджували бізнес у Криму і виявили докази того, що понад сотні компаній порушують міжнародні санкції.
Отримані журналістами документи свідчать про те, що економічні обмеження ЄС, США та України порушують в тому числі мільярдери Рінат Ахметов і Дмитро Фірташ, російський бізнесмен і акціонер "Новой газеты" Олександр Лебедєв, колишній міністр оборони України Павло Лебедєв та багато інших бізнесменів. Також на півострові працюють компанії, пов'язані з німецьким авіаперевізником Lufthansa, виробником знаменитої горілки Medoff, найбільшим у світі депозитарним банком Bank of New York Mellon.
Раніше кримська влада заявили про запуск води на Сімферополь від Бештерек-Зуйського водозабору. За інформацією керівництва підприємства «Вода Криму», в квітні жителям Сімферополя можуть пом'якшити графік подачі води, якщо ситуація з наповнюваністю водосховища в Криму залишиться на такому ж рівні.
Водопостачання Криму
Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.
Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.
У 2020 році ситуація з водопостачанням в Криму стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.
З кінця серпня графіки подачі води були запроваджені в Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Пізніше це торкнулося Білогірська і Білогірського району та частково Алушти.
Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов не виключив, що Росія може визнати надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.
Влада Росії виділила мільярди рублів на будівництво нових водогонів, водозаборів і на буріння свердловин.
Моніторингова місія ООН в Україні наполягає, що, згідно з міжнародним правом, Росія несе повну відповідальність за забезпечення населення Криму водою.
Офіційний Київ стверджує, що постачання води на півострів через Північно-Кримський канал відновиться тільки після деокупації Криму.
