Речниця МЗС Росії Марія Захарова вважає, що Рада Європи не реагує належним чином на «реальні проблеми» Криму – дефіцит води, який півострів відчуває після перекриття Північно-Кримського каналу. Так вона прокоментувала рішення Ради Європи 11 травня про ситуацію з порушенням прав людини в Криму.
«Неодноразово закликали західних колег відмовитися від подвійних стандартів і перестати закривати очі на реальні проблеми, що вимагають реакції з боку Ради Європи. Однак вони вважають за краще «не помічати» водну блокаду півострова й інші гуманітарні злочини київської влади. Вважають за можливе піддавати населення Криму колективній дискримінації за зроблений у 2014 рік вибір на користь возз'єднання з Росією», – сказала Захарова під час пресконференції 13 травня.
Вона також дорікнула західним країнам у візових обмеженнях і економічних санкціях через Крим.
«Якщо кримчани – «жертви окупації», як стверджується в рішенні КМРЄ, то за що ж їх карають, запроваджуючи економічні та візові обмеження? Це риторичне питання чи глухий кут в ідеології, нав'язуваної загальноєвропейським інститутом і «старшим братом»?» – додала Захарова.
Комітет міністрів Ради Європи у вівторок, 11 травня, ухвалив рішення «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)», в якій засуджується російська анексія Криму, а також констатується суттєве порушення прав людини в Криму.
Після цього постійний представник Росії при Раді Європи, посол Іван Солтановський сказав, що це рішення Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) «суперечить базовим принципам міжнародних відносин і статуту організації». На думку посла, подібне рішення «є втручанням у внутрішні справи Росії, ставить під сумнів її територіальну цілісність».
Лариса Опанасюк, призначена російською владою уповноваженою з прав людини в Криму, повідомила, що має намір направити в Раду Європи виписки з її річного звіту про дотримання прав людини на півострові.
Активісти «Кримськотатарського Ресурсного Центру» представили аналіз порушень прав людини в Криму за квітень 2021 року. Згідно з їхніми даними, за звітний період відбулось 7 обшуків, 6 затримань і 11 випадків допитів, опитувань і «бесід».
У Росії неодноразово заперечували порушення прав у Криму.
Раніше влада Криму заявляла, що готується подати проти України позов «через шкоду, заподіяну півострову водною блокадою» після перекриття Північно-Кримського каналу. Як заявляв голова російського парламенту Криму Володимир Константинов, перш ніж звертатися до міжнародних інстанцій, підуть позови в російські суди.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в інтерв'ю Радіо Свобода заявляв, що відновлення подачі дніпровської води в Крим через канал можливе тільки після його деокупації.
Водопостачання Криму
Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.
Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.
У 2020 році ситуація з водопостачанням в Криму стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.
З кінця серпня графіки подачі води були запроваджені в Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Пізніше це торкнулося Білогірська і Білогірського району та частково Алушти.
Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов не виключив, що Росія може визнати надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.
Влада Росії виділила мільярди рублів на будівництво нових водогонів, водозаборів і на буріння свердловин.
Моніторингова місія ООН в Україні наполягає, що, згідно з міжнародним правом, Росія несе повну відповідальність за забезпечення населення Криму водою.
Офіційний Київ стверджує, що постачання води на півострів через Північно-Кримський канал відновиться тільки після деокупації Криму.
