Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
Російський День перемоги (9 травня) у Севастополі
У Севастополі та Сімферополі російська влада поклала квіти біля меморіалів вічного вогню в цих містах з нагоди Дня перемоги у Другій світовій війні, який у РФ та на окупованих нею територіях України відзначають 9 травня.
У Сімферополі російський глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) поклав квіти до вічного вогню у сімферопольському парку імені Гагаріна. Підконтрольний РФ глава Севастополя Михайло Развожаєв зробив те саме біля вічного вогню на меморіалі героїчної оборони Севастополя 1941-1942 років.
При цьому масових заходів до Дня перемоги на Кримському півострові не проводитимуть. Підконтрольна Росії місцева влада вирішила обмежити масові заходи «з міркувань безпеки».
Без парадів. Інший бік Другої світової війни в Криму (фотогалерея)
1/19Атаку німецької армії на Крим не можна назвати раптовою, і все ж півострів не був готовий до оборони. Радянські війська поступалися противнику і в кількості, і в умінні, крім того, були розосереджені по всьому Криму. Як тільки Вермахт прорвався через Перекоп, доля півострова була вирішена.
На фото: німецькі війська пробивають радянську оборону на Перекопі, жовтень 1941 року
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
2/19Севастополь залишився останнім радянським оплотом у Криму. Для захисту від бомбардувань спецкомбінат №1 із виробництва боєприпасів розмістили в штольнях у Троїцькій балці на глибині 60 метрів – там працювали дві тисячі осіб. Цим штольням «пощастило» – їх радянські війська наприкінці червня 1942 року підірвали порожніми. Штольні в Інкермані знищили разом із людьми в них.
На фото: виробництво боєприпасів у севастопольській штольні, листопад 1941 року
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
3/19Попри стан облоги, звичайне життя в місті тривало. Навчальний процес – у тому числі. Лише під час німецького авіанальоту або артобстрілу учні з книжками перебиралися до бомбосховища, обладнаного в підвалі школи.
На фото: учні біля входу в бомбосховище під школою у Севастополі, квітень 1942 року
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
4/19Зображена на фото українка Людмила Павличенко – найуспішніша в історії жінка-снайпер. Вона захищала Одесу і Севастополь, була евакуйована і вирушила з делегацією молоді в США і Канаду.
Переконуючи союзників відкрити фронт у Європі, вона сказала: «Мені 25 років, на фронті я встигла знищити 309 фашистських загарбників. Чи не здається вам, джентльмени, що ви занадто довго ховаєтеся за моєю спиною?».
За різними даними, майже третина захисників Севастополя були українцями
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
5/19У грудні 1941 року Керченський півострів був відбитий радянськими військами, але в травні 1942 року німецько-румунські частини знову його завоювали. Загибель Кримського фронту в мініатюрі нагадувала розгром усієї Червоної армії влітку 1941 року. На передньому плані фото – тіла загиблих червоноармійців. Севастополь здався через півтора місяця після поразки радянських військ під Керчю.
На фото: румунські війська наступають на Керченському півострові, травень 1942 року
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
6/19У перші два роки війни Червона армія втратила полоненими більше, ніж убитими. Те ж було і в Криму – там сотні тисяч бійців виявилися оточеними (як під Керчю) або ж кинутими напризволяще своїми командирами (як під Севастополем). Дослідники зазначають, що в Росії ця сторінка війни замовчується.
На фото: радянські солдати, взяті в полон на Керченському півострові, травень 1942 року
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
7/19Ще один маловідомий аспект Другої світової – біженці та насильно переміщені особи. Десятки мільйонів осіб змінили, в основному, не з власної волі, місце проживання. Не став винятком і Крим, де під час партизанських атак і контрпартизанських дій окупантів безліч сіл були зруйновані, а їхні жителі – переселені.
На фото: кримськотатарські біженки на Південному узбережжі Криму, літо 1942 року
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
8/19Попри те, що Німеччина не мала у своєму розпорядженні бойові кораблі на Чорному морі, радянський флот зазнав величезних втрат від мін (у тому числі й власних), а також авіаударів повітряних сил нацистської Німеччини.
На фото: фок-щогла крейсера «Червона Україна» в Севастополі, липень 1942 року
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
9/19Уцілілим севастопольцям потрібно було готувати їжу і прати одяг. А оскільки майже все місто лежало в руїнах, люди поверталися до старих перевірених практик.
На фото: місцеві жінки перуть у Севастопольській бухті, липень 1942 року
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
11/19Націоналізація по-німецьки: напис на плакаті свідчить, що цей об'єкт реквізований і не може бути нікому переданий без особливого дозволу командувача.
На фото: голова пам'ятника Леніну, липень 1942 року
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
12/19Ніщо людське не було чуже навіть еліті німецької армії – морським офіцерам. Хтось, гуляючи Воронцовським палацом, надів на лева свого кашкета і сфотографував. Судячи з кількості зроблених знімків, цей палац користувався серед окупантів особливою "любов'ю".
На фото: лев із Воронцовського палацу в Алупці, липень 1942 року
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
13/19У нацистських таборах загинули мільйони радянських бійців (у тому числі – сотні тисяч у Криму), однак не всі представники Третього рейху поводилися з ними по-звірячому.
На фото: німецький солдат дає прикурити радянському полоненому, червень 1943 року
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
14/19Але й про ідеалізацію окупації не йдеться. Зображене оголошення було сфотографоване в 1944 році, але з'явилося, зрозуміло, набагато раніше. Поділ міст на зони для «істинних арійців» і для всіх інших – звична нацистська практика.
На фото: оголошення про початок «забороненої зони» на Приморському бульварі Севастополя, травень 1944 року
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
15/19Згідно з даними радянських і російських істориків, Крим був звільнений нібито за 35 днів (у квітні-травні 1944 року), тоді як нацистам довелося витратити на завоювання півострова півтора року. Насправді вигнання окупантів із Криму почалося в листопаді 1943 року зі взяття Перекопу на півночі й Ельтігена – на сході. Потім німецькі війська зупинили радянську армію, вона відновила наступ лише через пів року.
На фото: форсування Сиваша військами 4-го Українського фронту, листопад 1943 року
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
18/19Тих, хто вижив, чекали суворі часи. Крим був зруйнований бойовими діями, а також спустошений нацистськими розстрілами, примусом до роботи та радянськими депортаціями. З 1,2 мільйона кримчан, які зустріли війну, побачили її закінчення на рідній землі приблизно 400 тисяч – утричі менше.
На фото: жителі Севастополя на вулицях зруйнованого міста, червень 1944 року
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
19/19На фото в центрі – молодий моряк Дмитро Вольнов, учасник оборони Севастополя і звільнення міста, зустрічається з матір'ю і братом, які пережили окупацію
Посилання для територій, де сайт Крим.Реалії заблокований
Previous slide
Next slide
Згідно з розпорядженням російського голови Криму Сергія Аксьонова, масові заходи на відкритих просторах 9 травня обмежені через «загрозу застосування ударних БПЛА». Крім того, Аксьонов заявив про посилення «інформаційних атак», «провокацій» та «фейків» напередодні 9 травня. Які саме «провокації» та «фейки» маються на увазі, Аксьонов не уточнив.
У Севастополі цього року також із міркувань безпеки відмовилися від проведення військового параду, який до повномасштабного вторгнення РФ в Україну був основним заходом у програмі святкувань Дня перемоги. Традиційну в Росії акцію «Безсмертний полк» у Севастополі проведуть в онлайн-форматі, а список усіх заходів у місті було вирішено не публікувати, повідомляючи про них лише безпосередніх учасників.
Російська влада традиційно посилює заходи безпеки в Криму напередодні 9 травня. На цьому тлі в останні роки також скасовують військовий парад.
У 2024 році Аксьонов послався на «міркування безпеки», проте політологи, такі як Євгенія Горюнова, вказували на ідеологічні причини: відсутність військових успіхів та значні втрати на фронті підривають традиційний культ перемоги, роблячи проведення парадів недоцільним.
Британська розвідка також зазначала, що скасування парадів у Криму та інших регіонах Росії може бути сприйнято як визнання проблем у військовій кампанії, що підриває пропагандистський наратив Кремля.
