У столиці Вірменії Єревані 13 березня відбувалися чергові протести з вимогою відставки прем’єр-міністра Нікола Пашиняна, який тим часом вів переговори з президентом Арменом Сарґсяном задля вирішення політичної кризи в країні інформує Радіо Свобода.
Спершу демонстранти з вигуками на кшталт «Нікол – зрадник» чи «Ніколе, йди геть» протестували біля будівлі Міністерства закордонних справ, де той проводив одну з зустрічей, потім перейшли під резиденцію президента, коли Пашинян прибув туди на переговори з Сарґсяном.
Після цих переговорів пресові служби обох чільних посадовців повідомили, що голова держави і голова уряду, говорячи про можливі шляхи виходу з внутрішньополітичної кризи, обговорили й як можливе вирішення проблеми проведення позачергових парламентських виборів.
На зустріч із президентом були запрошені й парламентські фракції в парламенті, і позапарламентські опозиційні сили; це запрошення прийняли фракції владної партії Пашиняна «Мій крок» і опозиційної «Освічена Вірменія».
Третя парламентська фракція, опозиційна «Квітуча Вірменія», а також запрошений опозиційний «Рух за порятунок вітчизни», що об’єднує понад десяток позапарламентських партій і груп, відмовилися. Вони заявили, що візьмуть участь у такій зустрічі, тільки якщо вона буде відбуватися за їхнім порядком денним – у разі, якщо темою обговорення буде тільки відставка Пашиняна, призначення тимчасового уряду, розпуск парламенту й позачергові вибори.
Головою тимчасового уряду вони хочуть бачити колишнього прем’єра Вазґена Манукяна, який очолював перший уряд Вірменії після відновлення незалежності в 1990–1991 роках.
Антиурядові протести в Єревані й інших місцях у Вірменії з вимогами відставки Нікола Пашиняна влаштовує опозиційна коаліція з 16 партій і рухів. Ці протести проти Пашиняна і його уряду, які останніми днями знову наростають, масово спалахнули після поразки Вірменії в останній війні з Азербайджаном за Нагірний Карабах. Тоді 44 дні боїв завершилися в листопаді 2020 року угодою про припинення вогню, укладеною за посередництва Росії.
Супротивники Пашиняна звинувачують його в цій поразці, він відповідає, що не мав іншого вибору, даючи зрозуміти, що інакше поразка була б іще тяжчою.
