В Українській Гельсинській спілці з прав людини вважають, що Росія не мала права судити Хайсера Джемілєва – сина національного лідера кримських татар, депутата Верховної Ради України Мустафи Джемілєва.
Про це в коментарі для Крим.Реалії сказав директор адвокаційного центру Української Гельсинської спілки з прав людини Борис Захаров.
На його думку, рішення Краснодарського крайового суду у справі Джемілєва є неправомірним.
«Тут питання підсудності, на якій підставі Краснодарський суд виносить це рішення? Відповідно до закону України, у нас змінено підсудність і всі ці справи (кримські – ред.) мають розглядатися на території України. Ми не повинні визнавати рішення російського суду з цього питання. Це політичні переслідування, зроблене з метою тиску на лідера кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва», – сказав правозахисник.
Борис Захаров зазначив, що наразі є всі підстави звертатися до Європейського суду з прав людини з вимогою «відстояти право на справедливий суд».
На державному рівні, на його думку, мають відреагувати Міністерство юстиції та Міністерство закордонних справ України.
Від вищезгаданих українських відомств реакції на російський вирок Хайсера Джемілєва поки немає.
Як повідомляли Крим.Реалії, Краснодарський крайовий суд у середу, 10 червня, засудив сина депутата Верховної Ради України Мустафи Джемілєва – Хайсера, до п'яти років позбавлення волі в колонії загального режиму.
До цього Дніпровський районний суд Києва виніс свій вирок щодо Хайсера Джемілєва. В Україні його засудили за статтею про «ненавмисне вбивство» на 3 роки і 8 місяців позбавлення волі.
Хайсера Джемілєва звинувачують у тому, що в травні 2013 року він у дворі свого будинку в Бахчисараї вбив знайомого родини з рушниці свого батька. Після анексії Криму слідчі органи вирішили розслідувати його справу заново. Хайсера вивезли з кримського СІЗО до Краснодарського краю.
10 липня минулого року Європейський суд з прав людини постановив звільнити Хайсера Джемілєва з СІЗО. Однак Росія не відреагувала на це рішення. Сторона захисту розцінила дії правоохоронних органів як спосіб тиску на його батька Мустафу Джемілєва, який відмовився визнати Крим російським.
