В акції, організованій петербурзьким «Меморіалом» та Інтер'єрним театром, взяли участь кілька десятків людей. Вони прийшли на Троїцьку площу до Соловецького каменю – пам'ятника жертвам політичних репресій, біля якого артисти влаштували музично-поетичний перформанс – грали на скрипках, читали вірші Мандельштама і Блока, цитували телеграми Леніна з вимогою масових страт – повішень і розстрілів, повідомляє Радио Свобода.
Про необхідність не лише оприлюднити правду про комуністичний терор, але і зробити так, щоб вона була пережита і засвоєна суспільством, говорили багато тих, хто виступав. Коли йшлось про Декрет Раднаркому РРФСР «Про червоний терор» від 5 вересня 1918 року, організатори акції пустили рядами списки 150 розстріляних відразу ж після виходу цього декрету.
«На жаль, комуністичний терор так і не був по-справжньому засуджений у нашому суспільстві, багато хто досі його виправдовує, вважає, що різні досягнення радянського часу коштували таких гігантських людських жертв. Російське суспільство розкололось після революції, і, до нещастя, у боротьбі між прихильниками свободи і прихильниками рабства перемогли саме прихильники рабства – вони при владі досі», – каже колишній політв'язень, історик непідцензурної літератури Ленінграда В'ячеслав Долинін.
Організатори акції розповсюдили в інтернеті повідомлення, де сказано, що «досвід нелюдськості, надбаний за роки Громадянської війни, став тією основою, на якій змогли бути розгорнуті наступні терористичні кампанії Радянської влади, включно з «розкуркуленням», великим терором 1937-1938 років, депортацією за етнічною ознакою 1940-х, «ленінградською справою», «справою лікарів-убивць» і тому подібними».
Перед завершенням акції її учасники пройшли до Петропавлівської фортеці, на місце розстрілу і поховання страчених у 1917-1921 роках, там відбулась жалобна церемонія з хвилиною мовчання та покладанням квітів.
