Доступність посилання

Реакція на заборону російських соцмереж. Народ не є мудрим


Мітинг проти заборони російських соцмереж у Києві. 19 травня 2017 року

Дехто з колег, яких я поважаю й люблю, б’є рекорди широти світогляду, називаючи блокування російських ресурсів авторитаризмом і «вишиватництвом».

Мовляв, суспільство саме може відокремити мухи від котлет, потрібно дати народу вибір, народ мудрий і так далі.

По-перше, треба визнати, народ не мудрий, на жаль. Давайте не лукавити вже з цим міфом про мудрий український народ.

Переважна більшість суспільства далі живе в мороці – моральному, економічному, ціннісному. Хто не вірить, заведіть у приміській київський електричці розмову про політику… Або навіть у київському метро просто поговоріть про життя. Подивіться на вулиці міста, балкони, вирази облич, послухайте лексику сусідів за стінкою, музику, яку вони слухають, запитайте їх про улюблені книжки й кіно...

Олександр Пасхавер каже, що чверть суспільства є пробудженою, чверть антиукраїнською (антидержавною), а решта – це інертне байдуже море. Мізки цих людей і є мішенню усіх цих «ВКонтакте», «Одноклассников», «Інтера», «ТРК Ера» й більшості проросійських медіа в Україні. Ці ж люди, до прикладу, проголосують за умовного Лесика Довгого за 200 гривень або заведуть у парламент Рабіновича, який піднявся винятково за рахунок контрольованого телеканалу та кремлівських тез «мір любой ценой» і «війна вигідна олігархам».

Ми подавали антиукраїнську, антидержавну точку зору як «альтернативну» в наших ефірах

По-друге, щодо відокремлення мух від котлет. Ми з вами довгими десятиліттями «балансували» політичні позиції в ефірах, робили на мордобоях рейтинги своїм каналам («я маленькій чєхов»), подавали антиукраїнську, антидержавну точку зору як «альтернативну» в наших ефірах, створювали інформаційне поле конфліктів, ворожнечі й ненависті. Мені довелося роками в ефірах вислуховувати брехню російської агентури – Владіміра Корнілова, Іщєнка, Чалєнка, Царьова, Калашнікова, Олійника, комуністів Грача і Кілінкарова і Гмирю (історика, який розповідав мені в ефірі, що Голодомор – то вигадка американців), депутатів від Партії регіонів. І щоразу мені здавалось, що глядач бачить очевидне і розбереться. Тільки от ні, глядач не бачить! Переважно він ковтає цей токсичний продукт абсолютно неперетравленим. І це природньо для постгеноцидного постколоніального суспільства, заточеного на виживання. Ця катастрофа, яку зараз переживає країна, втрата територій, війна – це власне свідчення цього нерозуміння. І в цій катастрофі є наша з вами відповідальність.

Більшість телеканалів належать московським політичним емігрантам або проросійським олігархам

Я часто запитую, от які шанси в країни, яка перебуває у стані війни, зберегти державність, якщо більшість телеканалів належать московським політичним емігрантам або проросійським олігархам, які просто ситуативно на боці України, і розганяють кремлівську риторику на мільйонну аудиторію щодня... (14-16-мільйонна аудиторія «Інтера» на «дєньпобєди»). Надіятися на «мудрість народу»? Ну не знаю.

А щодо широкого світогляду й незаангажованості дуже добре ще на початку війни казав Юра Макаров, що фактично ми маємо справу не просто з потужною пропагандою авторитарної держави РФ, а й із рештками тоталітарної ідеології й цінностей у головах більшості співгромадян – тут ніякої позиції журналістів «над битвою» бути не може за визначенням. Не можна міряти ситуацію «недодемократії» сантиметром довершеної демократії. Бо ми просто втратимо державу.

Мирослава Барчук, українська журналістка і телеведуча

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Оригінал публікації –​ на сайті Радіо Свобода

XS
SM
MD
LG