Депортація вірмен, болгар і греків із Криму 1944 року була зумовлена тим, що Йосип Сталін готував Радянський Союз до війни з Туреччиною. Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії розповів кримський історик, журналіст Крим.Реалії Сергій Громенко.
«1943 року, на хвилі перших успіхів Радянської армії в боротьбі з німцями, Сталін вирішив під шумок остаточно розв'язати питання з чорноморськими протоками – Босфором і Дарданеллами. Для цього потрібно було перемогти у війні з Туреччиною. З метою підготовки до цієї війни найбрутальнішим способом були зачищені два плацдарми майбутніх бойових дій, а саме – Кавказ (наприкінці 1943 – на початку 1944 років) і Крим (у середині 1944 року)», – розповів історик.
Громенко звернув увагу на той факт, що радянська влада не бачила принципової загрози з боку вірмен, болгар і греків. Тому в Москві не робили спеціальних заходів із вигнання історичної пам'яті цих народів із Криму, додав історик.
«У період 1944-1948 років майже тисяча кримських топонімів була перейменована. В основному перейменування зазнали саме кримськотатарські топоніми. Під загрозою була навіть така легендарна назва як Бахчисарай. Вірменські, болгарські та грецькі назви майже не чіпали», – зазначив Громенко.
При цьому інформація про депортацію всіх народів Криму в однаковій мірі ховалася радянською владою, підкреслив він.
До початку війни в Криму проживало понад 13 тисяч вірмен. Їхня депортація була передбачена також Постановою Державного Комітету оборони № 5984сс від 2 червня 1944 року. Примусове виселення проводилося 27-28 червня того ж року, депортації піддався 9621 вірменин. У результаті додаткових виселень усього було вигнано 9 821 осіб. Із 15 тисяч болгар, які проживали в Криму, виселили 12 628 осіб. А греків, які жили в Криму до війни в кількості приблизно 20 тисяч, вигнали 16 006 людей.
Депортація кримськотатарського народу є найбільшим насильницьким вигнанням з півострова і в абсолютних, і у відносних цифрах. Згідно з різними офіційними оцінками, в місцях спецпоселень померло від 20 до 25 відсотків усіх кримських татар. За неофіційними даними (самоперепису кримськотатарського національного руху), це число досягло 46 відсотків.
