Україна, разом із Європейським союзом і більшістю країн Європи, повернулася в ніч на 29 жовтня з літнього часу на поясний, який неформально називають «зимовим».
О 4 годині за київським «літнім часом» стрілки годинника перевели на одну годину назад.
В анексованому Росією Криму й на окупованій частині Донбасу запроваджено використання московського часу, який не має сезонного переходу.
Згідно з постановою Кабінету міністрів України від 13 травня 1996 року № 509 «Про порядок обчислення часу на території України», яка синхронізувала цей перехід із ЄС, перехід на літній час, зміщений на одну годину вперед, здійснюється останньої неділі березня, а повернення на поясний «зимовий» час – останньої неділі жовтня.
В Україні літній час вперше формально з'явився 1916 року – в частині, яка належала тоді Австро-Угорщині; з 1917 року переведення годинників впровадив Тимчасовий уряд Російської республіки, до якої тоді належала інша, більша частина України.
Після ряду радянських експериментів з часом літній час стали знову регулярно застосовувати в Україні з 1981 року.
На початку 1990-х років Україна експериментувала з відмовою від сезонного переходу на літній час, але потім відновила його в 1992 році «з урахуванням порядку обчислення часу, що діє в країнах Європи», і «відповідно до рекомендацій Європейської економічної комісії ООН».
У 2011 році Верховна Рада України намагалася скасувати сезонне переведення годинників, щоб повторити схожий крок Росії, але під тиском громадськості ця постанова була скасована, перш ніж його встигли застосувати.
Вперше перехід на літній час здійснили в декількох європейських країнах, зокрема Німеччині та Австро-Угорщини, в 1916 році після невдалої спроби Великобританії ввести літній час 1908 року, - тоді британський парламент не підтримав такого кроку. Ідея полягає в кращому використанні світлого часу доби, а потім в економії - в часи Першої світової війни йшлося про заощадження вугілля, в пізніші часи - про електроенергії. У той же час такої економії практично немає в місцевостях, розташованих ближче до екватора, і в приполярних регіонах - там сезонний час не має економічного сенсу.
Практика щорічного сезонного переходу часу застосовується зараз в більш ніж 70 країнах світу, на всій їх площі або частково. Зокрема, в країнах, які хоча б частково лежать в Європі, такого переходу не дотримуються тільки Ісландія, Туреччина, Росія і Білорусь. При цьому близько 170 країн і територій не користуються сезонним часом.
