У підконтрольному Росії Арбітражному суді Севастополя 5 березня відбулися заключні дебати у справі про майно Національної спілки художників України (НСХУ) у Севастополі. Так суд підбив підсумки роботи кожної зі сторін в суперечці про власність і перейшов в наступну фазу судового розгляду, повідомляє кореспондент Крим.Реалії.
Всеросійська творча громадська організація «Союз художників Росії» вимагає від Національної спілки художників України віддати їм у власність кілька нежитлових будівель творчих майстерень та гаражі у центрі міста.
У заключних виступах 5 березня сторони повністю виклали результати і доводи на користь своєї правоти. Севастопольська організація Спілки художників Росії категорично заперечувала проти прав міської організації українських художників розпоряджатися майном. Представники російських художників навели у якості прикладу рішення судів з Чувашії і Бурятії щодо місцевих художніх спілок. На думку представника місцевої організації спілки художників Росії, після анексії все майно перейшло у власність сусідньої Росії і має належати російським художникам.
Представник російських художників заявила у суді: «Уряд Севастополя заперечує, що на Севастополь поширюється постанова про незалежність від 17 березня 2014 року. Немає ніякої окремої постанови про те, що Севастополь окремо від Криму вийшов зі складу України. Референдум окремо Севастополь не оголошував. Постанова Криму поширювалася на Севастополь 17-21 березня». Як доказ правоти своєї позиції представник навела факт запису цього майна в Росреєстр.
Адвокат Національної спілки художників України висловила думку, що російські художники висунули дві взаємовиключні вимоги – визнати їх право власності і витребувати майно з чужого незаконного володіння. На думку адвоката, визнати право власності можна тоді, коли воно доведено. Поки право власності російських художників на українське майно не доведено.
З такою позицією погодилася Севастопольська організація Національної спілки художників України та частково – уряд Севастополя. Представник російського уряду Севастополя заявив, що в інвентаризаційній справі у Бюро технічної інвентаризації немає інформації про відчуження майна художників в держвласність до анексії Криму та Севастополя. Отже, до нього не можуть застосовуватися деякі норми законодавства про українську держвласності, введені в Севастополі після анексії.
Крім того, відповідачі та треті сторони зайняли подібну позицію, що спочатку Спілка художників Росії і його місцева організація невірно подали позов віндикаційного типу. Віндикаційний позов – це позов власника про витребування речі з чужого незаконного володіння. Іншими словами – це позов не володіючого власника до володіючого невласника про повернення майна. Учасники судового розгляду висловили думку, що поки право власності Російського союзу художників на майно Національної спілки художників України (НСХУ) не доведене, подавати такий позов не слід було.
Суд оголосив про закінчення дебатів і оголосив перерву для підготовки до стадії реплік.
На попередніх засіданнях для підтвердження права на власність російські художники запросили з центрального військового архіву акт Госприйомки будівлі за 1968 рік і рішення про виділення земельної ділянки під будівництво майстерень. За словами представника російських художників, це підтверджувало право сусідньої Росії, як правонаступниці Радянського Союзу, на майно.
19 лютого суд зачитав відповідь з архіву – «інформації про відведення земельної ділянки під майстерні в архіві немає. В актах зі здачі збудованих будівель не вказується їхнє призначення».
Оскільки основний позивач – Всеросійська творча громадська організація «Союз художників Росії» 13 січня відмовилася від особистої участі в судах і попросила надалі розглядати справу без неї, в судах тепер присутні тільки треті особи і відповідач.
