Представник російського МЗС Марія Захарова заявила, що твердження деяких ЗМІ про те, що Росія і Туреччина нібито обговорюють угоду, в якій взаємно визнають анексований Крим і Північний Кіпр, є «черговим фейком». Про вона сказала під час брифінгу 14 жовтня.
«Проводити аналогії між російським Кримом і так званою Турецькою республікою Північного Кіпру некоректно й небезпечно, тому що подібні інсинуації збивають із пантелику міжнародну аудиторію, підривають довіру і породжують негативні емоції, в тому числі до питання кіпрського врегулювання», – заявила Захарова.
До цього в Кремлі заявили, що анексований Крим, «ніколи не буде темою для угод». Голова Міністерства закордонних справ Росії Сергій Лавров у травні цього року знову вказав на розбіжності позицій Росії та Туреччини в питаннях Криму. При цьому він дорікнув Анкару «в заохоченні українських ініціатив» щодо півострова і порівняв це з «посяганням на територіальну цілісність Росії».
У Кремлі не раз заявляли, що питання територіальної приналежності Криму, який Росія анексувала в 2014 році, закрите для обговорень. У 2014 році ЄС і США запровадили проти Росії санкції за анексію Криму.
Турецька республіка Північного Кіпру проголосила незалежність у 1983 році. Раніше населену турками-кіпріотами північну частину острова окупували турецькі війська – як стверджується, щоб перешкодити поглинанню Кіпру Грецією. Республіка визнана як незалежна держава тільки Туреччиною, інші країни ООН вважають, що юрисдикція населеної переважно греками Республіки Кіпр, яка контролює південну частину острова, поширюється на весь Кіпр.
Представники двох громад Кіпру вели переговори про можливе возз'єднання острова, однак вони не дали результату. Як зазначають агентства, після недавнього приходу до влади на півночі Кіпру підтриманого президентом Туреччини Реджепом Ердоганом політика Ерсіна Тартара, перспективи переговорів про возз'єднання стали ще більш туманними. Тартар виступає за міжнародне визнання незалежності Північного Кіпру.
Туреччина під керівництвом Ердогана веде все активнішу політику з просування своїх інтересів у Середземноморському регіоні, від Кіпру до Лівії – до незадоволення Греції та Республіки Кіпр, на підтримку яких виступають інші країни ЄС.
