Кредит на обмін
Наближення Нового року в Україні стало означати наближення і ще однієї «традиційної» події, чий ритуал привнесла в новітню історію країни війна на Донбасі – обміну полоненими. І чим ближче 2021 рік, тим дедалі ясніше постає простий факт: обміни 2019 року були величезним політичним кредитом, виданим особисто Володимиром Путіним особисто Володимиру Зеленському.
Кредитом, чиїм «тілом» встигли скористатися звільнені у вересні і грудні 2019-го, і «під відсотки» якого потрапили ті, хто досі перебуває в полоні. Іншими словами, в Москві вирішили, що прийшов час платити.
Заручники, а не «політичні»
Втім, поняття «полону» або «політв'язнів» вже давно має мало спільного з тим, що відбувається на Донбасі. Якщо подивитися на склад тих, кого обміняли в грудні 2019 року, можна помітити, що власне військовополонені становили переважну меншість.
Бізнесмени, які залишилися в окупації, часто стають «шпигунами», у яких тут же «віджимають» їхній бізнес і відправляють усіх на обмін
Більшу ж частину звільнених представляли цивільні особи, часто – які в принципі не мають жодного стосунку до війни на Донбасі. Репресивна практика ОРДЛО формує з десятків перевізників – «українських диверсантів», у яких раз у раз знаходять тротил, а ще бізнесмени, які залишилися в окупації, часто стають «шпигунами», у яких тут же «віджимають» їхній бізнес і відправляють усіх на обмін.
Таким чином, ситуацію з обміном власне військовополоненими РФ і їхні сателіти в ОРДЛО перетворюють на повний абсурд, коли за цілий рік-півтора Україна отримує заледве з десяток військових з полону, тоді як світова практика ще з часів Другої світової має на увазі одночасний обмін тисячами комбатантів, для чого учасникам конфлікту не потрібно кілька років.
У випадку ж з цивільними особами ситуація є ще абсурднішою. В українському інформаційному середовищі до таких людей заведено вживати термін «політв'язні», що ще більше заплутує і без того складне питання.
У Західному світі встановлено досить чіткий наратив щодо політв'язнів, перш за все, сформований на радянських прикладах та іменах. Володимир Буковський, Олександр Солженіцин, Семен Глузман, Олександр Гінзбург – усі ці люди міцно асоціюються на Заході з боротьбою за свободу слова, гласність, право на правду про репресії, примусову психіатрію та інше.
Боротьбу за свободу і цінності і банальний шантаж про заручників називають загальним словом «обмін»
Чи можна в один ряд з ними поставити людину, яка ще вчора займалася перевезеннями людей через блокпости, а сьогодні опинилася в підвалі так званого МГБ з дротами на пальцях (катування електричним струмом – ред.) і звинуваченням у шпигунстві? Очевидно, що ні. І справа тут зовсім не в масштабі особистості, – а в спотвореній реальності, коли боротьбу за свободу і цінності та банальний шантаж про заручників називають загальним словом «обмін».
«Полонений» означає «товар»
Останнє добре демонструє поведінку представників бойовиків на переговорах у Мінську. У Москві безпомилково вловили, що тема обміну – мабуть, єдине, чим можна торгуватися з будь-якою українською владою, незалежно від її забарвлення.
Саме систематичні катування в ОРДЛО і перетворення сотень доль людей на фізичне і психологічне ніщо – спосіб змусити Київ піти на поступки Москві.
Ув'язнених ОРДЛО остаточно перетворили на товар, який РФ збирається обмінювати тільки на політичні дивіденди. Саме тому ще донедавна бойовики як необхідну умову для обміну виставляли скасування постанови українського парламенту про місцеві вибори в окупації. Вибори пройшли – стало неактуально. З'явилася нова умова – таке собі процесуальне очищення тих, хто вже рік як на волі. На додачу до цього йде і ще одна – вже явно нездійсненна – умова: ухвалити план ОРДЛО щодо Донбасу (фактично написаний Москвою) як дорожню карту в переговорах.
Ув'язнених ОРДЛО остаточно перетворили на товар, який Кремль збирається обмінювати тільки на політичні дивіденди
Таким чином, у ключовому гуманітарному питанні самої гуманітарної складової взагалі не залишилося: ув'язнених ОРДЛО остаточно перетворили на товар, який Кремль збирається обмінювати тільки на політичні дивіденди.
Оплески тирану.
Станіслав Асєєв, письменник, журналіст і блогер, колишній в’язень російських гібридних сил
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
