Як змінився оборонний потенціал України за п'ять років агресії Росії проти територіальної цілісності й суверенітету країни? Чим позначився 2018 рік у військово-політичному плані? Що має бути основним завданням у безпековій сфері на 2019 рік? Аналітичною інформацією про це з Радіо Свобода поділився директор Центру досліджень армії (ЦДАКР) Валентин Бадрак.
– П’ять років війни кардинально посилили оборонний потенціал України.
Варто відзначити передусім зростання свідомості суспільства, згуртування нації в боротьбі з ворогом, значне посилення несилових важелів держави: контррозвідки, розвідувальних органів, державно-приватного партнерства у сфері інформаційної протидії.
Істотно змінили свій вигляд і можливості Збройних сил України, які навчилися успішно реагувати на тактичні виклики гібридної війни низької інтенсивності.
Створені потужні Сили спеціальних операцій (ССО), дещо підсилені десантно-штурмові війська (ДШВ).
Головні здобутки п'яти років війни базуються переважно в політико-дипломатичній площині: має місце політична підтримка у вигляді продовження та розширення санкцій.
Є і військово-технічна допомога. Україна отримала летальну зброю – ПТРК Javelin (у березні Держдеп США схвалив передачу Україні 37 ПТРК і 210 ракет до них).
Бригада швидкого реагування Національної гвардії України (НГУ) отримала радіообладнання Harris.
У грудні 2018 року США ухвалили рішення виділити Україні 10 мільйонів доларів на зміцнення Військово-морських сил України.
Також і НАТО у грудні 2018 року Збройним силам України передав пристрої закодованого радіозв'язку та портативні GPS-трекери.
У липні 2018 року США ухвалили рішення виділити Україні 200 мільйонів доларів на посилення безпеки, а у вересні Україна отримала від США два 34-метрових патрульних катери класу Island.
– А сама Україна що спромоглася зробити?
– Україна змогла покращити ситуацію у галузі переозброєння сил оборони, суттєво просунулися національні ракетні програми та розробки.
Фінішують цикли низки великих розробок зброї, і саме 2019 року має стати першим роком реального переозброєння – отриманням армією нових високоточних систем зброї – РСЗВ «Вільха», ПКР «Нептун».
Серед іншого, зафіксовано низку локальних досягнень у галузі переозброєння та переоснащення армії (сил оборони). Зокрема, Повітряні сили ЗСУ отримали новітню мобільну автоматизовану систему управління (АСУ) силами та засобами авіації, протиповітряної оборони ЗСУ «Ореанда».
ДККБ «Луч» виготовляє близько 6 000 ракет різних калібрів на рік.
Оголошено про початок виробництва Україною 122-мм самохідних артилерійських установок (САУ) 2С1 «Гвоздика», завершуються випробування нових вітчизняних розробок – РСЗВ «Вільха» та 155-мм САУ «Богдана».
Реалізовано глибоку модернізацію 122-мм РСЗВ БМ-21 УМ «Берест», (передбачає модернізовану систему управління та наведення).
«Мотор Січ» поставив ЗСУ 23 гелікоптери МІ-8 МСБ та 10 МІ-2 МСБ, тривають випробування системи керування вогнем 524Р для бойових вертольотів Мі-24.
Завершено роботи з модернізації 2 винищувачів МіГ-29 до рівня МіГ-29МУ1.
2018 року також планувалося представити перший прототип МіГ-29МУ2.
– Минулого року в уже традиційному аналізі для Радіо Свобода ви говорили про проблеми виконання підприємствами державних замовлень для армії? Щось змінилося?
– Розв’язано локальну проблему виробництва корпусів для БТР-3 та БТР-4 (ліквідація монополії ПАТ «Лозівський ковальсько-механічний завод» – опанування виробництва корпусів на «Заводі імені Малишева», «ХКБМ імені Морозова» та «Київському бронетанковому заводі», створено перші експериментальні корпуси).
Наприклад, через порушення строків поставки броньованої техніки КБТЗ у грудні сплатив НГУ 1,5 мільйона гривень штрафу, а на користь Міноборони України стягнуто 1,2 мільйона гривень штрафу з Житомирського бронетанкового заводу і 2,08 мільйона гривень штрафу з ПрАТ «АвтоКрАЗ».
– А як щодо переоснащення протиповітряної оборони і флоту?
– Розпочато розв’язання проблеми посилення протиповітряної оборони (ППО): іде процес створення нового вітчизняного ЗРК, завершується модернізація ЗРК радянської ери «Оса-АКМ», ЗСУ-23-4 «Шилка», ПЗРК «Ігла», «Ігла-1», виводяться з консервації та відновлюються радянські ЗРК малої дальності 2К12 «Куб» та 9К330 «Тор».
Проведено успішні бойові пуски та завершено державні випробування модернізованого ЗРК «Оса-АКМ». Закуповуються сучасні РЛС (радіолокаційні станції): завадозахищені РЛС метрового діапазону хвиль із висвітленням повітряної та надводної обстановки з цифровою обробкою та автоматичною передачею інформації П-18 «Малахіт» та трикоординатні РЛС кругового огляду сантиметрового діапазону, побудовані на базі цифрової ФАР, 79К6 «Пелікан» (за 5 років РТВ Повітряних сил отримали понад 50 одиниць новітніх та модернізованих РЛС, а за період 1991-2014 років усього 8 одиниць).
Почалася реалізація програм створення нових боєприпасів: 152-мм снаряди для «Гіацинту» від ДАХК «Артем» успішно пройшли визначально-відомчі випробування (потужності до 18 тисяч снарядів за рік).
Почала вирішуватися проблема посилення ВМСУ (до складу введено шість малих броньованих артилерійських катерів, два з яких – «Бердянськ» і «Нікополь» були захоплені Росією 25 листопада біля берегів Криму).
– Чи закуповує Україну оборонні засоби за кордоном?
– Питання важливого для України імпорту потроху вирішуються. У листопаді Україна придбала 6 турецьких розвідувально-ударних БАК Bayraktar TB2 і озброєння до них (повідомлення про контракт на закупівлю 2 БАК за 69 мільйонів доларів; дві наземні станції управління і 200 керованих ракет Roketsan MAM-L; тривалість польоту до 24 годин на відстані до 150 кілометрів на висоті до 8100 метрів; маса бойового навантаження до 75 кілограмів).
69% державного оборонного замовлення у 2018 році виконували приватні підприємства
Наприклад, триває завершальний етап придбання канадських снайперських гвинтівок на потреби підрозділів ЗСУ (великої партії великокаліберних (50 BMG приблизний аналог 12,7 мм) канадських снайперських гвинтівок PGW LRT-3). До того ж, Україна закуповувала самохідні гаубиці 2С1 «Гвоздика» польського виробництва (які перебували на озброєнні чеської армії).
Почали застосовуватися нові підходи до організації розташування бойових підрозділів ЗСУ: розробляються модульні польові батальйонні табори та мобільні шпиталі.
Успішно виконані стрільби із ЗРК С-300ПТ (до 75 кілометрів) та Бук-М1 (до 35 кілометрів), відновлених фахівцями ДП «Укроборонсервіс», а також С-125М1 (до 30 кілометрів, ДП «Львівський радіоремонтний завод»).
Суттєвим моментом є те, що 69% державного оборонного замовлення (ДОЗ) 2018 року виконували приватні підприємства.
Будівництво потужної сучасної армії як інституту стримування агресії РФ не стало пріоритетом
Важливо відзначити, що рівень переоснащення новими видами озброєння та військової техніки (ОВТ) має масовий характер лише в одній позиції – поставки ПТРК та ракет виробництва ДККБ «Луч», решта нових ОВТ – одиничні закупівлі або початок виробництва.
Цього явно недостатньо в умовах реальної війни.
Загальний висновок – будівництво потужної сучасної армії як інституту стримування агресії РФ не стало пріоритетом чинної влади України.
Як наслідок, армія в її нинішньому стані не зможе протистояти ракетним ударам і атакам бойової авіації четвертого покоління.
– Ви навели багато даних, що вказують на зміцнення обороноздатності України. А які ключові проблеми ви бачите?
– Є дуже багато недоліків адміністративного рівня. Українська армія досі залишається переважно робітничо-селянською армією, куди, крім переконаних патріотів, ідуть переважно молоді люди з так званих депресивних регіонів, де є проблеми з роботою.
Відтік кадрів із ЗСУ набув катастрофічного рівня. Наприкінці літа стало відомо, що з початку 2018 року понад 11 тисяч офіцерів і контрактників звільнилися з лав Збройних сил України.
Міністр оборони генерал Степан Полторак у листі прем'єр-міністру прогнозував втратити ще близько 18 тисяч військовослужбовців.
З початку 2018 року понад 11 тисяч офіцерів і контрактників звільнилися з лав Збройних сил України
В Україні діє вибірковий призов: 2018 року це понад 17 тисяч осіб, із яких 9010 – на строкову службу до ЗСУ. А також 500 молодших командирів, що свідчить про різке падіння престижу служби в армії.
Головна проблема – недосконала кадрова політика. Є серйозний рівень небойових втрат, лише у січні 2018 року у ЗСУ з небойових причин загинули 22 військовослужбовці; з них 11, а це половина, вчинили суїцид.
Існує небезпечний (до 30-40%) некомплект низки бригад.
Досі діє неоголошене ембарго з боку західних країн, багато в чому винна сама українська влада. Питання отримання необхідних ВМСУ американських катерів класу «Айленд» не вирішувалося близько трьох років, а майже рік вони простоювали у порту Балтімора.
Загалом ще адміністрація колишнього американського президента Барака Обами була готова розпочати масштабне військово-технічне співробітництво Сполучених Штатів з Україною, але українська влада не поквапилася виконати адміністративні умови (зокрема, ліквідувати ДК «Укроборонпром»).
Мають місце недалекоглядність, популістські тенденції або навіть навмисне викривлення реальних можливостей.
Серед прикладів: до розробки ПКР «Нептун» влада повернулася у січні 2016 року, тоді як ще у березні 2013-го відбувся вдалий випробувальний пуск. Тобто, серійна ракета вже була б в ЗСУ.
Міністр оборони України в уряді Азарова – Лєбедев – перед нападом Росії заморозив програму ОТРК «Сапсан», вона досі не відновлена, бо влада, вочевидь, покладається на зовнішній контракт.
На початку лютого міністр оборони Полторак назвав серед пріоритетів у закупівлі ОВТ на 2018 рік танки «Оплот» (цикл виготовлення 1 танка «Оплот» складає десь півтора року).
Нові ПТРК «Скіф» і «Корсар», попри те, що сотнями передавалися ЗСУ в рамках виконаного державного оборонного замовлення (ДОЗ), майже не потрапляли на передову до лютого 2018 року.
Влада не забезпечила можливостей повного використання потенціалу ОПК, не попіклувалася достатньою мірою про ВТС з іноземними державами, досі не розв’язала вузлову проблему участі України в РКРТ – дозвіл виробництва ракет лише на дальність до 500 кілометрів.
Не створено єдиний урядовий орган для формування державної оборонно-промислової політики, не ліквідовано недоліки формування ДОЗ, не створено систему фінансування нових оборонних технологій.
– Проте провідні світові експерти оцінюють ризик широкомасштабного нападу Росії на Україну як високий. Із огляду на це, що потрібно терміново робити?
– Події кількох останніх років, і особливо 2018 року, з тенденцією зменшення рівня патріотизму, падіння престижу служби та ґрунтовного відтоку кадрів, свідчать про необхідність старту формування професійної армії нового типу, в якій умови служби повинні бути наближені до західного стандарту.
Це ліквідує соціальну нерівноправність у формі виборчого призову, перетворить службу з обов'язки в конкурентне місце на ринку праці, де молода людина зможе розраховувати на реалізацію кар'єри.
ЗСУ повинні позбутися невластивих функцій – усього, що прямо не стосується прямої підготовки до війни
Необхідно включити адміністративні важелі для зміни ситуації і формування мотивації до служби. Серед таких – відмова від забезпечення військовослужбовців житлом, докорінна перебудова системи військової освіти, модернізацію системи логістики, включаючи військкомати, створення мережі навчальних центрів для солдатів, сержантів і офіцерів. Це вивільнить гігантський багатомільйонний ресурс (якщо додати сюди реалізацію значної частини об'єктів і майна Міноборони) – його можна направити на розвиток Збройних сил сучасного типу.
ЗСУ повинні позбутися невластивих функцій – усього, що прямо не стосується прямої підготовки до війни.
Найголовніше – направити ресурси на зміну якості комплектування підрозділів і частин підвищеної готовності, що ліквідує небезпечний некомплект бойових бригад. Залучений ресурс дозволить ліквідувати і традиційний дисбаланс оборонного бюджету, коли понад 70% коштів спрямовується на утримання особового складу. А ще такі заходи відсічуть від армії невмотивованих людей. Як наслідок, зменшаться небойові втрати, які сьогодні складають тривожно великий відсоток.
У частинах зникне пияцтво, різко зміниться статистика самогубств. Якщо солдат і сержант отримуватимуть на 30% більше середньої заробітної плати по країні, а після 15 років служби в ЗСУ зможуть піти на пенсію на кілька років раніше зафіксованого в державі пенсійного віку, вирішити за рахунок держави житлове питання, отримати пристойну пенсію і забезпечити безкоштовне освіту своїх дітей, в армію потягнуться далеко не тільки молоді люди з регіонів, де неможливо знайти пристойну роботу.
Для активного переозброєння армії варто активізувати ракетні програми – створення оперативно-тактичного ракетного комплексу «Сапсан» і протикорабельної крилатої ракети «Нептун».
Необхідно прискорити розробку ЗРК середнього радіусу дії, а також збільшити поставки в бойові підрозділи протитанкових керованих ракетних комплексів «Стугна», прийняті на озброєння 2011 року.
Одним з ключових питань на майбутнє є вирішення завдання фінансування розробок і впровадження нових оборонних технологій
По-друге, оборонна промисловість – це те, що має потенціал зробити армію сильною. Для початку потрібен єдиний урядовий орган для формування державної оборонно-промислової політики – міністерство або агентство з профільним віце-прем'єром або навіть президентом на чолі.
Такий орган дасть справедливу розв'язку цілого спектра завдань і спірних питань.
Наприклад, які озброєння розробляти і випускати силами вітчизняного ОПК, які імпортувати, а які шляхом формування спільних виробництв з іноземними компаніями. А також за впровадження нових технологій, уніфікацію і сертифікацію озброєнь, ну, і звичайно, за впорядкування оборонних закупівель для всіх 16 вітчизняних замовників. Для його системної роботи і аналітичного супроводу логічним стало б створення науково-технічного комітету і інституту генеральних конструкторів.
– А як стимулювати нові розробки в оборонній галузі?
– Належним фінансуванням і належною організацією.
Одним з ключових питань на майбутнє є вирішення завдання фінансування розробок і впровадження нових оборонних технологій.
Важливо законодавчо заборонити дублюючий імпорт озброєнь, який може підірвати потенціал національного ОПК
2018 року в Україні був створений аналог управління перспективних дослідницьких проектів Міністерства оборони США, відомого як DARPA. Справу зроблено правильно, але ось система фінансування і відбору технологій поки туманна – тут важливо створити систему планування і прозорий механізм відбору перспективних технологій.
Ще одне питання, що вимагає негайного вирішення – лібералізація зовнішньоекономічної діяльності для підприємств усіх форм власності.
Старт цього процесу вже дано – є указ президента України (№185/2018 від 26 червня 2018 року), важливо втілити його в життя.
Цей крок поряд із ухваленням закону України про військово-технічне співробітництво створить умови для приходу в Україну іноземних компаній із новими технологіями. Оскільки дозволить їм у вільному режимі реалізовувати на ринках третіх держав оборонну продукцію, вироблену понад державне оборонне замовлення. Вкрай важливо законодавчо заборонити дублюючий імпорт озброєнь, який може підірвати потенціал національного ОПК.
Серед іншого, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності дозволила б збільшити приплив валютних ресурсів на підприємства, а це, в свою чергу, дозволило б їм прискорити виконання державних оборонних замовлень. Щоб не зупиняти роботи в «вакуумний період» – між підписанням самого «держоборонзамовлення» і контрактів із підприємствами.
Держава воєнного часу здатна вирішити «головоломку» з кредитами для виконання держоборонзамовлення
Ще кілька начебто дрібних, але насправді вкрай важливих питань. Наприклад, необхідно збільшити норму прибутку в рамках держоборонзамовлення (хоча б до рівня «5-30», тобто, 5% – на іноземні комплектуючі в виробленні озброєння, 30% - на роботи по самому виробництву), щоб дозволити менеджерам вітчизняних і потенційних спільних підприємств думати про розвиток, модернізацію.
Вважаю, що держава воєнного часу здатна вирішити «головоломку» з кредитами для виконання держоборонзамовлення. А саме, зменшити відсоток з 18 кабальних, до хоча б 9-10 осудних відсотків річних. А ще відмовити від митного збору при ввезенні на оборонні підприємства необхідного сучасного обладнання, високоточних верстатів.
Не менш важливо перенаправити роботу управління військових представництв на контроль якості озброєнь. Із функцій військового приймання необхідно виключити узгодження розрахунково-калькуляційних матеріалів (РКМ). Взагалі такий анахронізм, як РКМ, можна застосовувати лише до підприємств ОПК, які є монополістами.
Бо хіба не є ознакою обмеження потенціалу конкурентоспроможності вітчизняної оборонної промисловості той факт, що при закупівлі іноземних озброєнь ніхто від іноземних постачальників не вимагає цей горезвісний РКМ? До речі, і для інвестора РКМ залишається стримуючим фактором приходу на ринок України.
Нарешті потрібно зрушити з місця такі необхідні для розвитку процеси, як реструктуризація, акціонування і приватизація оборонних підприємств. Знову ж, перші рішення вже з'явилися – передати до Фонду держмайна для реалізації близько трьох десятків підприємств фактично «Укроборонпрому» – слід довести розпочате до ефективно діючого механізму.
Найправильніше було б закріпити зміни в оборонно-промисловій політиці держави шляхом внесення змін до низки законів або ухвалення нових.
Наприклад, цілком очевидно, що нової редакції вимагає закон України «Про державне оборонне замовлення». А для створення адекватних умов розвитку армії і ОПК необхідно ухвалити закони «Про створення та виробництво боєприпасів, озброєння, військової і спеціальної техніки», «Про військово-технічне співробітництво України з іноземними державами», «Про державно-приватне партнерство» (остання версія проекту має назву «Про гарантування прав інвесторів і залучення приватних інвестицій на умовах застосування механізму державно-приватного партнерства в оборонно-промисловому комплексі»), «Про офсетні угоди».
– Які ваші прогнози щодо розвитку ситуації загалом? Загрози не меншають?
– Думаю, що ворожість Росії по відношенню до України буде мати місце ще багато років. Не виключено, найближче десятиліття.
Кремль із 2005 року системно і безперервно займався антиукраїнською пропагандою на всіх рівнях, нав'язуючи цю парадигму російському обивателеві.
Ворожість Росії по відношенню до України буде мати місце ще багато років. Не виключено, найближче десятиліття
Кремль вже більше десятиліття системно готує народ Росії до війни з Україною (нагадаю, що ще навесні 2008 року в світ з'явився симптоматичний опус на тему окупації і фізичного знищення України – під назвою «Операція «Механічний апельсин»).
Україна не має права залишатися легкою здобиччю для будь-якого агресора, нехай навіть володіє ядерною зброєю.
І для цього у нас є достатньо можливостей – перетворити армію в інститут стримування і створити асиметричну зброю протидії. А ще сформувати простір благополуччя і високих можливостей для громадян, що покликане буде продемонструвати на ділі тупиковий і недалекоглядний вибір путінського Кремля.
