10 травня виповнюється п'ять років від дня арешту в Сімферополі українського режисера Олега Сенцова. Крим.Реалії згадують його історію. Вперше цей матеріал був опублікований 22 серпня 2018 року.
Я не пам'ятаю Олега Сенцова з мого кримського життя. Ми існували в якихось різних вимірах. Лише зовсім недавно в Youtube подивився його інтерв'ю на «Чорноморці» за рік до арешту ‒ це був травень 2013 року. Дивно, я теж бував не раз у тій студії, регулярно дивився цей кримський телеканал, але про Олега дізнався лише після подій весни 2014 року.
У його поведінці були помітні цілісність характеру, ґрунтовність, небажання говорити приємні речі та займатися саморекламою
У тому інтерв'ю журналіст розпитував Олега про його гучний фільм «Гамер», про творчість, про майбутній фільм «Носоріг» ‒ кримінальну драму, зйомки якої режисер планував розпочати... Олег відповідав ввічливо, але якось неохоче ‒ здавалося, вся ця телевізійна мішура йому була нудна, і він чекав, коли ж закінчиться це нескінченне інтерв'ю. У його поведінці були помітні цілісність характеру, ґрунтовність, небажання говорити приємні речі та займатися саморекламою. Такий собі інтроверт, заглиблений у творчість.
Через рік, у травні 2014 року, Олег вже був заарештований. І раптом виявилося, що «принципова безпринципність», аполітичність художника ‒ зовсім не про нього.
Новий час дав нових героїв ‒ тих, про кого ми часом нічого не знали або знали в іншій якості: Ахтем Чийгоз, Олег Сенцов, Володимир Балух, Ільмі Умеров, Емір-Усеїн Куку ‒ всіх не перелічити.
«Велика зрада починається іноді з маленького такого боягузтва... Коли тобі надягають мішок на голову, трошки б'ють, і через півгодини ти вже готовий відректися від усіх своїх переконань, обмовити себе у чому завгодно, обмовити інших людей, тільки щоб перестали бити. Я не знаю, чого варті твої переконання, якщо ти не готовий за них постраждати або померти», ‒ це сказав Олег у своєму останньому слові на суді.
Я вірю, що ми не тільки скоро побачимо Олега на свободі, але й доживемо до його нового фільму
У житті хеппі-енд трапляється не так часто, як у кіно... І все ж неможливо допустити, що той трилер, який сьогодні розігрується прямо на наших очах, закінчиться трагедією. Я вірю, що ми не тільки скоро побачимо Олега на свободі, але й доживемо до його нового фільму.
Мені здається, це буде зовсім інше кіно ‒ і воно буде про свободу.
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
