Доступність посилання

ТОП новини

«Росія грається в СРСР, кримчани для неї вторинні»: Павло Казарін ‒ про «чорних лебедів» 2020-го та прогнози на 2021-й


Військовий парад, присвячений 75-й річниці перемоги у Другій світовій війні. Сімферополь 24 червня 2020 року

Як пандемія коронавірусу змінила світ і вплинула на Крим? Чим керувалася російська влада у 2020 році, під час спалаху COVID-19 і посилення водної кризи на півострові? І які ще «чорні лебеді» можуть чекати нас у 2021 році? На ці та інші теми в студії Радіо Крим.Реалії ведучий Сергій Мокрушин розмовляє з кримським журналістом та оглядачем Павлом Казаріним.

‒ Павле, що, по-вашому, показала пандемія коронавірусу? Що людство до неї не було готове?

Якщо Володимир Путін не носить масок, вітається за руку без рукавичок, то вся російська ієрархічна система рівняється на нього

– Пандемія перевіряла кожну країну на ступінь адекватності національної еліти, на адекватність влади, на ефективність медичної системи і, власне, масову культуру громадян. Носіння масок ‒ це тест на солідарність, враховуючи, що воно потрібне саме для того, щоб захистити інших від вас. У Російській Федерації президент ‒ цар і бог, і всі інші обслуговують його інтереси, включаючи парламент. Безумовно, поведінка першої особи визначає модель поведінки всієї ієрархії чиновників. Якщо Володимир Путін не носить масок, вітається за руку без рукавичок, то вся російська ієрархічна система рівняється на нього. Це ж стосується російських окупаційних адміністрацій на території Криму. Так само відбувалося в деяких інших країнах: наприклад, у Бразилії, де президент Жаїр Болсонару вважав, що усі, як і він сам, хворіють на COVID-19 у легкій формі. У результаті Бразилія стала одним із лідерів рейтингу за кількістю хворих і загиблих.

Публіцист і телеведучий Павло Казарін під час вручення йому премії імені Георгія Гонгадзе. Київ, 21 травня 2020 року
Публіцист і телеведучий Павло Казарін під час вручення йому премії імені Георгія Гонгадзе. Київ, 21 травня 2020 року

– Як можна оцінити наслідки політики російської влади в Криму? З одного боку, влітку на півострів закликала туристів, з іншого, вже у грудні розгорнула мобільні госпіталі силами військових.​

Суспільство, збудоване навколо ідеї держави, прагне робити національні проєкти, покликані пускати пил в очі

– Багато дій офіційної Москви, яка контролює український півострів, визначаються не ефективністю, а прагненням до показухи. Взяти хоча б те, в які стислі терміни в Росії розробили і стали застосовувати вакцину, яка не пройшла всіх клінічних випробувань. Суспільство, збудоване навколо ідеї держави, прагне робити національні проєкти, покликані пускати пил в очі і своїм власним громадянам, і на експорт. І я дійсно не знаю, чого чекати людям, які в боротьбі з пандемією залежать від політики Москви. Одна справа ‒ бути, інша ‒ здаватися. Якщо надійде команда будь-якими засобами доводити, що російська вакцина ефективна ‒ при тому, що, припустімо, це не так ‒ отже, показники смертності просто занижуватимуться і так далі. Словом, уся російська система державного управління орієнтується на окрик, який може надійти з Кремля.

‒ Що з приводу ситуації з водою? Декілька років російська влада заперечувала проблему, а у 2020-му була змушена терміново бити свердловини та переводити низку міст і районів півострова на графіки водопостачання. Тепер збирається чи то опріснювальні установки будувати, чи то, за словами Володимира Путіна, шукати воду під Азовським морем.

Між Кримом як перлиною у кремлівській короні та добробутом кримчан Росія, звісно ж, вибере перше

– Так, спочатку вони відмахувалися від водної проблеми, а потім настало похмілля. Це була повністю запрограмована історія: це все одно що підкидати камені в повітря й чекати, що вони не прилетять назад. Єдина ставка Москви в останні роки була на те, щоб якимось чином продавити офіційний Київ для відновлення постачання води Північно-Кримським каналом. Але для того, щоб подібне обговорення відбулося, Російська Федерація мала б звернутися до України, визнати факт анексії Криму й просити про допомогу. А якщо Москва каже, мовляв, «Крим наш», анексії не було, але ви дайте нам воду ‒ вибачте.

Росія ніколи не зробить цей крок, який дійсно здатний забезпечити Крим водою. Півострів цінний для неї не самим фактом свого існування, а тим відчуттям, яке він дарує кремлівській еліті. Це доказ того, що Росія ‒ імперія, що вона здатна порушувати міжнародні правила і власні зобов'язання. Умовно кажучи, вона грається в Радянський Союз. А якщо Росія раптом опиняється в ролі прохача, то це обнуляє самовідчуття 2014 року. Між Кримом як перлиною у кремлівській короні та добробутом кримчан вона, звісно ж, вибере перше. Думка кримчан тут другорядна.

‒ Судячи з усього, не тільки кримчан. Український уряд і правозахисники не перший рік говорять про те, що після 2014 року Росія цілеспрямовано замінює населення Криму.

Інтерес кремлівського керівництва до кримської теми слабшає упродовж останніх чотирьох років

– На півострів тільки за офіційними відомостями переїхали понад сотні тисяч росіян, а за неофіційними ‒ до пів мільйона. Все це збільшує навантаження на водний ресурс, а взяти його нізвідки. Нехай збудують опріснювальні установки ‒ куди скидатимуть ропу? Як це позначиться на екосистемах? Скільки електроенергії на це знадобиться? Все це питання без відповідей. Коли ж Путін відповідав на запитання про Крим востаннє, у мене склалося враження, що він або не знає масштабів проблеми, або йому просто не дуже цікаво. Можна помітити, що інтерес кремлівського керівництва до кримської теми слабшає упродовж останніх чотирьох років. На жаль, дефіцит води в Криму збережеться.

‒ Тобто збудували енергоміст, електростанції, Керченський міст, проклали трасу «Таврида» ‒ і все, далі нецікаво?

‒ У перші роки після окупації Росії потрібно було доводити свою здатність утримувати вкрадене, коли в самій країні ейфорія від крадіжки українського півострова ще не зійшла нанівець. У таких великих проєктах, як Керченський міст, є багато зацікавлених сторін, і це не тільки Крим. Це в першу чергу підрядники ‒ люди з оточення російського президента, які освоюють гроші з великою маржею для себе, адже вони давно під санкціями. Думаю, що подібні інфраструктурні проєкти коштують удвічі-втричі-вчетверо дорожче, ніж могли б бути, зокрема й тому, що це свого роду податок із російських громадян на користь підсанкційних бізнесменів з оточення Путіна.

‒ Яким 2020 рік загалом видався для російської влади, чи змінив її пріоритети?

Не варто переоцінювати ефективність російських спецслужб і недооцінювати рівень деградації російської влади як такої

– Вона продовжує будувати фашистську державу ‒ у сенсі Італії часів Беніто Муссоліні. Його девіз звучав так: «Усе в державі, нічого поза державою, нічого проти держави». Самого Муссоліні не контролював ніхто, у нього була своя служба безпеки. Він створював масштабні проєкти на кшталт найбільшого гідроплана, ініціював трансатлантичні перельоти під керівництвом Італо Бальбо, заснував систему державного виховання патріотизму. При цьому у Муссоліні були амбіції щодо захоплення чужих територій, і їхніми жертвами стали Корфу, Ефіопія, Албанія. У цьому сенсі Росія будує саме фашистську корпоративну державу.

Будь-яка опозиційна діяльність не санкціонована зверху, виглядає для неї загрозою ‒ причому такого рівня, що її потрібно ліквідувати за допомогою хімічної зброї. Безумовно, я маю на увазі спробу отруєння Олексія Навального. З огляду на те, що кваліфікація російських спецслужб настільки низька і що вони провалюють навіть подібні завдання, нам не варто переоцінювати ефективність російських спецслужб і недооцінювати рівень деградації російської влади як такої. Взагалі, сучасна Росія ‒ це держава, що складається зі станів, із каст, і вона приречена на корупцію. Серед іншого це стосується і співробітників спецслужб, з якими ти за гроші можеш домовитися про найрізноманітніші речі.

‒ Чи можна зробити якийсь прогноз на 2021 рік і далі?

Якщо нам здається, що ми живемо в гіршому зі світів, це означає лише те, що ми погано знаємо свою історію

– Деякі процеси можуть тривати десятиліттями, деякі «чорні лебеді» прилітають дуже раптово. Будувати довготривалі прогнози я б не став. Нагадаю, мало хто міг передбачити навіть за рік, що президентом США стане такий ексцентричний політик, як Дональд Трамп, що трапиться «Брекзит» тощо. Ми живемо не на полі для гри в гольф або крикет, а в просторі для гри у регбі: ніколи не зрозуміло, з якого боку може підскочити новий фактор у повному спорядженні, здатний збити тебе з ніг. Єдине, що можна стверджувати ‒ що у 2021 рік ми потягнемо все з 2020-го. У нас хіба закінчилася пандемія? Вона може розтягнутися на півтора, два, три роки. Закінчилася війна між Україною та Росією? Ні, і вона не закінчиться.

Я б сказав, що 2020 рік навчив нас якраз тому, що в цьому світі є дуже багато різних «чорних лебедів», які здатні прилітати з різних несподіваних сторін. Світом правлять випадковості, збіги, ним не керує глобальна таємна змова. Вся наша конспірологія у спробах знайти відповідь на питання «Хто винний?» ‒ це дурниця. Таким чином ми платимо податок на прогрес, і при цьому люди ніколи не жили так добре, як зараз. Якщо нам здається, що ми живемо в гіршому зі світів, це означає лише те, що ми погано знаємо свою історію.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • 16x9 Image

    Сергій Мокрушин

    Народився в місті-герої Керчі. Отримав диплом Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за спеціальністю «журналістика». Починав роботу на ДТРК «Крим», останні 4 роки до окупації вів тему бюджетних закупівель і корупції в Кримському центрі журналістських розслідувань. Виїхав з Криму через рік після окупації. 

XS
SM
MD
LG