Покинутий табір і військові об'єкти: будні кримської Морозівки (фотогалерея)

17 Березень 2020, 10:48

Євген Жук

«Отморозовка» – так це село називають туристи, дивує відсутність в ньому не тільки пошти та магазину, але навіть хорошого сигналу мобільного зв'язку. За його багатовікову історію з Алсу (так село називалося до перейменування) тричі переселяли місцевих жителів – переважно греків.

Стара назва села – Алсу – в перекладі з тюркської означає «свіжа вода». Тут досі діє обладнане джерело. Історики розходяться в точній даті утворення поселення в цьому місці, залишаючи широкий «коридор» в 700-800 років: від IV-III століття до нашої ери до IV століття ери нашої.

Перші поселенці, судячи з усього, розташувалися тут через цілу низку факторів: закрите від вітрів урочище, наявність струмків і джерел вздвож доріг до Чорноріченського каньйону і на перевал Чирка-богаз.

Вперше кримські греки, які жили в селі, були переселені в Приазов'я в 1778 році, після початку захоплення Кримського ханства Росією. Село спорожніло. Пару десятків років по тому його землі передали військовослужбовцям Грецького балаклавского батальйону.

Кореспондент Крим.Реалії вирушив на прогулянку в село Морозівка та відобразив його життя на фото.

Більше Show less

1 Дорога в Морозівку йде від автомобільної траси Севастополь – Ялта

Другий раз під депортацію греки з Алсу потрапили в 1944 році – їх переселили в Центральну Азію. Село заселили росіянами і українцями, а в 1948-му Алсу перейменували в Морозівку. У 1962 році Морозівку ліквідували як населений пункт, частину жителів відселили. Пізніше багато хто повернувся на насиджені місця. Причина «ліквідації» села досі невідома. Незабаром після відселення поруч з Морозівкою почали будувати абсолютно секретний військовий об'єкт — 2 Другий раз під депортацію греки з Алсу потрапили в 1944 році – їх переселили в Центральну Азію. Село заселили росіянами і українцями, а в 1948-му Алсу перейменували в Морозівку. У 1962 році Морозівку ліквідували як населений пункт, частину жителів відселили. Пізніше багато хто повернувся на насиджені місця. Причина «ліквідації» села досі невідома. Незабаром після відселення поруч з Морозівкою почали будувати абсолютно секретний військовий об'єкт

Абсолютно секретний об'єкт №221 – запасний командний пункт (ЗКП) Чорноморського флоту – почали будувати в 1977 році на горі Мішень.   Це була чотириповерхова споруда з двома потернами (підземними коридорами). Потерни закривалися масивними протиатомними дверима. Виходи з потерн замаскували двоповерховими будівлями, що імітували житлові будинки.   На вершині гори є виходи вентиляційних і хвилеводних шахт діаметром 4,5 метра і заввишки близько 182 метри — 3 Абсолютно секретний об'єкт №221 – запасний командний пункт (ЗКП) Чорноморського флоту – почали будувати в 1977 році на горі Мішень.

Це була чотириповерхова споруда з двома потернами (підземними коридорами). Потерни закривалися масивними протиатомними дверима. Виходи з потерн замаскували двоповерховими будівлями, що імітували житлові будинки.

На вершині гори є виходи вентиляційних і хвилеводних шахт діаметром 4,5 метра і заввишки близько 182 метри

Будівництво об'єкта №221 тривало 15 років і було закинуте в 1992 році, після чого він зазнав масованого розграбування. За однією з версій, мародерством займалися мисливці за металами. Однак в Севастополі подейкують про причетність до процесу флотського начальства. Сьогодні ЗКП люблять відвідувати діггери і сталкери, однак подібні «екскурсії» ризиковані тим, що можна впасти у шахти або заблукати в численних технічних ходах, загальна довжина яких становить кілька кілометрів — 4 Будівництво об'єкта №221 тривало 15 років і було закинуте в 1992 році, після чого він зазнав масованого розграбування. За однією з версій, мародерством займалися мисливці за металами. Однак в Севастополі подейкують про причетність до процесу флотського начальства.

Сьогодні ЗКП люблять відвідувати діггери і сталкери, однак подібні «екскурсії» ризиковані тим, що можна впасти у шахти або заблукати в численних технічних ходах, загальна довжина яких становить кілька кілометрів

5 Поруч із селом для військовослужбовців секретного об'єкта побудували військове містечко: казарми, їдальню та інші об'єкти. Сьогодні вони зяють порожніми вікнами, цегляні стіни поступово розбирають, бетон розбивають для вилучення арматури

6 Східний вхід в об'єкт №221 замаскований під житловий будинок

7 Весь цей час Морозівка-Алсу продовжує жити своїм життям

8 Тут близько двох десятків будинків. Одні побудовані десятиліття тому, а сучасні особняки - зовсім недавно. До єдиної вулиці Ключової нещодавно додався однойменний провулок, що впирається в монастир

9 Джерело Таш-Чешме в центрі села – єдине джерело води. Газу в Морозівці немає, але хоч електрика є. Сигнал мобільного зв'язку вдається зловити не скрізь. Про ці проблеми газета «Слава Севастополя» писала ще в 2009 році, але відтоді нічого не змінилося

10 Нещодавно в Морозівку запустили автобус №18 і тепер сюди можна дістатися з 5-го кілометра Балаклавського шосе. Рейси приблизно раз на півтори години. У селі немає ні магазину, ні пошти. До «цивілізації» 25 хвилин їзди

11 На початку 2000-х у Морозівці почали будувати Ставропігіальний чоловічий монастир в ім'я преподобного Паїсія Величковського. ЗМІ повідомляли, що одним зі спонсорів був тодішній генеральний директор «Укртехгаз» Сергій Гиренко, а на куполи на дзвіниці та храмі кошти пожертвувала співачка Лариса Доліна. Зараз на воротах монастиря красується табличка «Московський патріархат. Українська православна церква. Київська митрополія»

12 На околиці Морозівки – невеликий, але старий цвинтар. Серед могил можна знайти поховання XVIII-XIX століть, багато написів грецькою мовою. Перед першим виселенням в Алсу жило близько 300 осіб, у 1920-і роки – близько 150. Зараз тут живе 50 осіб

13 З радянських часів у Морозівці діяв піонерський табір «Алсу», що перебуває у віданні Чорноморського флоту. Нещодавно російська влада Севастополя оголосила, що його знесуть і на його місці побудують новий, «з військово-патріотичним ухилом»

14 На одній з територій табору «Алсу» у 2017 році розташовувався тренувальний табір військового спецназу Міноборони Росії. І зараз ще на воротах можна побачити таблички «Заборонена зона» і «Територія МО РФ»

15 Біля села стоять покажчики Великої севастопольської стежки. Через Морозівку туристи йдуть до Чорноріченського каньйону, в Байдарську долину або до місця стоянки радянських партизанів, де навіть збереглася землянка

16 На околиці села є шлагбаум і табличка, що сповіщає про кордон заказника «Байдарський». Мощена каменем середньовічна дорога веде до Чорноріченського каньйону. Околиці розриті «чорними археологами» – під час Кримської війни в цьому місці стояли табором французи, під час Другої світової – німці

У центрі Морозівки, на пагорбі навпроти джерела – могила невідомого солдата. Його рештки знайшли під час будівництва військового об'єкта і перепоховали в травні 1978 року — 17 У центрі Морозівки, на пагорбі навпроти джерела – могила невідомого солдата. Його рештки знайшли під час будівництва військового об'єкта і перепоховали в травні 1978 року

Євген Жук

Євген Жук, краєзнавець і блогер з Севастополя (ім'я та прізвище автора змінені з метою безпеки). Співпрацює з Крим.Реалії з 2019 року. Автор фоторепортажів про соціальне і культурне життя Севастополя, а також про історію Севастополя та Криму.

Доступність посилання

ДОЛУЧАЙСЯ!

Покинутий табір і військові об'єкти: будні кримської Морозівки (фотогалерея)

Євген Жук

КОМЕНТАРІ: