Пчолине називають найменшим селищем півострова. Воно розташоване на південному сході Криму поблизу Зеленогірська. Автобусне сполучення з ним не налагоджене, а відстань до найближчої автодороги Білогірськ-Олексіївка налічує 11 кілометрів.
До 1948 року Пчолине носило кримськотатарську назву Куртлук. Краєзнавці вважають, що історія села починається від стародавнього печерного міста на схилах гори Карт-Кая. З тюркського це можна перекласти «як стара скеля». Ще її називають Хотурлес, вона примітна тим, що має «сатанинську» висоту – рівно 666 метрів.
У радянські часи тут, під Карт-Кая, функціонувало відділення радгоспу «Зеленогірське», яке займалося виробництвом кумису. Його виробництво триває в Зеленогірському і нині, щоправда, в значно менших обсягах. У Пчолиному ж збереглися лише стайні господарства. Зрідка туди на якийсь час заганяють табуни коней. Від іншої радгоспної інфраструктури у Пчолиному залишилися лише руїни: фрагменти стін і фундаменти магазину, школи, кузні і ставка.
Життя в селі підтримують дві сім'ї пенсіонерів і ще двоє самотніх чоловіків за шістдесят. Ще декілька чоловік вважають себе корінними жителями і час від часу навідуються в Пчолине з Білогірська або Зеленогірського.
Кореспондент Крим.Реалії зобразив як живе село Пчолине.
До 1948 року Пчолине носило кримськотатарську назву Куртлук. Краєзнавці вважають, що історія села починається від стародавнього печерного міста на схилах гори Карт-Кая. З тюркського це можна перекласти «як стара скеля». Ще її називають Хотурлес, вона примітна тим, що має «сатанинську» висоту – рівно 666 метрів.
У радянські часи тут, під Карт-Кая, функціонувало відділення радгоспу «Зеленогірське», яке займалося виробництвом кумису. Його виробництво триває в Зеленогірському і нині, щоправда, в значно менших обсягах. У Пчолиному ж збереглися лише стайні господарства. Зрідка туди на якийсь час заганяють табуни коней. Від іншої радгоспної інфраструктури у Пчолиному залишилися лише руїни: фрагменти стін і фундаменти магазину, школи, кузні і ставка.
Життя в селі підтримують дві сім'ї пенсіонерів і ще двоє самотніх чоловіків за шістдесят. Ще декілька чоловік вважають себе корінними жителями і час від часу навідуються в Пчолине з Білогірська або Зеленогірського.
Кореспондент Крим.Реалії зобразив як живе село Пчолине.
КОМЕНТАРІ: