Село Литвиненкове (до 1945 року Кентугай) Білогірського району у радянський період повторило долю майже всієї сільської глибинки Криму. Після сталінської депортації кримських татар декількома хвилями протягом десяти-п'ятнадцяти років туди в добровільно-примусовому порядку переселили селян з російських і українських областей.
Так у селі з'явилися вулиці Житомирська і Сумська. Деякі вимушені переселенці через десятиліття виїхали з Криму, але більшість все ж залишилося працювати на «фронтах» соціалістичних п'ятирічок.
Зараз місцевий колгосп імені Крупської в запустінні. На ньому працювали вихідці з українського Полісся, які вирощували фрукти, виноград і тютюн. Тим не менш, життя в Литвиненковому триває з новими проблемами. Їх селу Литвиненкове і ще семи сусіднім селам району (Тургенєве, Новожилівка, Українці, Володимирівці, Ганнівці, колодязні і Найдьонівка) створили будівельники автотраси «Таврида». При проектуванні і будівництві вони не передбачили розв'язки в місці примикання сільській автодороги до траси. В результаті близько 10 тисяч людей, по суті, відрізали від цивілізації, тобто дитячих садків, лікарень, банкоматів і шкіл, що зосереджені в колишньому райцентрі – смт Зуя. Селяни, звичайно, потрапляють в селище, але з ризиком для життя, перетинаючи «Тавриду».
Кореспондент Крим.Реалії зобразив на фото село Литвиненкове і його жителів.
Життя кримської глибинки: село Литвиненкове (фотогалерея)

1
На вулиці Радянській

2
Зузанна Веремчук живе разом із рідною онукою на вулиці Житомирській. За словами пенсіонерки, на початку 50-х років минулого століття її сім'ю етнічних поляків переселили з Житомирської області. «Батько не хотів їхати у Крим, але в районі сказали: «Тоді відправимо в Казахстан...». Жінка – прихожанка римо-католицької церкви і по вихідних їздить у костел в Сімферополь. 11 її правнуків сьогодні живуть у Криму, Києві, Москві та на Херсонщині

3
Сільська школа, у дворі якої встановлений бюст командиру радянського партизанського загону Андрію Литвиненку. Група діяла в тутешніх місцях за часів Другої світової війни. Він загинув у бою з німецькими військами в березні 1942 року. На його честь перейменували кримськотатарське село Кентугай

4
У листоноші Олени найдовша в селі коса. Дівчина розповідає, що минулого року вона її вкоротила на 20 сантиметрів

5
На краю села – заплава річки Зуя, яка бере початок на північних відрогах Долгоруківскої яйли

6
49-кілометрова Зуя – права притока головної кримської річки Салгир

7
Мальовничі скелі у селі Литвиненкове на правому березі Зуї

8
Ворони летять над річкою

9
Сільський цвинтар. На могильних пам'ятниках чимало польських імен

10
Покинутий колодязь на сільській околиці
КОМЕНТАРІ: