Доступність посилання

ТОП новини

«Північний потік-2» і геополітична пастка Кремля: інтерв'ю із ексочільком «Нафтогаз України» Коболєвим


Президент Росії Володимир Путін вручає нагороду головному виконавчому директору російського газового гіганта «Газпром» Олексію Міллеру. Кремль, Москва. 15 листопада 2017 року
Президент Росії Володимир Путін вручає нагороду головному виконавчому директору російського газового гіганта «Газпром» Олексію Міллеру. Кремль, Москва. 15 листопада 2017 року

«Газпром» потрапив у геополітичну пастку, до якої Кремль намагався затягнути Європу. У Держдепартаменті США та керівництві ЄС прямо заявляють, що «Північний потік-2», який збудував «Газпром», розглядається тепер як важіль у процесі врегулювання проблеми воєнної загрози Росії проти проти України.

Міністр закордонних справ Німеччини в новому уряді Олафа Шольца Анналена Бербок повідомила, що газопровід «Північний потік-2», протягнутий із Росії до Німеччини дном Балтійського моря, «наразі» не може бути сертифікований через невідповідність вимогам європейського енергетичного законодавства.

Про те, які складнощі можуть чекати на «Газпром» у зв'язку з можливою відмовою у сертифікації «Північного потоку-2», а також чи був цей проєкт «економічним» за задумом Кремля – телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», розповів колишній голова правління української національної компанії «Нафтогаз України» Андрій Коболєв.

– «Газпром» потрапив у класичну пастку, до якої дуже часто потрапляють міжнародні газові проєкти. Ця пастка – геополітика. І вже прямо про це говорить представник Держдепу США, про те, що «Північний потік-2» розглядається частиною процесу врегулювання вже існуючої та можливої військової агресії Російської Федерації проти України.

– Тобто економіки там взагалі немає?

– Економіки у «Північному потоці -2» не було ніколи. Економічно для Росії простіше та вигідніше транзитувати газ територією України. Російська сторона з цього проекту не змогла додати економіку на жодному етапі реалізації.

Економіки у «Північному потоці -2» не було ніколи. Економічно для Росії вигідніше транзитувати газ територією України

Усі, хто брав участь у цьому проекті з боку європейських компаній, беруть участь там завдяки неринковим та вкрай привабливим умовам, які запропонував «Газпром».

Ті країни, які погоджувалися на участь у цьому проекті, погоджувалися отримувати з нього газ, робили це після тих чи інших поступок з боку Російської Федерації та «Газпрому» зокрема. Цей проект був некомерційним із самого початку і залишається таким.

– А в чому зараз полягає геополітика? Хто і як тисне на Росію і чого хоче отримати?

– Тут я можу висловлюватися тільки як зовнішній коментатор, я не маю інсайдерської інформації. Але те, що я спостерігаю, – це «гра м'язами пана Путіна», що «ми наростили військову присутність на кордонах з Україною», яку, звичайно ж, спостерігають усі зовнішні партнери України та країни НАТО. Це, власне кажучи, призвела до того, що «Північний потік-2» додали як ще один аспект не лише переговорів, а швидше вже позиційного протистояння.

Метою західних країн є недопущення розширення військової агресії проти України. І «Північний потік-2» просто потрапив до цього списку (важелів – ред.).

– Андрію, але там же ще в листопаді призупинили сертифікацію, наскільки я розумію, саме через те, що європейське законодавство потребує юридичного розподілу тих, хто постачає газ, та власників труби. Правильно я розумію? І ціль цього – не допустити монополії на ринку.

– На практиці це на монополію «Газпрому» або на домінуючу позицію «Газпрому» аж ніяк не вплине. Те, що буде якась окрема компанія, яка управлятиме цим газопроводом і її зареєструють у Німеччині, абсолютно не скасовує того факту, що «Газпром» зможе зловживати тим, що він є єдиним провайдером газу для цього потоку.

– Ще хочу у вас уточнити: Україна теж братиме участь у сертифікації «Північного потоку -2»? З такими заголовками виходило багато українських ЗМІ. Але чи правильно я розумію, що йдеться не про те, що Київ зможе приймати рішення давати цю сертифікацію, підтверджувати чи ні, а Київ зможе надавати Берліну і взагалі ЄС докази того, що російська компанія не дотримується того самого правила чи інших європейських енергетичних правил?

– Наскільки я знайомий із правилами сертифікації на території Федеративної республіки Німеччини, ніхто не має права замінювати право регулятора приймати те чи інше рішення. Але при цьому регулятор має право – і в деяких випадках зобов'язаний – вислуховувати думку релевантних гравців ринку.

Відповідно, Київ у цій ситуації, я сподіваюся, зможе надати ту інформацію, яка дозволить переконати регулятора ухвалити рішення про те, що така сертифікація суперечить як технічним нормам, так і самому духу європейських правил.

Нюанси того, наскільки цей регулятор прислухатиметься чи не прислухатиметься, мені невідомі, але сподіваюся, що українська сторона зможе у цій війні перемогти. Тому що всі українці, і я, зокрема, зацікавлені в тому, щоб, я повторюся, не комерційний, а геополітичний проект не був запущений.

– Під «перемогою» ви маєте на увазі те, що не буде отримано сертифікацію?

– З погляду газового ринку, так, але повторюся, те, що цей проект потрапив у загальний набір об'єктів, про які ведуться геополітичні переговори, метою яких є недопущення розширення російської агресії, дає мені деякі підстави судити, що там буде політика більша, ніж правил та економіки.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.

XS
SM
MD
LG