Доступність посилання

ТОП новини

«Плем'я ізгоїв»: навіщо Криму санкційна нафта з Ірану


Феодосійська нафтобаза, архівне фото

Спеціально для Крим.Реалії

Російська влада Криму планує організувати перевалку нафти з Ірану через Феодосійський термінал. Для цього вже створене акціонерне товариство, а одним з вірогідних покупців бізнесу ЗМІ називають однокурсника президента Росії Володимира Путіна. Чи можливе створення подібної схеми та які країни є потенційними покупцями підсанкційного іранського продукту?

Перевезення через Крим нафти, транспортування якої колишніми шляхами стало для Ірану складним через санкції, могло б стати одним з напрямків співпраці між півостровом і цією близькосхідною країною, повідомив 27 серпня російському інформаційному агентству ТАСС заступник голови підконтрольного Кремлю уряду Криму Георгій Мурадов. Він пояснив, що через санкції Суецький канал, через який традиційно ходили танкери з іранською нафтою, виявився закритим для цієї країни. Тим часом і в Ірана, і в Росії є вихід до Каспійського моря.

«У цій ситуації Іран може скористатися нашими судноплавними можливостями, каналами «річка ‒ море» ‒ і перевозити нафту Волгодоном, через Крим у Чорне море», ‒ уточнив Мурадов.

У квітні 2019 року президент США Дональд Трамп ухвалив рішення не продовжувати винятки з нафтових санкцій проти Ірану для низки країн. До цього імпортувати паливо з Ірану могли вісім держав ‒ Китай, Індія, Японія, Південна Корея, Тайвань, Туреччина, Італія та Греція.

У танкерах річками та морями

Через Каспійське море, далі Волго-Донським каналом, через Азовське море та Керченську протоку переправляти нафту танкерами до Криму цілком реально. Ось тільки через невеликі глибини в каналі, річках та Азовському морі осадка таких суден і, відповідно, вантажопідйомність буде невеликою. Але це лише одна з проблем.

Так, у 2015 році в Росії набули чинності нові вимоги Технічного регламенту, відповідно до яких на нафтоналивних суднах мають бути передбачені подвійне дно та подвійні борти, що тягнуться вздовж всієї довжини та висоти вантажних танкерів, або вантажні танки мають бути вкладними. Судновласники відзначали, що приблизно 700 самохідних суден і 900 несамохідних барж необхідно буде вивести з експлуатації.

У 2018 році російський уряд вніс зміни до регламенту, і тепер старі судна для транспортування нафтопродуктів використовувати можна. Але це йде в розріз з міжнародними вимогами, на які раніше погодилася Росія.

Уявіть аварію танкера в мілководному Азовському морі ‒ екологічна катастрофа забезпечена

А тепер уявіть аварію танкера в мілководному Азовському морі ‒ глобальна екологічна катастрофа забезпечена. Загибель риби та водних ресурсів буде масовою, а про курортний відпочинок на узбережжі можна буде забути на тривалий час.

Втім, можливо, Іран буде транспортувати нафту своїми танкерами.

Сторона приймання

У 2013 році транзитом через Керченський та Феодосійський порти перевалено 4 млн тонн нафти й нафтопродуктів. Після того як Україна у 2014-му закрила для міжнародного судноплавства всі порти анексованого півострова, перевалка була припинена практично повністю. Повністю зник транзит, це стосується не тільки нафти, а й будь-яких інших портових вантажів.

До анексії Криму Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами юридично на 100% належало державі Україна, належало до сфери контролю Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та було єдиним держпідприємством з морської перевалки нафтопродуктів. Потужність перевалки становить близько 12 млн тонн на рік, номенклатура вантажів ‒ світлі нафтопродукти, нафта, оливи. У різній стадії реалізації на підприємстві перебували проєкти з перевалки вакуумного газойлю та мазуту.

У 2018 році постачання палива на нафтобазу склали лише 75 тис. тонн, і це було збитковим.

У Керченському порту також є невеликі потужності для перевалки нафтопродуктів. У грудні 2018 року керівник ДУП «Кримські морські порти» Олексій Волков повідомив, що Керченський рибний порт має намір отримати власну ліцензію на наливання-зливання нафтопродуктів на основних причалах.

«Наступного року сподіваємося отримати власну ліцензію на наливання/зливання нафтопродуктів на основних причалах, що планово збільшить прибутковість філії і знизить вартість доставки паливно-мастильних матеріалів (ПММ) до Криму», ‒ зазначив Волков.

Але в Керченському порту реальна глибина біля причалів всього 5 метрів, а днопоглиблювальні роботи поки не заплановані.

Також свій термінал у порту має ТОВ «ТЕС-Термінал-1», що входить до орбіти впливу власника кримської мережі АЗС «ТЕС» Сергія Бейма. Наприкінці липня в Керчі проводилися громадські слухання з оцінки впливу діяльності «ТЕС-Термінал-1» на навколишнє середовище.

У червні нинішнього року уряд Криму погодило ДУП «Чорноморнафтогаз» організацію акціонерного товариства «Морський нафтовий термінал» зі статутним фондом 769,7 млн руб зі зберігання та перевалки нафти й нафтопродуктів. Оплата акцій буде проведена «Чорноморнафтогазом» шляхом внесення грошових коштів (120 млн рублів), а також рухомого й нерухомого майна на 649,780 млн рублів. Серед майна, що знаходиться в Феодосії та селищі Кіровському: складські приміщення, майстерні, трансформаторні підстанції, очисні споруди, резервуари різної місткості, трубопроводи ‒ всього 138 найменувань.

Покупці відомі на ринку ‒ назви їх, з урахуванням нашого «списку санкцій», я не озвучую
Сергій Аксенов

У липні підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов повідомив журналістам, що в купівлі феодосійської нафтобази, з якої планують зробити «Морський нафтовий термінал», зацікавлені три великі інвестори.

«Є три заявники, які хочуть взяти участь в цих процедурах... Покупці великі, ефективні, відомі на ринку ‒ назви їх, з урахуванням нашого «списку санкцій», я не озвучую. Ми хочемо, щоб з'явився приватний гравець, який зможе цю нафтобазу оживити й забезпечити транзит нафтопродуктів не лише в бік Криму, але й загалом перевантаження на інші регіони Російської Федерації, а, можливо, і за кордон», ‒ зазначив він.

20 серпня Сергій Аксенов своїм указом визначив російське Міністерство майнових і земельних відносин Криму виконавчим органом державної влади, що здійснює повноваження власника акцій Акціонерного товариства «Морський нафтовий термінал».

Російське видання «Коммерсант» пише, що основним претендентом на купівлю активу у влади Криму став однокурсник президента Росії Володимира Путіна Віктор Хмарин. Його партнером може виявитися бізнесмен українського походження Сергій Курченко. На думку аналітиків, для потреб Криму нафтобаза надлишкова, єдиний варіант її рентабельного використання ‒ морський експорт нафти та нафтопродуктів тим, кого не відлякає санкційний статус півострова.

Зараз Хмарин очолює раду директорів інвестгрупи «Миролюб», яка серед іншого володіє нафтобазою «Щербинська» у Підмосков'ї з об'ємом зберігання 20 тис. тонн і цікавиться, зокрема, «експортним нафтотрейдингом через морські термінали».

Союз ізгоїв

Вперше США ввели односторонні санкції проти Ірану в 1979 році, після того як радикальні ісламісти взяли штурмом будівлю посольства США під час ісламської революції. Сполучені штати та інші західні країни розірвали багато контрактів з Іраном, закрили свої банки та компанії. У 1987 році був обмежений імпорт іранської нафти.

У 2010 році Рада безпеки ООН ввела подібні з американськими санкції проти Ірану. Причиною стало порушення Іраном договору про розробки ядерної зброї.

У 2012 році Євросоюз повністю припинив купівлю іранської нафти.

У листопаді 2018 року США в односторонньому порядку вийшли з договору й відновили санкції проти Ірану. В список санкцій потрапили понад 700 осіб, компаній, літаків і суден. Восьми країнам, відповідно до угоди від 2015 року, було дозволено закуповувати іранську нафту, але не збільшувати обсяги імпорту. У травні нинішнього року цей дозвіл припинив існування.

Через загрозу санкцій ринок Ірану залишили більше ніж 100 великих міжнародних компаній, експорт іранської нафти впав майже на мільйон барелів на добу.

Санкції проти Росії за анексію Криму в 2014 році введені США, країнами Євросоюзу та Україною. Уже минуло кілька етапів поступового посилення санкційних заходів.

Теоретично Іран може постачати свою нафту через Росію і Крим, оскільки Росія, як Іран, вже знаходиться під санкціями. Але наскільки це вигідно Росії? Економічно ‒ навряд чи, оскільки Іран є конкурентом на світовому ринку нафти, зникнення суперника підвищує шанси зайняти частину, яка звільнилася. А ось у політичному плані така співпраця дає можливості для введення Ірану в орбіту російського впливу. Прагнення Росії створити коаліцію проти США за участю держав-ізгоїв поки залишається одним з основних векторів її міжнародної політики.

Відзначимо, що Росія планує перевалювати нафту саме через Крим, який перебуває під санкціями, при тому що в Новоросійську, Туапсе й Тамані є нафтові термінали, які в рази перевершують феодосійський за потужністю й наразі повністю готові до роботи, тоді як для повноцінного запуску терміналу в Феодосії необхідно вкласти не менше двох мільярдів рублів.

«Токсична» нафта може бути переправлена лише державам і територіям, що перебувають під санкціями

Наступне запитання: куди постачати нафту, після того як вона буде доставлена до Криму й стане «двічі підсанкційним» товаром? «Токсична» нафта може бути переправлена лише державам і територіям, що перебувають під санкціями. Найближча з країн ‒ Сирія, а з територій ‒ Абхазія. Доречно буде згадати, що той же Курченко активно торгував вугіллям з «ЛНР» і «ДНР».

Що ж стосується кримської влади та бізнесменів, то їхній інтерес у співпраці з Іраном складається винятково в отриманні прибутку від перевалки нафти.

Тим часом на початку серпня американська газета New York Times з посиланням на сервіси відстеження суден і супутникові зображення повідомила, що Китай і низка інших країн, незважаючи на можливі санкції США, отримують нафту з більшої кількості іранських танкерів, ніж було раніше відомо.

Газета відстежила рух більше ніж 70 іранських танкерів з 2 травня, коли санкції США повністю набули чинності й Держдепартамент повідомив, що будь-які закупки іранської нафти, починаючи з цієї дати, будуть каратися санкціями. Виявилося, що 12 з цих танкерів перевозили й доправляли нафту в країни Азії та Середземномор'я: шість із них вивантажували вантаж у портах Китаю, інші перевозили нафту через Суецький канал, можливо, до Сирії чи Туреччини. При цьому раніше було відомо лише про декілька подібних танкерів. Відзначається, що всі країни, куди постачалася нафта, брали на себе ризик потрапити під санкції США.

Таким чином Туреччина також може стати нелегальним покупцем іранської нафти з Криму. І переливати її, наприклад, з танкера в танкер у нейтральних водах. Яку катастрофу це спричинило біля кримських берегів у січні нинішнього року ‒ всі прекрасно пам'ятають.

Для Росії та Ірану існують також ризики арешту та втрати танкерів ‒ Україна відстежує і вживає заходів проти суден, які заходили в порти анексованого півострова.

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя пройшов невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

Геннадій Кравченко, кримський оглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

У матеріалі використовується термінологія, вживана на анексованому Росією півострові

XS
SM
MD
LG