Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Слова керівника апарату генерального секретаря НАТО Стіана Єнссена про те, що Україна може стати членом НАТО, відмовившись від частини своїх територій, справили в Україні справжній ефект бомби, що вибухнула, їх коментували навіть на офіційному рівні.
Утім, уважний аналіз інформації показує, що жодних офіційних і навіть неофіційних заяв керівник апарату генерального секретаря НАТО не робив, обмінювати Крим та інші окуповані українські території на членство в НАТО не пропонував. На конференції в норвезькому Орендалі Стіан Єнссен лише поділився подробицями дискусій серед представників країн-членів НАТО щодо умов, на яких Україна могла б бути прийнята до Альянсу. І ідею «відмови від територій» в обмін на гарантії членства назвав одним із варіантів, що дискутуються, і своєю особистою думкою.
Важливий сам факт того, що дискусії про вступ України до НАТО тривають – і не припиняються навіть зараз
Хоча, очевидно, що й така думка, хай навіть висловлена в неофіційному порядку, приховує в собі загрозу – навіть не для України, а для міжнародного права як такого. Бо якщо ми погодимося жити у світі, де одна країна може окупувати територію іншої, а потім отримати схвалення і легітимізацію своїх розбійницьких дій, то чому маємо розраховувати на те, що інші авторитарні держави не захочуть повторити сумнівні «досягнення» Володимира Путіна?
Насправді – якщо тільки Україна приєднається до НАТО – це буде остання війна Росії проти України
Проте важливим є сам факт того, що дискусії про вступ України в НАТО тривають – і не припиняються навіть зараз, під час воєнних дій. Що ніхто не має наміру відкладати пошук механізмів для вступу України в НАТО до закінчення війни. І – що найважливіше в словах Стіана Єнссена – так це те, що в країнах НАТО хочуть, щоб війна не повторилася. Саме в цьому головне значення майбутнього приєднання України до Альянсу.
У ці 18 місяців ми чули чимало прогнозів про те, що це не остання війна, що після цієї війни будуть нові, що Україні потрібно готуватися до повторення російської агресії… Але, певен, насправді – якщо тільки Україна приєднається до НАТО – це буде остання війна Росії проти України. З країнами Альянсу ні Путін, ні його наступники навряд чи тягатимуться.
Не можна перетворювати питання окупації Криму та українських областей на таке штучне право вето
Тому Україні важливо, гадаю, не просто спостерігати за дискусіями щодо вступу країни до НАТО, а й активно брати участь у цих дискусіях. Наполягати на тому, що наше приєднання до Альянсу має бути не лише порятунком України від майбутніх воєн, а й успіхом міжнародного права, його легітимним відновленням. Що не можна обмінювати окуповані території на безпеку, тому що відновлення територіальної цілісності України – це також питання безпеки і майбутнього мирного розвитку Європи. Що навіть якщо питання деокупації захоплених Росією земель не так просто буде вирішити військовим шляхом, не може бути жодного політичного рішення, яке могло б легітимізувати агресію Росії та спроби анексії чужих територій.
Ну і найважливіше – Росія не мала, не має і не може мати права вето на розширення Альянсу. І не можна, впевнений, перетворювати питання окупації Криму та українських областей на таке штучне право вето.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
