Спеціально для Крим.Реалії
Президент Володимир Зеленський в інтерв'ю одному з онлайн-видань стверджує, що росіянам буде соромно за анексію Криму, без повернення півострова не буде можливості нормально, відверто і дружно спілкуватися майбутнім поколінням.
Ця заява Володимира Зеленського, думаю, показує, наскільки далеко розійшлися шляхи України та Росії ‒ не тільки керівників двох країн, але й, образно кажучи, середньостатистичного українця та середньостатистичного росіянина. Адже те, що говорить Зеленський, виглядає саме як відображення української масової свідомості: росіянам має бути соромно за те, що вони наробили, соромно за те, що вони вкрали Крим, і якщо вони хочуть, щоб все було, як раніше, то мають усе повернути на місце, ще й вибачитися.
А середньостатистичний росіянин, схоже, зовсім не хоче, щоб все було, як раніше. Щоб до складу України, яка з незрозумілих йому причин відокремилася від Росії (хіба їм з нами погано було), а тепер ще й хоче бути разом з американцями та іншими «західниками» (зрадники), входив російський Крим (подарунок Хрущова).
Тема Криму в російській політичній свідомості виникла зовсім не у 2014 році
Тема Криму в російській політичній свідомості виникла зовсім не у 2014 році, а 24 серпня 1991 року, буквально відразу ж після проголошення незалежності України ‒ тоді прессекретар президента Росії Павло Вощанов виступив із заявою, в якій не вітав, а погрожував. І нагадував про Крим. І невідомо ще, як би склалася доля півострова тоді, якби більшість його мешканців не проголосували б на референдумі 1 грудня 1991 року за незалежність України.
Архівні фото. Референдум за незалежність України 1 грудня 1991 року (фотогалерея)
А потім ‒ пішло-поїхало. Чорноморський флот, Севастополь ‒ місто російських моряків, московський час і московський уряд в автономії, спроби відділення, спонсорування Москвою проросійських партій і рухів, провокаційні заяви та дії московського мера Юрія Лужкова, події на Тузлі... Середньостатистичний росіянин, думаю, міг змиритися з українським статусом Криму тільки тоді, коли вважав, що державність Української РСР ‒ це порожня формальність, а насправді весь Радянський Союз ‒ це Росія і не має жодного значення, що як називається. Але коли з'явилася справжня Українська держава, він став сприймати українців як ошуканців, які вкрали Крим. Ми ж його «подарували» на честь «возз'єднання України з Росією», ми ж за нього кров проливали, а ви ‒ пішли з подарунком. І не соромно?
І якщо вчорашній злодій не хоче дружити, поки йому не повернуть повернуту власність ‒ то це проблеми злодія
Для більшої частини українців така постановка питання просто не існує, їм і невтямки ‒ хоча подібні «міркування» їхні сусіди завжди висловлювали вголос. Українці не розуміють, чому інтеграція Росії та Білорусі ніколи не викликала у жителів Росії особливого інтересу, а ось «інтеграція» Криму підкинула путінський рейтинг до небес. Їм, впевнений, навіть у голову не приходить, що з російської точки зору соромитися мають вони, а не росіяни. Що Росія, за такою логікою, нічого не вкрала, а просто повернула вкрадене. І якщо вчорашній злодій не хоче дружити, поки йому не повернуть повернуту власність ‒ то це проблеми злодія, а не того, хто відновив справедливість.
Саме тому у Росії до України зовсім інша вимога: визнати законність «повернення» Криму. У російського ліберала може бути інше трактування: так, міжнародне право було порушене. Тому давайте проведемо новий референдум і спитаємо кримчан. Крим ‒ не бутерброд. Але при цьому шановний ліберал не сумнівається в результаті референдуму.
Повернення Криму в Україну сприйматиметься як історична поразка держави
Чи є вихід з цього глухого кута ‒ не тільки правового, а й цивілізаційного? Так, він, думаю, існує в разі, якщо у Росії виникне така нагальна потреба інтеграції в цивілізований світ, що відмова від територіальних «придбань» і підтримки сепаратизму в колишніх радянських республіках буде сприйматися як менше зло. Але і в цьому випадку повернення Криму в Україну сприйматиметься як історична поразка держави і ніхто не буде соромитися 2014 року і прагнути до дружби зі «зрадниками», які скористалися російською слабкістю і забрали собі те, що їм не належить.
Росія, боюся, почне готуватися до повернення собі Криму наступного дня після того, як поверне його Україні.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
