Історія першого гея з Чечні, який не побоявся розкрити своє ім’я і показати обличчя, почалася навесні минулого року. 21 березня 2017-го на електронну пошту уповноваженого з прав людини у Пермському краї Росії надійшов лист. Відправник листа розповів, що його родич, Максим Лапунов, зник тижнем раніше в Грозному, столиці Чеченської Республіки.
«За словами друзів, правоохоронці забрали його, іншої інформації немає. Я прошу вас допомогти знайти його!», – написав автор листа, копію якого має в своєму розпорядженні Радіо Свобода.
Того ж самого дня до Міністерства внутрішніх справ Росії подали аналогічну заяву про зникнення Лапунова, і, як припустили його друзі, причина зникнення криється в тому, що Лапунов гей.
З огляду на часті повідомлення про зникнення і вбивства людей у Чечні – головним чином, мусульманському регіоні, який був зруйнований двома війнами за останні 25 років, дехто вважав, що Лапунова вже немає серед живих.
«У нас не було ніякої надії, що ми знову побачимо його», – сказав Радіо Свобода приятель молодого чоловіка на умовах анонімності.
Але Лапунов, який за фахом був організатором і ведучим розважальних заходів, зміг врятуватися. І після втечі з Чечні через півроку він з’явився на московській прес-конференції, щоб дати публічне пояснення свого зникнення: його викрали на вулиці невідомі чоловіки, коли він продавав повітряні кульки, а потім утримували його протягом 12 днів у підвалі грозненської поліції.
«Це було пізно вночі, привели головного «начальника»... Основне звинувачення на мою адресу було пов'язане з тим, що я – гей. Тривалий час мене розпитували без застосування насильницьких дій про якихось знаменитостей у Грозному, які можуть бути пов'язані з гомосексуалізмом. Я заперечував усе. Потім наказали вибити з мене свідчення. Мене привели в іншу кімнату, там під загрозою тортур струмом і палицями змусили мене здати ще одну людину. І потім нас разом привезли в цей же відділок, але вже до підвалу... Мене відвели в камеру. Камера два на два метри, одна її чверть була залита кров'ю, досить свіжою. Потім мене побили. Поки били, до камери постійно забігали люди з криками, що я – гей, що таких, як я, треба вбивати», – розповів Лапунов на прес-конференції у Москві рік тому, 16 жовтня.
Рішення Лапунова оприлюднити цю історію зробило його першим – і дотепер – єдиним, хто відкрито заявив про те, що він став жертвою кампанії проти геїв у Чечні навесні 2017 року. Історія переросла в міжнародний скандал.
Хоча інші чоловіки-геї анонімно заявляли Радіо Свобода та іншим ЗМІ про катування та інші зловживання, з якими вони стикалися, однак Лапунов був першим, хто подав офіційну скаргу до суду на своїх імовірних катувальників.
«Я хочу, щоб їх покарали», – цитує Лапунова журналіст Олена Мілашина в своїй статті для російської газети «Нової газети», яка першою повідомила про ймовірні гомофобні чистки і зловживання в Чечні та про розповідь Лапунова.
Відтоді минуло 12 місяців, але шансів на те, що хоч хтось понесе відповідальність, стає дедалі менше.
«Не встановлено даних»
Російська влада висловила упевненість, що порушувати кримінальну справу за заявами Лапунова не потрібно. У липні один із керівників генеральної прокуратури Валерій Максименко заявив у Женеві на засіданні Комітету ООН проти тортур: «Не встановлено даних, які б свідчили про незаконне затримання та утримання Лапунова, про заподіяння йому тілесних ушкоджень, у зв’язку з чим слідчим відмовлено в порушенні кримінальної справи». Крім того, за словами Максименка, «висновки слідства так само в повній мірі кореспондуються з висновком уповноваженого з прав людини Російської Федерації» Москалькової.
«Причиною того, що справа зупинилася – це, в першу чергу, брак політичної волі», – вважає Тетяна Локшина, директор російських програм міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch. На її думку, переслідування геїв у Чечні – це логічне продовження того, що відбувалося в республіці впродовж багатьох років
Локшина, яка була поряд із Лапуновим на прес-конференції 16 жовтня 2017 року, заявила, що зараз має намір передати його справу до Європейського суду з прав людини в Страсбурзі.
«Він хоче справедливості, але ясно, що російська влада не дасть йому цього», – додала вона.
«У нас немає геїв»
Після того, як у квітні 2017 року були опубліковані повідомлення про гомофобську чистку в Чечні, чиновники регіону відреагували з обуренням, заявивши, що таке неможливо вже тому, що в цій північно-кавказькій республіці таких людей немає.
«У нас немає жодних геїв», – сказав прокремлівський лідер Чечні Рамзан Кадиров, який керує регіоном із майже абсолютною владою. В інтерв’ю телеканалові HBO у липні 2017 року він заявив: «Якщо є які-небудь, заберіть їх до Канади. Хвала Богові. Забери їх далеко від нас, щоб ми не мали їх удома, щоб очистити нашу кров».
Міністр Чечні з національної політики та інформації Джамбулат Умаров заявив, що Лапунов «робить собі піар» і звинуватив «Нову газету» в фабрикації матеріалів для того, щоб відновити дискусію про переслідування геїв у Чечні.
«Він мовчав, уже коли був у Москві, і раптом, коли всі питання прийшли до нуля, коли всі зрозуміли, що в Чечні геїв немає, силами «Нової газети» треба було вигадати такого товариша», – сказав Умаров в інтерв’ю телеканалові «Дождь».
Дійсно, Лапунов публічно розповів, що з ним сталося, тільки через півроку, проте вже незабаром після його повернення він повідомив близьким, що його викрали і побили поліцейські в Грозному. «Максим відразу ж розповів про те, що з ним сталося», – повідомив Радіо Свобода приятель Лапунова.
Якщо слідом за чеченськими очільниками припустити, що Лапунов сфабрикував свою розповідь, йому довелося вигадувати безліч подробиць. У свідченнях, записаних юристом Комітету проти тортур Володимиром Смирновим, Лапунов назвав імена і змалював зовнішність деяких зі своїх імовірних викрадачів. Він навіть згадав, де повинні були залишитися сліди його крові після одного особливо жорстокого побиття.
Лапунов докладно змалював підвал, в якому його тримали. Ці дані він повідомив уповноваженому з прав людини в Росії Тетяні Москальковій, з якою зустрічався за шість тижнів до своєї першої прес-конференції.
Слідство не змогло знайти в Грозному будівлі, змальовані Лапуновим, де його утримували, повідомляється в рішенні суду. Крім того, слідчі поговорили з безліччю потенційних свідків, проте не смогли знайти підтвердження слів Лапунова.
Повідомлення про погрози
Представники Лапунова, які подали апеляцію на рішення суду від 22 серпня, поставили питання про можливий тиск на свідків з боку чеченських правоохоронних органів. Сам Лапунов стверджував, що після від’їзду з Чечні протягом декількох місяців отримував дзвінки з погрозами. На зустрічі з Москальковою, що відбулася в серпні 2017 року, він говорив, що викрадачі змусили його залишити відбитки пальців на пістолеті і погрожували помстою, якщо він звернеться до влади. Крім того, перш ніж вийти на волю, йому довелося підписати кілька порожніх бланків із поясненнями, йдеться у вересневому листі Москалькової на ім’я заступника голови Слідчого комітету Росії.
Публікацію в «Новой газете» матеріалу про переслідування геїв у Чечні Москалькова спочатку назвала можливою «провокацією», але потім дійшла висновку про необхідність розслідування за заявою Лапунова. У травні вона висловила незгоду з рішенням слідчих: «У мене щодо цього своя думка, що є підстави для порушення кримінальної справи. Я буду звертатися до прокурора з проханням переглянути це рішення».
«Жахливий ризик»
Російська правозахисна ЛГБТ-мережа повідомляє, що з квітня 2017 року їй вдалося евакуювати 130 представників сексуальних меншин із Чечні, більшість із них виїхали в Росію.
Уряди західних країн продовжують тиснути на Росію у зв’язку з порушенням громадянських прав ЛГБТ і повідомленнями про переслідування сексуальних меншин у Чечні. У серпні 15 членів ОБСЄ розкритикували російського міністра юстиції Олександра Коновалова, який заявив в травні на Раді ООН із прав людини, що російська влада не змогла знайти доказів порушення прав ЛГБТ у Чечні.
15 держав-членів ОБСЄ назвали вчинок Лапунова хоробрим і задіяли механізм, що вимагає від Росії надати інформацію про конкретні порушення прав людини «і навести низку конкретних прикладів, які демонструють нездатність Росії забезпечити виконання своїх зобов’язань в рамках ОБСЄ».
Перший секретар представництва Литви в міжнародних організаціях у Відні Еґле Маєр заявила, що Росія відповіла на цей запит, «залишивши без уваги факти, про які там мовилось і які викликають стурбованість».
Тетяна Локшина із Human Rights Watch говорить про «жахливий ризик» для Лапунова, який виявився «єдиною жертвою, яка насмілилася подати офіційну скаргу». За її словами, для етнічного чеченця такий вчинок був би ще небезпечнішим.
У січні лідер Чечні Кадиров припустив, що чеченський співак, який зник у Грозному в серпні 2017 року, був убитий родичами. Правозахисники вважають, що Зелімхан Бакаєв був затриманий поліцією в Грозному за підозрою в тому, що він гей, і його вже немає серед живих.
Тетяна Локшина каже, що хоча «зачистка» геїв у Чечні начебто зупинена, міжнародний скандал і люта гомофобна риторика чеченської влади підвищують ризики для сексуальних меншин, які живуть там.
«Ця тема-табу, яку ніколи раніше не обговорювали, раптом стала предметом широкої суспільної уваги... Вже одне це призвело до того, що люди в Чечні почали шукати в своєму середовищі геїв: оцінювати – хто як одягається, як себе поводить; пішли плітки», – каже вона. Геї в Чечні і раніше ніколи не жили відкрито, «але хоча б вони могли якось функціонувати в своєму закритому просторі, – додає Локшина. – Зараз це стало ще небезпечнішим».
Над публікацією працювала Людмила Ваннек
