Доступність посилання

ТОП новини

Світові ЗМІ: «КВН» пояснює популярність Зеленського


Володимир Зеленський

Як радянські телеігри, зокрема «КВН», пояснюють популярність Володимира Зеленського? На це питання шукають відповіді у статті видання The Washington Post. В матеріалі аналітичного центру Atlantic Council ідеться про необхідність спрощення бюрократичних процедур в Україні заради залучення більшої кількості іноземців. А видання The National Interest говорить про те, якою може бути війна Росії проти країн Балтії.

Як радянські телеігри, зокрема «КВН», пояснюють популярність нового президента України Володимира Зеленського? На це питання шукає відповіді фахівець зі США з питань телебачення в СРСР і пострадянських країнах Крістін Еванс у статті в американському виданні The Washington Post.

Журналісти і коментатори намагалися знайти пояснення популярності Зеленського в його серіалі «Слуга народу». Його також порівнювали з іншими «кандидатами протесту», які мали досвід роботи на телебаченні. Наприклад, з американським президентом Дональдом Трампом. Перемогу Зеленського навіть приписували «темним силам», які нібито за ним стоять – чи то олігархові Ігорю Коломойському, чи й самому російському президентові Володимирові Путіну, мовиться у статті.

Але є один важливий аспект з послужного списку Зеленського, який більшість англомовних коментаторів ігнорують. Це – його кар’єра в телешоу «Клуб веселих і винахідливих», відомому за російським скороченням «КВН», яке свого часу «просувало ідею про те, що інтелігенція була краще підготовлена для управління, ніж існуючі політичні лідери». Саме «КВН» пояснює популярність новообраного президента України, переконана автор.

Телеігри були престижним жанром у СРСР, вони асоціювалися з молоддю і більшою свободою. «КВН» «показував дотепність і винахідливість студентів, представивши їх як майбутніх лідерів, які могли б відновити радянський проект», мовиться у статті. Разом із шоу «Що? Де? Коли?» вони популяризували гласність і перебудову за Горбачова. Після розпаду СРСР вплив шоу вийшов далеко за рамки телевізорів.

«Таким чином, хоча шлях Зеленського від телебачення до президентства й пов’язує його з Трампом, кожен із них відображає різний тип кандидатів, якого прагнули розчаровані виборці в цих країнах. Якщо перемога Трампа відображала прихильність частини американців до гаданої ефективності і чоловічого авторитету багатих корпоративних керівників, як це було в телешоу «Практикант» (його тривалий час як телеведучий вів Дональд Трамп – ред.), то Зеленський може відображати бажання українців бачити лідерів, які є компетентними і молодими, телегенічними, і водночас високоосвіченими, а не багатими та бандитськими», – мовиться у статті.

Тому, на думку автора, Зеленського треба порівнювати радше з колишнім президентом США Бараком Обамою, якщо врахувати його скромний іронічний шарм і те, що він належить до національної й релігійної меншини, хоч і асимільований. Але, мовиться у статті, на відміну від Обами, Зеленський не є улюбленцем освіченої еліти, багато хто з якої відкидає його як клоуна.

Щодо «КВН», автор зазначає, що хоча це шоу й пропонувало розмову про «чесну гру», само воно не обов’язково завжди було чесним. Мова йде про непрозору і суб’єктивну систему оцінювання, яка потерпала від чуток про корупцію і маніпуляції.

Тож тепер питання в тому, чи може президентство Зеленського відповідати високим ідеалам, таким, як чесність, справедливість і ставлення відповідно до заслуг, які просували інтелектуальні ігри радянського телебачення і їхні пострадянські наступники, або ж його президентство зазнає провалу посеред тієї самої корупції, що загрожує дискредитувати будь-яку чесну гру.

Американський журналіст Джеймс Брук, який працює в Україні, у статті для американського аналітичного центру Atlantic Council пише про бюрократію в Україні. Бюрократичний апарат потребує спрощення заради залучення більшої кількості іноземців до життя в Україні, переконаний автор.

Поки російський президент пропонує українцям російські паспорти, сама Україна перебуває на шляху перешкоджання імміграції і заохочування еміграції. Як приклад він наводить свій власний досвід в отриманні дозволу на перебування в Україні – вся бюрократія коштувала йому багато часу і грошей.

Населення України скоротилося на 23% з часів здобуття незалежності. Україна потребує революції в бюрократичному апараті, який відштовхує іноземців, переконаний автор.

Адже поки в Україні процвітає бюрократія, Польща пропонує безкоштовний мобільний роумінг для українців, в польських містах продають автобусні квитки українською мовою, а польські фермери пропонують літні робочі місця на своїх сторінках у фейсбуці. Українці можуть заробити в Польщі вчетверо більше, ніж удома – і саме це вони й роблять, пише автор. А ще й Німеччина готує для українців трудову лібералізацію до 2020 року.

Західний політолог Андреас Умланд і його колега Андрій Новак озвучили надзвичайно розумну, на думку автора, пропозицію: розвернути цей потік. Україна могла б стати привабливою державою для європейських пенсіонерів, які могли б переїхати і скористатися низькими цінами, високоякісною приватною медициною, близькістю до ЄС.

Вони б витрачали в Україні свої пенсії і орендували б якусь частину порожніх київських квартир, мовиться у статті. Вони могли б викладати свої рідні мови. Їхня присутність в Україні сприяла б іноземним інвестиціям, переконаний автор.

Коста-Рика, наприклад, приймає в себе 50 тисяч американських пенсіонерів, і це стало однією з основ її економіки, мовиться у блозі американського журналіста.

Якби Росія розпочала війну проти країн Балтії, вона не була б війною у традиційному сенсі. Міркування про потенційні методи війни Росії у цих державах викладені у статті у виданні The National Interest.

Готуватися до традиційної військової атаки має бути другорядним завданням для Заходу. Росія не ризикуватиме такими кроками і діятиме шляхом гібридної війни, переконаний автор, дослідник зі США Максвелл Станґл. Кремль повернувся до своїх методів часів Холодної війни і вже дестабілізує сусідні держави, пише він.

Тому багато хто занепокоєний тим, що наступними можуть стати країни Балтії. На відміну від України, ці держави є членами НАТО. Але Росія не готова до того, щоб вести добре скоординовану традиційну війну проти них.

«Натомість більш передбачуваним, логічним і менш ризикованим підходом, який Росія може використати, буде тактика гібридної війни, як це робили проти України в Криму і на Донбасі», – мовиться у статті. Путін міг би заохотити російськомовне населення в трьох балтійських країнах стати на бік Росії, а потім постачати їм зброю та обладнання на підтримку сепаратистам.

Але це не єдиний інструмент в асортименті Кремля. Росія також широко використовує політичну, кібернетичну, інформаційну й економічну війни. Вони – основні компоненти гібридної війни. Росія може здійснити хакерську атаку або ж перекрити нафтопроводи. На відміну він прямого вторгнення в державу-члена НАТО, Росія може використовувати тактики, які сіятимуть сумніви щодо ефективності НАТО на Заході, пояснює автор.

Плутанина і сумніви – те, чого хоче досягти Путін за допомогою гібридної війни. І шанси на успіх у нього набагато вищі, ніж вважає більшість західних лідерів.

І саме до таких загроз Захід має бути готовим в першу чергу, переконаний автор. За його словами, для того, щоб стримати «російського ведмедя», першим кроком має стати усвідомлення і визнання наявних загроз. «Західні лідери повинні зрозуміти, що можливість гібридної війни Росії в Балтії цілком імовірна – і вона буде переможною для Путіна, якщо не будуть вжиті належні контрзаходи», – наголошено у статті.

XS
SM
MD
LG