Доступність посилання

ТОП новини

Про «нові обличчя» і «старі морди»


Голосування на одній з виборчих дільниць у Слов’янську Донецької області під час виборів парламенту України, 26 жовтня 2014 року

Однією з характерних ознак швидкоплинної виборчої кампанії стала мода на нові обличчя. Їм та їхнім виборцям хочеться нагадати про долю попередників: ті, хто 5 років тому символізував боротьбу зі старою системою, тепер здебільшого цю систему уособлює. В українській політиці нові обличчя дуже швидко старіють і псуються.

Переконлива (якщо не приголомшлива) перемога Володимира Зеленського на президентських виборах провістила новий етап в українській політиці. Однією з головних ознак в електоральних настроях став підвищений запит на людей несистемних, на так би мовити нові/молоді обличчя.

Бажання «жити по-новому» нікуди не зникло, а просто не може знайти вихід

Показово, як нові популярні політичні сили – «Слуга народу» і «Голос» – демонстративно дистанціювалися від чинних народних обранців, не взявши жодного члена попереднього складу парламенту до своїх виборчих списків. І це не дивно. Адже бажання «жити по-новому» нікуди не зникло, а просто не може знайти вихід. Звідси такий великий запит на несистемних людей.

Виборчі списки – нотатки на полях

Суспільний запит на оновлення був і під час попередніх парламентських виборів п’ять років тому. Тоді символічним уособленням такого оновлення стали «громадські активісти» і «комбати» (вживаю ці визначення дещо узагальнено). Ними прикрашали перші десятки-двадцятки виборчих писків. Інколи вони були не лише вітриною, а й свого роду ширмою, за якою ховали людей потрібних, але малопривабливих.

Абсолютна більшість тих, хто в 2014-му був окрасою десятки-двадцятки провідних політичних сил, тепер опинилися за бортом

Аж ось, аналізуючи нові виборчі списки партій, помітив, що абсолютна більшість тих, хто в 2014-му був окрасою десятки-двадцятки провідних політичних сил, тепер опинилися за бортом: або з’їхали на умовно прохідні місця, або ідуть по округах без особливої перспективи на перемогу, або й узагалі не балотуються. Майже ніхто із політичних неофітів не закріпився на чільних позиціях у великій політиці! Найбільш промовистим прикладом тут може слугувати політична доля Надії Савченко.

Їхню долю значною мірою розділили й нові політичні проекти, які зайшли до Верховної Ради в результаті попередньої парламентської кампанії. Тепер, як свідчать дані соціологічних досліджень, вони здебільшого без шансів на подолання 5-відсоткового бар’єру. А переможний на минулих парламентських виборах «Народний фронт» тепер взагалі утримався від самостійного походу на вибори.

Метаморфози парламентського буття

Сталося так, що ті, хто якихось 5 років тому символізував оновлення, тепер уособлює стару систему. Вони проголошували прагнення до змін, але стару систему не змінили, та й нових якостей також не набули. Відтак не згледілися, як остогидла система, проти якої вони обіцяли боротися, поглинула їх і зробила частиною себе. Тут доречно згадати притчу про героя, який, убиваючи дракона, сам перетворюється на дракона.

В сучасній українській політиці «нові обличчя» дуже швидко псуються і перетворюються на «старі морди»

З огляду на це хочеться застерегти теперішніх «модних» кандидатів, а також їхніх виборців: в сучасній українській політиці «нові обличчя» дуже швидко псуються і перетворюються на «старі морди». Будьте готові до цього!

Зрештою, українському виборцеві взагалі притаманно швидко розчаровуватися: в комуністах і рухівцях, в помаранчевих і регіоналах, в міцних господарниках і варягах-реформаторах… Політична мода на «нові обличчя» також може виявитися швидкоплинною.

Дмитро Шурхало, журналіст

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода

XS
SM
MD
LG