Доступність посилання

ТОП новини

«Ядерна війна проти розуму»: як російська дезінформація і пропаганда діють проти України, НАТО і Заходу?


Відображення на великому екрані, на якому транслюють пресконференцію президента Росії Володимира Путіна. Луганськ. 17 квітня 2014 року
Відображення на великому екрані, на якому транслюють пресконференцію президента Росії Володимира Путіна. Луганськ. 17 квітня 2014 року

У час миттєвого поширення інформації, наголошують фахівці, саме інформаційна війна стає «зброєю масового враження», «другою ядерною війною», яка є ефективним політичним і геополітичним інструментом досягнення мети в руках авторитарних лідерів. Росія потужно використовує пропаганду і дезінформацію для поширення кремлівських наративів і для підриву демократичних цінностей Заходу, намагаючись, зокрема, звинуватити Україну, НАТО та західні країни загалом у наростанні напруження. Як це було у випадку із навчаннями «Сі Бриз-2021». Як цьому протидіяти?

«Другою ядерною війною» назвала пропаганду російська політологиня Катерина Шульман у нещодавньому інтерв’ю на ютуб-каналі «Скажи Гордеевой». Оскільки, пояснила вона, у сучасному світі створити у когось потрібне враження ефективніше, аніж досягнути мети насиллям.

«80% пропаганди і 20% насилля – складові сучасної автократії. Пропаганда - це найголовніше, це друга армія, це друга ядерна зброя. Це досить рано було усвідомлено в Росії, ще на початку 2000-их. І розпочалася спочатку націоналізація телеканалів, а потім і всіх останніх інформаційних ресурсів. Всі вони були зібрані в єдину, загодовану до межі (насправді межі немає), державну інформаційну машину. Вона базово ефективна, але останнім часом її ефективність знижується. Російська пропаганда максимально розцвіла отруйною квіткою із захопленням Криму в 2014 році і набирала сили аж до 2016 року. А потім почалася ерозія...», – сказала Катерина Шульман.

«На внутрішньому фронті» російська пропаганда націлена на те, щоб «формувати, з одного боку – підтримку держави, а з іншого – пасивність».

Пропаганда створює ілюзію, що «більшість за Путіна», «більшість підтримує політику держави», «більшість за стабільність, а не за якусь там свободу». Пропаганда експлуатує закладену природою потребу людей тягнутися за більшістю. І лише ті, хто має здібності і сили мислити самостійно, здатні не піддаватися пропаганді.

І пропаганда, і дезінформація, і свідомі вигадки, нав'язування і постійна підтримка корисних Кремлю наративів – є складовими інформаційної війни, яку веде теперішнє керівництво Росії для досягнення своїх тактичних і стратегічних цілей.

Зовнішній «інформаційний фронт Кремля»: алгоритми

Український Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки (ЦСКІБ) проаналізував інформаційні спецоперації Кремля, які супроводжують певні кроки Росії на міжнародній арені, або ж накидають свій наратив на висвітлення дій інших країн та організацій. Щоб цим інформопераціям протидіяти, треба знати за якими алгоритмами вони здійснюються, які етапи мають та якими ознаками характеризуються.

Комплексність

Російські спецоперації, зазвичай, здійснюються комплексно – на усіх можливих рівнях, наголошує керівник ЦСКІБ Любов Цибульська.

Спочатку централізовано формулюються ключові меседжі, а потім вони поширюються усіма можливими каналами: від озвучування їх президентом Росії чи іншими високопоставленими керівниками, і розсилання їх у вигляді «темників» усім підконтрольним ЗМІ – до розповсюдження у всіх соціальних мережах.

Зі свого боку спецслужби Росії готують акції, які або стають інформприводами для цих повідомлень, або підтверджують їх уже після озвучення потрібних Кремлю тез.

Аносування власних провокацій

Кремль, зазвичай у певній формі повідомляє про те, що готується зробити, оскільки починає заздалегідь звинувачувати жертву провокації або нападу у чомусь, що мовляв, вимагає термінового втручання Росії. Або ж Кремль заздалегідь починає приписуючи жертві чи супротивнику те, що планує здійснити сам.

«Україна готує провокації з жертвами за підтримки західних союзників», – ось теза, яка поширювалася.

«Це стандартна російська практика – «анонсувати» власні провокації, наперед приписуючи їх іншій стороні», наголошують у ЦСКІБ.

Етапи

Любов Цибульська вказує на такі етапи інформаційних спецоперацій Кремля:

  • поступове нагнітання («розкачка»);
  • далі ескалація;
  • агресивна атака через медіа та соцмережі;
  • і, врешті, – нормалізація через примус до своїх умов на найвищому політичному рівні.

Як приклад, Цибульська аналізує дії Росії щодо щорічних навчань «Сі Бриз».

«Розкачка» відбувалася усю весну і початок літа. Поширювалися меседжі про те, що «Україна готує провокації. Можуть бути жертви» і що «Під виглядом навчань США секретно перекидає зброю в Україну».

І це при тому, що ці багатонаціональні навчання проходять щоліта, починаючи з 1997 року, а «США відкрито допомагають Україні з озброєнням, і ніякі прикриття для цього не потрібні».

Далі почалася ескалація. Росія заявила, що «НАТО розширюється попри обіцянку Росії не робити цього, тому Росія буде відповідати».

Насправді жодних обіцянок Росії ніхто не давав, це давно спростований фейк, наголошує Любов Цибульська.

Любов Цибульська
Любов Цибульська

Провокація – «обстріл»

Ескалація супроводжується відвертими погрозами. За лічені години до початку навчань з'явилися тези, що Росія «буде вимагає припинити навчання через ризик ненавмисних інцидентів».

Іншими словами, Росія попереджала, що може напасти, заздалегідь відповідальність за «анонсований» напад на Україну та Захід.

А далі була атака – повідомлення про «обстріл».

«Росія обстріляла британський корабель біля узбережжя Криму», – заявили російські ЗМІ, посилаючись на Міноборони Росії. Британське Міністерство оборони заперечило обстріл есмінця Defender, сказавши, що росіяни неподалік проводили навчання. Цю заяву речниця російського МЗС РФ Марія Захарова назвала «брехнею в обличчя». На борту Defender був журналіст і BBC показало кадри, як над есмінцем кружляють російські винищувачі, а майже впритул до нього підходять катери берегової охорони Росії.

Далі прийшла черга поширення меседжу – «Росія врятувала світ від Третьої світової, яку провокує НАТО».

«Насправді не було навіть приводу для інциденту — не те що світової війни: британський військовий корабель-учасник оборонних навчань мирно пройшов міжнародно визнаними українськими водами. Агресію та провокації здійснювала якраз Росія – від окупації Криму до погроз «обстрілами» міжнародній спільноті, яка продовжує наполягати: окупація – незаконна, Крим – це Україна», – наголошує Любов Цибульська.

На її думку, Росія так часто застосовує цю технологію в інформаційній і загалом – у гібридній війні, що її уже навчилися розпізнавати і вона втрачає ефективність.

Ми маємо самі розказувати хто ми є, а не Путін нам

Радіо Свобода запитало Любов Цибульську про шляхи нейтралізації і протидії інформаційній агресії Росії.

– Які підходи має застосовувати Україна для інформаційної протидії? Чи можливо, окрім викриття фейків і інструментів маніпуляцій, діяти на випередження?

– Так, можливо діяти превентивно. Для цього треба розбудовувати стратегічні комунікації, промотувати свій стратегічний наратив.

А для того, щоб це здійснювати має бути розуміння необхідності цих кроків усіма в уряді. Тут має бути консолідована спільна дія. Не займатись лиш самопіаром, а займатись комунікацією країни через ту чи іншу тему.

– Російська політологиня Катерина Шульман назвала пропаганду «другою ядерною війною», а також тим, на чому тримається автократія.

– Пропаганда дуже убивча. І найгірше, що люди ніколи не можуть оцінити рівень інформаційної загрози.

Однак, ефективно протидіяти інформаційній агресії можна і необхідно.

– Яким чином протидіяти?

Це має бути безперервний процес. Це комплексна багаторівнева проблема, яка потребує комплексної і системної роботи з її вирішення.

Немає чарівної пігулки, чарівного рішення, яке – раз – і все змінить.

Необхідно:

  • постійно розбудовувати стійкість суспільства на всіх рівнях;
  • діяти превентивно (на випередження), аналізуючи тенденції;
  • розвінчувати фейки;
  • реагувати на дезінформацію і інформаційні вкиди;
  • просувати власний наратив.

Ми маємо розказувати самі собі хто ми є, а не Путін нам.

  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроєктів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проєкту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер і продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проєкту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна і кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

XS
SM
MD
LG