Влітку 2021 року маленьке і, видається, неважливе містечко на сході України несподівано потрапило у заголовки міжнародної преси. Це відбулося не через чергову російську ескалацію збройного конфлікту чи спричинені ним страждання мирного населення. Натомість у фокус репортажів потрапило рішення надати містечку нову назву – Нью-Йорк. Багато хто був здивований цим чудернацьким рішення. Проте насправді воно повністю відповідає багатонаціональному минулому цього регіону.
Український Нью-Йорк розташований у Донецькій області, майже на лінії розмежування. Містечко було засноване наприкінці ХІХ століття німецькими колоністами. За місцевою легендою, назва міста була обрана через те, що дружина одного із засновників походила з Америки. Місто звалося Нью-Йорком до 1951 року. Тоді посилення Холодної війни підштовхнуло радянську владу до зміни назви на Новгородське.
Після початку російської агресії у 2014 році побільшало закликів повернути місту первинну назву, адже місцеві прагнули протистояти кремлівській пропаганді, що зображала весь регіон історично російським.
«Якщо ми змінимо назву, то зможемо показати всьому світу, що наше місто не пов’язане з Росією. Наша історія — це не російська історія; це наша, європейська історія», – заявила місцева активістка Крістіна Шевченко у розмові з Euronews.
Зараз це місто з 12-тисячним населенням офіційно перейменоване у Нью-Йорк і бере усе від своєї привабливої ідентичності. Протягом останніх кількох місяців у місті відбувся літературний фестиваль та альтернативний Нью-Йоркський марафон, який мав на меті привернути увагу до російської агресії. Місто також надихнуло франко-швейцарський журналістський дует Себастьєна Гобера та Нільса Акермана до написання книги, яку вони нещодавно опублікували. Наразі не вдалося підтвердити чутки про те, що незабаром місто спробує зареєструвати бренд «Маленьке яблуко».
Ця історія східноукраїнського міста, що було засноване німцями та назване на честь Нью-Йорка, є своєчасним нагадуванням про забуту багатонаціональну спадщину регіону. Від початку індустріалізації і до перших десятиліть двадцятого століття східна Україна була Диким сходом Європи і притягала різних промисловців, підприємців та авантюристів з усього континенту. Вони засновували процвітаючі громади та цілі міста.
На жаль, цю захоплюючу історію змили тоталітарні хвилі двадцятого століття. На її місце прийшов культивований Москвою міф про Східну Україну як частини неподільних земель російських пращурів.
Президент Росії Володимир Путін є головним фанатом цієї псевдоісторичної нісенітниці. Він засновував на ній заяви, що ставлять під сумнів легітимність міжнародно визнаних кордонів сучасної України. Штучні концепції російського походження східної України відігравали ключову роль у спробах Москви з 2014 року виправдати своє військове втручання.
Дуже відмінною постає справжня історія тих часів, які сформували східну України. На це вказує хоча б те, що нині окуповані Луганськ та Донецьк насправді були засновані британцями. Валлійський бізнесмен Джон Юз заснував Донецьк у 1869 році. Наприкінці XVIII сторіччя було засновано Луганськ, що приписують англійцю Чарльзу Гаскойну. Цікаво, як ці двоє британських піонерів поставилася б до спроб Кремля викривити пам’ять про їхню особливу спадщину.
Тим часом вже згадані німці з Нью-Йорка були аж ніяк не єдиною національною спільнотою, яка процвітала на сході України у другій половині ХІХ століття. У регіоні більшали статки європейських промисловців, тож населення регіону теж зростало.
Бельгійців було настільки багато, що в 1896 році було запущено спеціальний потяг, який 65 годин їхав з Брюсселя до Дніпра. Напередодні Першої світової війни в царській частині України було сім бельгійських консульств. Більшість із них – в швидко зростаючих містах індустріального Сходу.
Це не влаштовувало більшовиків, які прагнули викорінити усю багатонаціональну спадщину східної України і привласнити собі лаври індустріалізаторів. Зміна назви Нью-Йорка на початку 1950-х років – це лише один із багатьох кроків, спрямованих на знищення доказів різноманіття в історії регіону.
Після розпаду СРСР існувала низка незалежних одна від одної ініціатив, що прагнули відновити та популяризувати цю стерту історію. Проте кремлівська дезінформація продовжує формувати уявлення про схід України як у міжнародної публіки, так і всередині України. Це необхідно змінити. Українська влада має працювати з цією проблемою як з питанням національної безпеки, важливим фронтом у гібридній війні проти Росії.
Звісно, інформаційні кампанії зі збільшення обізнаності про історичні зв’язки сходу України з рештою Європи не переконають Путіна у тому, що він має відступити з регіону. Проте популяризація цієї спадщини, що здатна заінтригувати, може вплинути на розмови навколо сходу та вказати на пустку в основі імперських претензій Москви.
Всупереч заявам Кремля про беззаперечність російську ідентичність регіону, східна Україна має вражаюче багатокультурне минуле. Колись люди по всій Європі вважали ці землі простором для можливостей. Зараз прийшов час відродити цей образ.
Пітер Дікінсон, редактор розділу блогів про Україну UkraineAlert аналітичного центру «Атлантична рада» (Atlantic Council), США
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
