Російський президент Володимир Путін є експортером тероризму, який становить небезпеку не тільки для України, а й решти світу. Небажання частини західних політиків це усвідомити і спроба на рівних домовлятися з диктатором, який взагалі не визнає жодних правил, крім тих, які придумали для інших в Москві, призвело до того, що Росія використовує найменшу можливість, щоб «нагнути» світ. Тому не варто виключати, що Кремль спробує скористатися пандемією вірусу COVID-19 в своїх експансіоністських цілях.
Керівництво України може не витримати іспиту пандемією коронавірусу. Бо якщо ситуація в Українській державі стане мало керованою, або майже некерованою, то Москва може спробувати використати на свою користь цей історичний для неї шанс.
Зважаючи на те, що в Кремлі навчилися добре прораховувати можливості дестабілізації слабших від себе сусідів, спроба поглинання України, враховуючи, що в США до осені будуть дуже зайняті майбутніми президентськими виборами, в Європі просто немає жодного лідера, здатного приструнити Путіна або хоча б назвати речі своїми іменами, а в самій Росії «закрутили» гайки і «дотискають» населення новою конституцією, для Путіна настає дуже сприятливий момент.
Для Путіна Україна – це «Росія-2»
Для Путіна Україна – це «Росія-2». Тому він з такою жорсткістю реагує на внутрішньоукраїнські події.
Путін, як паук, розпустивши в Україні свою агентуру мережу, вичікує. Постійно перевіряючи українців на міцність
Він не може допустити, щоб у жителів Росії-1 з’явилася альтернатива його режиму.
Росія, як хижий стерв’ятник, чекає, спостерігаючи, що ж відбувається в Україні.
Адже незважаючи на те, що його гра у створенні «Новоросії» на суверенній українській території провалилася, це зовсім не означає, що він збирається відмовлятися від такої заманливої для себе ідеї.
Для Кремля хаос і дезінтеграція України є головною стратегічною ціллю
Путін, як паук, розпустивши в Україні свою агентуру мережу, вичікує. Постійно перевіряючи українців на міцність не тільки на російсько-українському фронті військового протистояння, а й дезінформуючи українське населення щодо нібито мирних намірів Москви. Яка, мовляв, так хоче замирення з Києвом, але цього їй не дають зробити українські «деструктивні сили».
Для Кремля хаос і дезінтеграція України є головною стратегічною ціллю, задля досягнення якої він не жаліє ані ресурсів, ані людських життів.
Для нинішнього керівництва України найбільшою небезпекою є, повіривши в добрі наміри» Кремля, потрапити прямо в його пастку
Путін досвідчений у використанні слабких і непідготовлених політиків, тому для нинішнього політичного керівництва України найбільшою небезпекою є, повіривши в «добрі наміри» Кремля, потрапити прямо в його пастку, прийняти «мир» на його кабальних умовах.
Корпоративне мислення вихідців з КГБ, які під брендом «Путін» керують Росією, призвело до того, що вони сформували в Російській Федерації свою монополію на владу, політику, бізнес, право, судову систему та інформацію.
У разі, якщо б Росії раптом вдалося перемогти в Україні, ця потворна система була б дуже швидко перенесена на її терени.
Путін постійно піднімає ставки
Українці тримаються, напружуючи всі сили, але в разі програшу росіянам, Європа може ще дуже пожалкувати, що десятиліттями тримала Україну на порозі Євросоюзу.
Не можна своєю бездіяльністю надавати Росії допомогу в затіяній нею «великий грі» за світове домінування.
Нинішня ситуація для України небезпечна тим, що наростаюча криза накладається на поширення вірусу COVID-19, який здатен швидко виснажити її економіку.
Україна несе непосильні військові витрати, а нестабільна ситуація в Україні створює проблеми з отриманням нових кредитів від МВФ та Світового банку.
Путін намагається прикрити свій геополітичний реваншизм. Ніби українці забули, що Росія принесла їм кріпосне право, Голодомор, знищення кращих представників інтелігенції, нищення української мови і культури
Росія постійно шукає додаткові важелі для збільшення свого негативного впливу на стан справ в Україні.
Для Путіна взяття під контроль України і зняття з Росії санкцій є питанням номер один.
Хворий на «нарцисизм» Путін намагається прикрити свій геополітичний реваншизм щодо України мантрами про можливість відновлення з нею «добросусідських» стосунків.
Ніби українці забули, що Росія принесла їм кріпосне право, насильницьке втягування більшовиками до СРСР, трагедію Голодомору разом із мільйонами смертей, знищення кращих представників інтелігенції, нищення української мови і культури.
Путін, начитавшись чорносотенських «історичних досліджень», не спроможний зрозуміти, що Україна – це не Росія і не московський васал.
Перекресливши всі свої колишні гарантії кордонів Української держави, Москва визнала цим, що домовленості з нею нічого не варті.
У Кремлі дуже сподіваються на те, що про український Крим з часом в світі просто забудуть, а окупований Донбас заблокує назавжди для Києва шлях у західний світ.
Україна веде з Росією нерівний бій в якому не може перемогти сама, але з допомогою союзників може й не програти.
В Україні відбувається боротьба за свободу Європи
Європа не повинна більше залишатися в ролі стороннього спостерігача, який не готовий реально підключатися і допомагати українцям по-справжньому.
Сьомий рік Путін веде війну з українським Майданом
Сьомий рік Путін веде війну з українським Майданом, який в 2014 році не дозволив Януковичу здати Україну Росії.
І Москві не вдалося повторити те, що вона зробила на Донбасі у найважливіших містах сходу України тільки тому, що там колаборанти не мали необхідної підтримки, і, на щастя, ці міста були позбавлені вторгнення російських окупаційних військ і війни.
Слабкість європейських урядів у протистоянні війні, яку затіяла Росія, і зокрема німецького і французького, полягає в тому, що замість, щоб зайняти чітку позицію на стороні того, на кого напали, вони намагалися дотримуватися прихованого нейтралітету.
Тільки різке збільшення тиску на Москву і введення нових санкцій може змусити Путіна піти на серйозні поступки щодо України
Замість того, щоб протистояти російському експансіонізму, наголошуючи на своїй послідовній нетерпимості до насильницьких змін кордонів та ухвалюючи реальні санкції, котрі б були дуже дошкульні для Кремля, аж до відкликання послів, Європа прагнула поговорити з Росією про відновлення торговельних зв’язків.
І хоча все це вони вже колись проходили у 1930-і роки, пам’ять європейців виявилася напрочуд короткою.
Європейці не бажали визнавати, що боротьба України з Росією за свою незалежність є і їхньою боротьбою, а воліли обмежуватись висловлюванням глибокого занепокоєння, обурення і порадами домовлятися з терористичним режимом Путіна.
Путін поглиблює внутрішній поділ українського суспільства
Ні в Берліні, ні в Парижі не хочуть зрозуміти, що за тисячу кілометрів від їхніх кордонів йде війна, посеред Європи люди гинуть в окопах під російськими обстрілами, а їхні діти залишаться сиротами.
Затягуючи війну і не на йоту не бажаючи відхилятися від своєї головної цілі – утримування окупованих територій на сході України під своїм контролем, з метою подальшої дестабілізації всієї України, Путін поглиблює цим внутрішній поділ українського суспільства.
Тільки різке збільшення тиску на Москву і введення нових санкцій може змусити Путіна піти на серйозні поступки щодо України.
Пандемія вірусу COVID-19 не мусить скинути українське питання з актуального порядку дня.
Глобальне поширення коронавірусу не має зруйнувати західний оборонний фронт стримування агресивних дій Росії.
Оскільки сьогодні в Україні відбувається не тільки боротьба за збереження її незалежності. Одночасно це є і боротьбою за свободу Європи.
Віктор Каспрук, незалежний політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
