Доступність посилання

ТОП новини

Путін не відмовляється від своїх планів, він їх корегує – Сергій Рахманін


Інсталяція, на якій зображений президент Росії Володимир Путін з пістолетом у роті та написом «Zастрелись», в центрі столиці України. Київ, 7 травня 2022 рокуу

Чи є на що опиратися, щоб робити прогнози щодо розвитку ситуації та можливих перспектив завершення війни? Як швидко можна сподіватися на отримання потрібної зброї від Заходу? Про це в ефірі Радіо Свобода розповів Сергій Рахманін, народний депутат України, член політради партії «Голос», член парламентського комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

Сергій Рахманін
Сергій Рахманін

– Які Ваші прогнози щодо розвитку ситуації і чи є якісь підстави сподіватися на швидке завершення війни?

– Насправді, війна буде тривалою, на превеликий жаль. Це було абсолютно очевидно вчора і тим більше очевидно сьогодні.

Щодо подальших планів Путіна, наскільки мені відомо, він ніколи від них і не відмовлявся. Я не знаю, звідки з’являлася інформація про те, що на нас чекає якесь перемир’я чи припинення війни.

У Путіна були абсолютно чіткі плани. Ці плани постійно коригувалися через героїчну відсіч Збройних сил України, але він ніколи не відмовлявся від планів поставити під контроль усю Україну, він ніколи не відмовлявся від наступу на південь чи від захоплення Києва.

Просто на сьогодні йому потрібні конкретні реальні перемоги, яких йому очевидно бракує, і тому сьогодні найбільша активність зосереджена на східному напрямку.

Це бої на території Донецької і Луганської областей.

Завдання поставлене достатньо давно – до кінця травня вийти на адміністративні кордони Донецької і Луганської областей. Спочатку був план зробити це до 9 травня.

Плани на сьогодні російських військ – вийти на адмінкордони Донецької і Луганської областей до кінця травня

Цілком очевидно, що цього не відбулося, плани на сьогодні російських військ вийти на адмінкордони Донецької і Луганської областей до кінця травня, і через це вони не зупиняються ні перед будь-якими втратами з одного боку, з іншого боку, вони застосовують абсолютно всі засоби, які в них наявні.

По позиціях українських військ у Донецьких і Луганських областях б’ють, починаючи від польової артилерії, закінчуючи крилатими ракетами. Важко було це уявити два місяці тому, але у нас по невеличких населених пунктах, які можна об’їхати на ровері за пів дня, вони б’ють крилатими ракетами. Просто через те, щоб лише зробити наступ якомога швидшим.

Селище міського типу Новотошківське в Луганській області після тривалих ударів російських військ, 24 квітня 2022 року
Селище міського типу Новотошківське в Луганській області після тривалих ударів російських військ, 24 квітня 2022 року

– Чи почала українська армія отримувати потрібне їй озброєння і як це може вплинути на характер бойових дій?

Озброєння системно і масово почало надходити тільки лічені дні. Воно ще в недостатній кількості для того, щоб внести суттєвий перелом.

Російська армія озброювалась останні 20 років

Російська армія озброювалася останні 20 років. Вона витрачала щороку на свої збройні сили приблизно стільки, скільки складає весь український бюджет. Зрозуміло, що частина цих грошей розкрадалася, частина неефективно використовувалася. Але 20 років російська армія озброювалася, і цієї зброї, на превеликий жаль, принаймні, на базах зберігання, її ще достатньо багато.

Українцям для того, щоб опанувати ці системи, потрібний час. Є вироби, є види озброєння, для опанування яких потрібні години, є такі, для опанування яких потрібні дні, тижні, місяці. Більше того, для того щоб ефективно експлуатувати техніку, яка приходить, недостатньо навчити просто екіпажі за кількістю танків чи САУ. Потрібно мати людей, які здатні будуть змінити цей екіпаж у разі загибелі або поранення. Все це потребує часу, зусиль.

Українцям для того, щоб опанувати ці системи потрібний час

Недостатньо просто мати ефективне озброєння, навіть недостатньо ефективно навчитися ним користуватися, потрібно, щоб різні підрозділи, різні частини, різні види озброєння контактували між собою, доповнювали один одного, щоб була взаємодія, координація. Все це потребує часу. А часу на вишкіл і навчання немає, тому що все це нам доводиться робити в умовах війни.

Часто наші військовики вивчають нові зразки озброєння безпосередньо на лінії фронту, під вогнем противника.

Звісно, що нова зброя внесе додаткові переваги, але сподіватися, що це відбудеться просто завтра, щонайменше наївно.

– Як ви оцінюєте ситуацію на Харківщині, де українська армія звільняє село за селом?

Якщо ми говоримо про Слобожанський напрямок, про Харківську область – це фактично два різні театри воєнних дій. Є ворожі війська, які перебували впритул до міста Харкова, фактично на його околицях.

Нагадаю, свого часу росіяни навіть зайшли в місто, але були вибиті звідти, відкинуті далі від цього міста, але вони перебували і є в достатньо загрозливій близькості до цього міста. Для того щоб убезпечити Харків від подальшого наступу, був здійснений контрнаступ у напрямку Козачої Лопані в напрямку державного кордону для того, щоб відсунути вороже БТГр подалі від міста. Це одна частина.

Є інша. Харківська область використовується агресором як плацдарм для наступу на Слов’янсько-Краматорську агломерацію.

З боку Ізюму постійно відбувається наступ з одного боку в напрямку Барвінкового для того, щоб охопити угрупування українських військ, з іншого боку, безпосередньо в напрямку Слов’янська. Нагадаю, між Ізюмом і Слов’янськом невелика відстань, там фактично пряма дорога.

Зараз вона заблокована, там точаться бої, але це невелика відстань. Наступ з боку Харківської області з боку Ізюму, він створює додаткові загрози угрупуванню української армії, яка перебуває в Донецькій і Луганській областях.

Тут якраз ворог просувається, але достатньо повільно. Йдуть величезні бої з величезними втратами. Криваві бої із застосуванням величезної кількості бронетехніки особового складу. Якраз там зараз позиційні оборонні бої, і, на превеликий жаль, поки що українських збройних сил вдарити ворога, оточити його в напрямку Ізюму, для того щоб відсунути й унеможливити подальший наступ на Донецьку область, у нас поки що сил і засобів не вистачає.

Натомість ефективний наступ ведеться в іншій частині Харківської області. Там, де ворог відсувається подалі від Харкова, там, де українські військові наступають в напрямку державного кордону між Україною та Росією в Харківській області.

– Росіянам пояснюють, чому вони просуваються так повільно?

– Росіяни сподівалися взяти Україну за лічені дні. В крайньому випадку за лічені тижні. Війна триває вже два з половиною місяці, а своїх цілей вони не досягли.

Для того щоб пояснити повільне просування, їм необхідно змінити наратив. Вони його змінюють.

Для того щоб пояснити, чому вони просуваються так повільно і досі не поставили Україну під контроль, вони використовують тези про те, що вони воюють не просто з українською армією, а воюють з усім блоком НАТО, це перша теза.

Вони несуть втрати, вони постійно проводять ротації

Друга теза пов’язана з першою, росіяни вже достатньо гостро відчувають нестачу ресурсів, у тому числі людського.

Вони несуть втрати, вони постійно проводять ротації своїх батальйонно-тактичних груп, вони відновлюють їх боєздатність за рахунок ресурсів, які в них наявні у збройних силах, але ці резерви не є нескінченими.​

– Їм потрібна мобілізація?

– Так. Для того щоб безболісно відновлювати ці втрати і невідворотні санітарні загиблих і поранених, їм потрібно проводити мобілізацію. А це вкрай непопулярна річ.

Це одна з тих речей, які теоретично можуть розхитати російське суспільство

Це одна з тих речей, які теоретично можуть розхитати російське суспільство. Це ледь не єдине, що може розхитати російське суспільство, це навіть не підвищення цін, а загальна мобілізація в тому чи іншому вигляді.

Для того щоб підготувати ґрунт для можливого проведення цієї мобілізації оголошеної чи прихованої, їм потрібно якимось чином це пояснювати, тому використовуються ці тези пропагандистські про «останню боротьбу з нацизмом», про «другу велику вітчизняну», про «боротьбу з блоком НАТО». Це підготовка ґрунту, це зондаж настроїв суспільства перед неминучою мобілізацією, тому що людських ресурсів навіть у такій величезній країні як Росія, фізично не вистачає людей, їм поповнювати резерви щоразу складніше. Вони це поки що не роблять, у них поки що ресурс є, краї на велика – армія велика, але робити їм це вкрай важко, бо вони несуть величезні втрати.

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.

На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».

Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.

XS
SM
MD
LG