Реактор на розпил: «хлопці з Донбасу» на Кримській АЕС

Спеціально для Крим.Реалії

Історія недобудованої Кримської атомної електростанції в місті Щолкіне добре відома: після катастрофи в Чорнобилі та протестів проти атомних станцій, що прокотилися країною, її будівництво припинили у 1989 році. Через дев'ять років майно Кримської АЕС почали розпродавати частинами, а у 2004 році настала черга її серця ‒ реактора. У 2005 році реактор встигли розпиляти на метал, а саме реакторне відділення ‒ ні. Імена українських покупців цінного активу довгий час влада тримала в секреті. Як показало розслідування Крим.Реалії, до «розпилу» причетні люди з близького оточення Віктора Януковича ‒ у 2004-му році прем'єр-міністра, у 2005 році четвертого президента України.

Продаж

У 1998-2000 роках створене на базі АЕС дочірнє підприємство Акціонерного товариства «Крименерго» ‒ «Східно-Кримська енергетична компанія» ‒ реалізувало майно станції на суму 2,204 мільйона гривень. До 1 лютого 2003 року на балансі ДП «Східно-Кримська енергетична компанія» залишився тільки спецкорпус, блок майстерень, реакторне відділення та оливо-дизельне господарство.

У 2004 році Кабінет міністрів України передав Кримську АЕС з ведення Міністерства палива та енергетики Раді міністрів Автономної Республіки Крим. І вже 20 грудня того ж року між Представництвом Фонду майна АРК у Ленінському районі та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Красногорівський машинобудівний завод» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу від №1-1257 об'єкта незавершеного будівництва ‒ реакторного відділення Кримської атомної електростанції, який перебував на балансі дочірнього підприємства «Східно-Кримська енергетична компанія» Акціонерного товариства «Крименерго», розташованого за адресою: АРК, Ленінський район, місто Щолкіне, будбаза.

18 серпня 2006 року, між Представництвом Фонду майна АРК та Покупцем був укладений Договір про внесення змін до попереднього договору, зареєстрований під реєстровим №1-1095. Зміни були внесені в пункт 5.1 договору.

Матеріали щодо приватизації названого вище об'єкта були вилучені УБОЗ МВС України в Криму з архіву Фонду майна в серпні 2006 року. Причини невідомі.

В українських відомствах інформації про продаж реакторного відділення не збереглося, їх вдалося знайти в рішеннях російських судів, куди фігуранти розслідування Крим.Реалії принесли копії документів.

Розпил

Є згадки, що Кримська АЕС була занесена до Книги рекордів Гіннеса як найдорожчий недобудований ядерний реактор у світі.

Про те, як його розпилювали, з болем згадує у статті «Доля Кримської АЕС» , доктор технічних наук, професор кафедри експлуатації та фізичного захисту ядерних енергетичних установок Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості.

«Найтрагічнішим у цій історії з продажем реакторного відділення було те, як вчинив новий власник з придбаним корпусом реактора, ‒ складним витвором розуму та рук безлічі людей, які працювали над його створенням. Цей корпус не тільки не завантажувався ядерним паливом, але навіть не встановлювався в підготовлену для нього шахту. У найкращих традиціях нашої безгосподарності, доставлений на будівельну базу КАЕС корпус реактора просто валявся в кущах, очікуючи свого часу. І ось час настав. Безжалісною рукою він був порізаний на шматки і зданий на брухт, немов нікому не потрібна іржава труба або непридатний шматок металу».

В інтернеті є фотографії розпиляного реактора та його частин. Автор фотографій, один з колишніх будівельників міста Щолкіне, написав так: «Поки на будбазі лежав корпус реактора, у народі жевріла надія, що ще є шанс на відновлення АЕС. І ось реактор розрізаний, і надії випарувалися. І річ не в тому, скільки мільйонів доларів він коштував і скільки гривень отримали ті, хто продав металобрухт. Коли уявиш, скільки мільйонів годин людської праці пішло на створення цього чуда техніки, скільки років нашого життя пішло на будівництво Кримської АЕС, знищеної чи через недогляд, чи зі злого наміру, а швидше за все, через дрібну та капосну жадібність і користолюбство, стає страшно за наше майбутнє, майбутнє наших дітей та онуків, майбутнє нашої країни».

Покупці з Донбасу

Відповідно до відкритих відомостей, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Красногорівський машинобудівний завод» зареєстроване 10 серпня 2004 року (код ЄДРПОУ 3071665) ‒ за чотири місяці до аукціону з продажу реакторного відділення. Серед багатьох видів дозволеної діяльності підприємства значаться серед іншого й оптова торгівля металами та металевими рудами, а також оптова торгівля відходами та брухтом. Статутний капітал ‒ 1 050 000 грн.

Засновниками ТОВ є Шемяков Олег Ернестович ‒ розмір внеску до статутного фонду 300 тисяч грн, Шира Людмила Вікторівна (259 тисяч грн), Буряк Віктор Вікторович (259 тисяч грн), Шемякова Еріка Олегівна (109 тисяч грн), Шемякова Лідія Григорівна (109 тисяч грн), а також два підприємства з невеликими статутними внесками ‒ ТОВ «Краснополянськживмаш» (7000 грн) і ТОВ «НВП «Мета» (7000 грн). Керівником підприємства є Карявець Руслан Миколайович.

Раніше Руслан Карявець як індивідуальний підприємець вів бізнес у галузі права в селі Велика Новосілка Донецької області, але припинив цю діяльність. Він же обіймав посаду завідувача юридичного сектора державної податкової інспекції Великоновосілківського району. У 2010 році був обраний депутатом ради смт Велика Новосілка від Партії регіонів. Його дружина до червня 2018 року обіймала посаду державного аудитора в Управлінні східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області, потім звільнилася.

З Великою Новосілкою тісно пов'язане ще одне прізвище зі списку засновників ТОВ «НВП «Красногорівський машинобудівний завод» ‒ Шира. Валерій Петрович Шира був головою Великоновосілківської районної адміністрації, а також близьким другом і кумом експрезидента Віктора Януковича. У ЗМІ Валерія Ширу називали «банщиком Януковича» і він був дуже впливовою людиною в районі. Зараз живе в окупованому Донецьку.

Людмила Вікторівна Шира, якій зараз 72 роки, є суб'єктом середнього підприємництва, активно займається участю в держзакупівлях з постачання запасних частин. Окрім того ‒ співзасновником низки підприємств, як, наприклад, ТОВ «Надра Донбасу» разом з Анастасовою Тетяною Миколаївною та вже згадуваним Шемяковим Олегом Ернестовичем.

Також Людмила Шира ‒ співзасновниця ТОВ «Нектар», ТОВ «Віват», ТОВ «Торговий дім Еталон», ТОВ «Дирекція орендних підприємств», ТОВ «Курахівський тепличний комбінат», Колективне підприємство «Мрія». Тут співзасновниками в різних підприємствах виступають вже згадувані Шемякова Еріка Олегівна, Шемякова Лідія Григорівна, а також Косенко Валентина Григорівна, Дегтяренко Лариса Валеріївна та Дегтяренко Володимир Олександрович.

Лариса Дегтяренко ‒ це дочка Валерія Шири, Володимир ‒ її чоловік. У грудні 2017 року Ларису, Володимира та їхнього сина Валерія (названого на честь діда ‒ авт.) по-звірячому вбили у власному будинку. В українських ЗМІ є багато згадок про причетність Валерія Шири не тільки до корупційних, а й до кримінальних справ у районі.

У ЗМІ також є багато згадок про зв'язки Валерія Шири та Олега Шемякова, де останнього називають не інакше, як «чорним рейдером». Уродженця села Максимільянівка Донецької області Олега Шемякова також називали приятелем заступника генпрокурора України Ріната Кузьміна.

А ось ким Валерію Ширі доводиться Людмила Шира, поки з'ясувати не вдалося, відомостей у відкритому доступі немає.

З Донбасу ‒ у Ростов і Крим

Після анексії Криму Росією підприємство з назвою, схожою на найменування підприємства-покупця реактора, зареєстрували на території Росії, в сусідній з Донбасом Ростовській області.

Відповідно до інформації НВІС, ТОВ «Науково-виробниче підприємство Красногорівській Машинобудівний Завод» зареєстроване 30.10.2015 року, присвоєне ІПН 9111019324, КПП 616301001, ОГРН 1159102125599, ОКПО 01003928. Основним видом діяльності компанії є наукові дослідження та розробки в галузі природничих і технічних наук, а також ще 16 інших видів діяльності. Розташовується фірма за адресою: 344022, Російська Федерація, місто Ростов-на-Дону, вул. Пушкінська, д. 241, офіс 2.

Розмір статутного капіталу 3 691 567 рублів, а засновників троє в рівних частках: Кизима Василь Євгенович ‒ він же гендиректор, Царьов Олег Анатолійович і вже відомий нам Шемяков Олег Ернестович.

У підприємства за всі роки нульовий виторг, тільки у 2019-му показаний прибуток аж у 65 тисяч рублів.

Відомості про російський бізнес Олега Царьова Крим.Реалії вже публікували.

Кизима Василь Євгенович як засновник або директор інших російських підприємств не згадується. За України був засновником ТОВ «Берег Казантипу» (код ЄДРПОУ 35457833), основний вид діяльності ‒ морське рибальство. Підприємство зареєстроване в місті Щолкіне за адресою будинок 42, кв. 18 (в місті немає вулиць, тільки номери будинків ‒ авт.). При цьому сам Василь Кизима вказав адресою проживання місто Донецьк.

Шемяков Олег Ернестович є одним із засновників ТОВ «Донбас», зареєстрованого в жовтні 2014 року за адресою: Крим, Роздольненський район, село Котовське, Хмельницька вулиця, будинок 9. Основний вид діяльності ‒ вирощування зернових (окрім рису), зернобобових культур і насіння олійних культур.

А другий засновник і гендиректор ‒ все той же Карявець Руслан Миколайович.

Російські реалії

Незважаючи на те, що ТОВ «НВП Красногорівський машинобудівний завод» зареєструвалося в російському законодавчому полі, своє майно ‒ реакторне відділення Кримської АЕС ‒ воно незабаром втратило.

Підконтрольне Росії Міністерство майнових і земельних відносин Криму, яке після анексії півострова було визначене російською владою правонаступником Фонду майна АРК, звернулося з позовом про розірвання договору та повернення майна в російський Арбітражний суд Криму.

На думку позивача, його вимоги мотивовані невиконанням відповідачем договірних умов. Як вказується в позові, не вирішене питання землекористування з органами місцевого самоврядування, відповідно до чинного законодавства; не розібрана частина приміщень; не створена необхідна кількість робочих місць упродовж 2005-2008 років; не організована екологічна безпека, охорона навколишнього середовища та дотримання правил техніки безпеки під час будівництва або розбирання об'єкта, передбачені законодавством України; не використана частина приміщень, як цех з виготовлення металоконструкцій з металу, який демонтується на об'єкті; не розпочаті роботи на об'єкті в першому кварталі 2005 року, не розпочате функціонування підприємства з виробництва металевих конструкцій ‒ другий квартал 2007 року. За всіма пунктами відсутні документи, що підтверджують виконання.

У вересні 2016 року суд розглянув позов і ухвалив рішення розірвати договір купівлі-продажу від 20.12.2004 №1-1257 та зобов'язати ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Красногорівський машинобудівний завод» повернути Міністерству майнових і земельних відносин Криму за актом прийому-передачі майно ‒ об'єкт незавершеного будівництва ‒ реакторне відділення Кримської АЕС.

Як вказується у відповіді на інформаційний запит Радіо Свобода, Двадцять перший окружний адміністративний суд у квітні 2017 року та Арбітражний суд Центрального округу в серпні 2017 року залишили рішення кримського Арбітражного суду без змін.

У січні 2018 року Верховний суд Російської Федерації відмовив ТОВ «НВП «Красногорівський машинобудівний завод» в передачі касаційної скарги для розгляду в судовому засіданні Судової колегії з економічних суперечок Верховного Суду Російської Федерації у зв'язку з недостатністю підстав.

У 2019 році засновники почали судитися вже один з одним. Шемяков Олег Ернестович звернувся до Арбітражного суду Ростовської області з позовом про стягнення кредиторської заборгованості до російського ТОВ «НВП Красногорівський машинобудівний завод», до його українського «тезки», а також до ТОВ «Бізнестранслогістик», засновником якого є ТОВ «НВП Красногорівський машинобудівний завод». Окрім цього і до Олега Царьова як до третьої особи.

Шемяков просив про стягнення боргу в сумі 125 491 320 рублів шляхом стягнення вартості від реалізації майна, отриманого в процесі демонтажу нежитлової будівлі «Об'єкт незавершеного будівництва ‒ реакторне відділення». Суперечка виникла у зв'язку з виходом учасників зі складу засновників. Після низки розглядів у позові було відмовлено, серед іншого і в апеляційній інстанції.

У рішенні суду, зокрема, згадується, що Шемяков Олег Ернестович став громадянином Російської Федерації у травні 2018 року.

Представники російського уряду Криму неодноразово говорили, що АЕС у м. Щолкіне знесуть, а на її місці розмістять технопарк. Водночас фахівці стверджують, що демонтувати будівлю першого енергоблоку звичайними способами не вийде через потужні бетонні та металеві конструкції і кажуть, що найімовірнішим способом є її підрив.

Геннадій Кравченко, кримський оглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції