Де: місто Сімферополь, СІЗО-1 + відеоконференцзв'язок із містом Ростов-на-Дону.
Коли: 28.12.2020 р., понеділок, час 12:00-18:30
Після довгої розлуки ми з «подільниками» знову разом. Я тепер уже на першому суді по суті. Нас завели до кімнати 3,5 на 3 метри з великим монітором у кутку. Через декілька хвилин до нас підійшли наші адвокати. Почалося бурхливе обговорення останніх новин, підготовка до суду.
Едем Семедляєв приніс усім видруковані клопотання й пояснив нашу позицію у суді. Різа приніс печиво й цукерки, які ми з радістю з'їли. Взагалі наш формат не нагадував суд. Розслаблена дружня атмосфера панувала в маленькій кімнаті суду при СІЗО.
Адвокатка Марія Ейсмонт вкотре здивувалася кримській реальності: «Я згадую ваші ознайомлення. Усі спокійно ходять будівлею ФСБ, хтось з обвинувачених п'є каву, хтось спілкується з подільниками, зі слідчими, виходите покурити. І де це все відбувається? У будівлі ФСБ! Дивовижно! От би записати й сьогоднішню нашу теплу зустріч на відео для історії, для мого майбутнього репортажу. Повірте мені, хлопці, мало де в Росії, як у вас у Криму».
Після невеликих формальностей нас з'єднали через відеозв'язок із Кримським гарнізонним судом і з Південним окружним військовим судом у місті Ростов-на-Дону. Суд почав з'ясовувати наші анкетні відомості. Різа Ізетов почав відповідати на запитання судді. «Ось це справжній мушріф, відразу видно», ‒ сказала мені тихо адвокатка Ейсмонт, відзначаючи дикцію та суворість Різи.
Цікаву позицію обрав мій «подільник» Фархад.
Суддя: «Ви володієте російською мовою чи вам потрібний перекладач?»
Фархад: «Мен татарджа истейим айтмагъа (Я кримськотатарською хочу говорити). Я знаю російську мову, але хочу говорити кримськотатарською мовою. У Криму на державному рівні три державні мови. Я хочу скористатися своїм правом».
Перекладачка переклала позицію Фархада судді. Суддя здивувався. Через якийсь час зв'язок перервався. Ми продовжили нашу дружню бесіду. Зв'язок з'явився, суд продовжився. Ми подали клопотання про відмову від державних адвокатів. Аргументували свою позицію, але нам, як завжди, відмовили.
Далі в хід пішли наші «танки» ‒ захисники. Адвокати Сергій Легостов та Марія Ейсмонт вимагали повернути справу назад прокурору й взагалі припинити її. Адвокат Легостов: «З невстановленої дати, у невстановлених умовах тощо. Що це за справу зробили слідчі? Усе на припущеннях при серйозному звинуваченні. Стаття йде аж до довічного ув'язнення».
Адвокатка Ейсмонт підхопила слова Сергія і продовжила: «Вся справа розмита. Що сталося? Де відбулося? Коли сталося? З яким наміром? Все це має бути чітко розписане за КПК РФ. Інакше будь-який нормальний суддя не візьме таку справу. Наприклад, про вбивство. Не кажучи вже про звинувачення за такою серйозною статтею. Є Федеральний закон про тероризм. Він, як й інші подібні закони, визначає, що таке тероризм і каже, що тероризм ‒ це є будь-який акт насильства, або залякування, або вплив на органи влади. Де у справі хоча б один із пунктів?»
Така і вся ця велика країна, тримається, як ці абияк на тяп-ляп скручені дротиРемзі Бекіров
У проміжку зайшов інспектор і встановив відеореєстратор, спрямований на нас. Ми всі здивувалися. Йдучи, він зачепив штапик із проводами. Штапик випав і назовні виглядали скручені дроти, що йдуть до монітора. Дивлячись на них, я подумав: «Ось така і вся ця велика країна, тримається, як ці абияк на тяп-ляп скручені дроти».
Едем Семедляєв почав зачитувати клопотання: про застосування до нас IV Женевської конвенції, про виїзне засідання. Усі адвокати його підтримали й аргументували свою позицію. Прокурор виступив із промовою, де стандартно з папірця зачитав: у клопотаннях відмовити і, як завжди, ті самі докази. Нічого нового.
Суддя порушив ще одне питання про продовження запобіжного заходу на пів року. Прокурор: «Поза СІЗО можуть розкритися, можуть загрожувати свідкам, є громадянами України тощо». Як завжди, стандартні фрази...
Першим парирувати прокурору взявся Шабан Умеров. Дуже емоційно виступив. «Скільки судів вже минуло? Скрізь одне й те саме. Скільки доводів сказали адвокати, чує їх хтось? Ні. Доки таке свавілля буде?» В його очах я побачив втому й безсилля від цієї несправедливої системи.
Далі говорив я. Я розповів про незаконність арешту з точки зору національного та міжнародного законодавства. Розповів про нещодавню резолюцію ООН щодо Криму, де вкотре йшлося про переслідування кримських татар, кримських мусульман, а також про переслідування громадянських журналістів, і коротко показав абсурдність самої справи, де речовим доказом у тероризмі проходять книги.
Потім узяв слово Різа, він емоційно й гумористично показав абсурдність слів слідчого: «Як я перетну кордон, якщо я захочу сховатися? У мене що, є банановий човен чи землерийна машина? Мене завжди дивував аргумент слідчого про подвійне громадянство. У більшої частини кримчан є українське громадянство, і що? Усіх до в'язниці треба? Що за дурниці?»
На суде не мне будет нужен переводчик, а судье. Я на крымскотатарском буду с ним разговаривать! Пусть он меня понимает как хочетФархад Базаров
Потім наші захисники розбили всі доводи прокурора. Після сьогоднішнього суду я ще більше захоплююся їхньою майстерністю, їхньою емоційністю, грамотністю. З таким захистом нам нічого не страшно. «Ти, Раїме, взагалі можеш мовчати, Марія Ейсмонт сама все зробить», ‒ ділився я своїми думками з Раїмом.
Суд закінчився. Оголошення рішення залишили на наступний день.
Наступного дня, 29.12.20 о 9:30, ми пішли за рішенням судді щодо наших клопотань. І тут на нас чекав сюрприз. Він, суддя, відмовив нам у всіх клопотаннях. Цьому ми не здивувалися ‒ звикли за 20 місяців. Але... він позбавив Фархада та Шабана перекладача, адже вони, нібито, добре розуміють російську мову, і є довідка з СІЗО про те, що хлопці говорять російською в камерах, пишуть заяви російською... Фархад сказав: «Нічого, у суді не мені буде потрібний перекладач, а судді. Я кримськотатарською буду з ним розмовляти! Нехай він мене розуміє як хоче».
Нам оголосили, що наступне засідання відбудеться 11 січня 2021 року.
Чекаємо чергового етапу до Ростова. Чекаємо на нову депортацію...
Далі буде
Ремзі Бекіров, кримський блогер, громадянський журналіст, визнаний правозахисними організаціями політичним в'язнем
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Кримські «справи Хізб ут-Тахрір»
Представники міжнародної ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» називають своєю місією об'єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але вони відкидають терористичні методи досягнення цього і кажуть, що зазнають несправедливого переслідування в Росії та в окупованому нею в 2014 році Криму. Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» у 2003 році, включивши до списку об'єднань, названих «терористичними».
Захисники заарештованих і засуджених у «справі Хізб ут-Тахрір» кримчан вважають їх переслідування мотивованим за релігійною ознакою. Адвокати зазначають, що переслідувані у цій справі російськими правоохоронними органами – переважно кримські татари, а також українці, росіяни, таджики, азербайджанці та кримчани іншого етнічного походження, які сповідують іслам. Міжнародне право забороняє запроваджувати на окупованій території законодавство держави-окупанта.
Кримчани в російському ув'язненні
Після анексії Криму Росією навесні 2014 року на півострові почалися арешти російськими силовиками незалежних журналістів, громадських активістів, активістів кримськотатарського національного руху, членів Меджлісу кримськотатарського народу, а також кримських мусульман, підозрюваних у зв'язках із забороненими в Росії організаціями «Хізб ут-Тахрір» і «Таблігі Джемаат».
Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова озвучувала різну кількість українських політв'язнів, які перебувають у російському ув'язненні: від 113 до 115, з яких понад 80 – кримські татари. У списку Кримськотатарського ресурсного центру значаться 86 кримських політв'язнів. Такі ж цифри – у Кримської правозахисної групи.
Правозахисники та адвокати називають ці кримінальні справи переслідуванням за політичною, національною чи релігійною ознакою. Влада Росії заперечує ці причини переслідувань.
