Продовження щоденника, попередній блог тут.
Де: Росія, місто Ростов-на-Дону, Окружний Військовий суд, стара будівля.
Коли: 22 березня 2021 року.
Вранці в понеділок розпочався другий суд по суті над нами, мусульманами з так званої «Другої Сімферопольської групи». Цього разу на «вокзалі» в СІЗО було дуже багато арештантів. Хтось палив, хтось читав юридичні документи, більшість же жваво спілкувалися між собою. Сьогодні, за довгий час нам вдалося побачити своїх братів-«подільників» із нашої великої групи G25. Групу Велі Абдулкадирова так само як і нас, замовили на суд.
Як завжди, ми дуже тепло зустріли один одного. Обіймалися, розповідали свої пригоди в СІЗО, на етапі; ділилися враженнями з інших питань. Судячи з розповідей братів, вони тут зіткнулися з низкою випробувань.
По-перше, це «шмони», що почастішали. За короткий період в арештантів багато що забрали і, перш за все, засоби зв'язку, через які вони спілкувалися з рідними. Багато хто з присутніх погодилися з тим, що це, швидше за все, реакція на підписання Путіним указу про блокування зв'язку в СІЗО. По-друге, це погані умови в СІЗО, відсутність елементарних зручностей.
«Брат, я дуа читаю, щоб на вулиці було холодно! У мене продукти псуються... Це при тому, що не дуже хочеться постійно ходити в куртках через холод у камері», – ділився зі мною враженнями мій друг Велі, який уже приблизно місяць сидів у спецблоці один.
Брат, я дуа читаю, щоб на вулиці було холодно!Велі Абдулкадиров
Але, мабуть, головним викликом для кримських мусульман стала їхня взаємодія з кавказькими братами. Практично в кожній камері траплялися конфлікти, непорозуміння. Іноді доходило до того, що кримським виносили такфір (звинуваченні в невірі) з відповідними наслідками...
Мій сусід у камері Кемал говорив: «Я цього всього надивився в дагестанських в'язницях. Це, на мій погляд, чисто кавказька тема. Молоді хлопці, пізнавши ази ісламу, розкидаються направо і наліво такфірами, часто не усвідомлюючи серйозність того, що кажуть».
Через деякий час з'ясувалося, що групу Велі Абдулкадирова знімають з етапу – їхній суд скасували.
А нашу четвірку і всіх інших арештантів за 205 статтею доставляють у будівлю Військового суду. Конвоїри по одному заводять нас у великій другий зал суду. «О, маленький прийшов», – посміхаючись, жартує мені невеликого зросту поліцейський. – «Ходімо, я відведу тебе в «акваріум»...».
(Далі буде)
Ремзі Бекіров, кримський блогер, громадянський журналіст, визнаний правозахисними організаціями політичним в'язнем
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
