Доступність посилання

ТОП новини

Чому рішення ЄСПЛ у справі Грузії проти Росії є також важливим для України?


Європейський суд з прав людини у Страсбурзі (Франція). Лютий 2019 року

21 січня Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) оприлюднив рішення по міждержавній скарзі Грузії проти Росії. Предметом скарги були порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод під час міжнародного збройного конфлікту 2008 року. Відколи було оголошено про припинення вогню – тобто починаючи з 12 серпня 2008-го й до сьогодні – ЄСПЛ визнав Російську Федерацію відповідальною за порушення прав людини на окупованих нею територіях Грузії. Водночас довести провину Росії за порушення Конвенції в період з 8-го до 12 серпня 2008 року (безпосередньо в активну фазу бойових дій) Грузії не вдалося.

Яке значення це рішення має для України, яка від 2014 року також зазнає збройної агресії з боку Російської Федерації? Особливо враховуючи, що той же ЄСПЛ міждержавну скаргу України до Росії надалі розглядатиме по суті.

Правники, до яких за коментарями звернулося Радіо Свобода, називають рішення ЄСПЛ «перемогою Грузії, хоча й неповною». Також воно:

  • надає Україні приблизне розуміння. коли ЄСПЛ ухвалить рішення по суті її міждержавної скарги;
  • показує, що доведення у подібних справах начебто очевидних фактів і обставин є завданням непростим;
  • значною мірою вплине на захист прав внутрішньо переміщених осіб – як в Грузії, так і в Україні. Питання відшкодування спричинених Російською Федерацією грузинам збитків Європейський суд з прав людини вирішить окремо – дещо пізніше.
Під час акції протесту біля будівлі парламенту Грузії. Тбілісі, 22 червня 2019 року
Під час акції протесту біля будівлі парламенту Грузії. Тбілісі, 22 червня 2019 року

«Свою міждержавну скаргу проти Росії Грузія подала до Європейського суду з прав людини одразу після збройного конфлікту – у 2008 році. За три наступні роки ЄСПЛ визнав справу прийнятною, а у 2012-му передав Великій палаті на розгляд. Виходить, остаточне рішення Суд оголосив через 9 років з моменту визнання юрисдикції», – зауважує адвокат, керівник проєкту Justcraft Сергій Заєць.

При цьому він звертає увагу, що міждержавна скарга Грузії проти Росії, про яку йдеться, – друга:

– Перша (від 2007 року) стосувалася вислання громадян Грузії з території Російської Федерації. Йшлося про близько 7 тисяч осіб, принаймні третина з яких перед видворенням утримувалася в місцях для нелегальних мігрантів.

У 2019 році рішенням щодо справедливої компенсації Європейський суд з прав людини зобов’язав Росію виплатити по 2000 євро грузинам, яких російська влада видворила з території держави, і від 10 до 15 тисяч євро тим, хто на додаток до видворення був ще й затриманий.

Таким чином, загалом, Росія має сплатити 10 мільйонів євро. Перемовини щодо виплат наразі тривають під наглядом Комітету міністрів Ради Європи.

Антиросійська наліпка у столиці Грузії. Тбілісі, липень 2019 року
Антиросійська наліпка у столиці Грузії. Тбілісі, липень 2019 року

Грошова компенсація постраждалим від примусового переміщення – чи є вона обов’язковою при розгляді міждержавних скарг в ЄСПЛ? Про це Радіо Свобода розпитало докторантку Національного університету «Одеська юридична академія» Наталію Хендель.

– Грошова компенсація присуджується у разі порушення прав осіб, яких точно й ретельно було ідентифіковано. На практиці це означає, що в данному випадку уряд надає інформацію та докази про постраждалих внаслідок примусового переміщення, а потім суд досліджує цей перелік і пухвалює рішення щодо компенсації.

Взагалі переважна більшість справ на розгляді Європейського суду з прав людини є скаргами індивідуальними. У порівнянні з цим загальна кількість міждержавних спорів у ЄСПЛ невелика – їх понад 20. Проте кожна – унікальна.

Можна припустити, що Україну в результаті розгляду її міждержавних скарг до Росії очікує спочатку рішення ЄСПЛ по суті, а потім за деякий час окреме рішення стосовно справедливої сатисфакції, тобто матеріальної компенсації.

Також Наталія Хендель зазначає, що 2020 рік для Європейського суду з прав людини виявився рекордним, адже було подано п’ять міждержавних скарг: «Латвія проти Данії», «Ліхтенштейн проти Чехії», «Вірменія проти Азербайджану», «Вірменія проти Туреччини», «Азербайджан проти Вірменії». Останні три пов’язані з порушенням прав людини під час збройного конфлікту.

Будівля Європейського суду з прав людини у Страсбурзі
Будівля Європейського суду з прав людини у Страсбурзі

Рішення щодо прийнятності по справі України проти Російської Федерації стосовно Криму (кейс №20958/14, скаргу Україна подала в березні 2014-го) Велика палата ЄСПЛ ухвалила 14 січня 2021 року. Справу було визнано «прийнятною частково».

Як довго може тривати розгляд ЄСПЛ справи по суті? Скільки взагалі міждержавних справ України проти Росії» перебувають нині у Суді в Страсбурзі? Заступник міністра юстиції України – Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина каже:

– Думаю, на остаточне рішення ЄСПЛ можна очікувати в межах 5-10 років.

Окрім заяви №20958/14 (Ukraine v. Russia re Crimea) є ще заява №38334/18 щодо українських політв’язнів у Росії. До справи Ukraine v. Russia (re Eastern Ukraine) за №8019/16, ЄСПЛ приєднав справи Ukraine v. Russia (II) (№43800/14) щодо українських дітей, яких на початку війни примусово вивезли на територію РФ, та The Netherlands v. Russia (№ 28525/20) щодо збиття літака рейсу MH17.

Інформацію про всі процеси у судах, ініційовані Україною у зв’язку зі збройним конфліктом з Російською Федерацією та окупацією частини території України, узагальнено Міністерством юстиції на одному ресурсі.

Спалення російського паспорта в горах Грузії
Спалення російського паспорта в горах Грузії

На іще один момент звернуло увагу Радіо Свобода по справі Україна проти Російської Федерації стосовно Криму. Європейський суд з прав людини у рішенні щодо прийнятності чітко визначає дату, від якої Російська Федерація почала контролювати український півострів Крим – 27 лютого 2014 року. Але широко відомою є медаль російського міністерства оборони «За повернення Криму», де вказано: 20.02.2014 – 18.03.2014.

Наскільки така розбіжність в датах є принциповою з правової точки зору, роз'яснила перша заступниця постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим Дар'я Свиридова:

– Дати в цій справі значать дуже багато. Дійсно, перебуваючи в Криму в ті дні особисто з колегами спостерігали та документували факти переміщення російських військових та техніки по різних містах півострова ще з 20-23 лютого. Проте суд встановив своїм рішення саме той час, з якого доведено ефективний контроль Росією всієї території українського півострова.

Тут я абсолютно погоджуюсь з позицією, заявленою Міністерством юстиції, що такий контроль був встановлений з 27 лютого (фактично в ніч із 26 на 27 лютого), коли збройні сили РФ захопили будівлю Верховної Ради АРК, розпочали зміну «влади» та встановлення фізичних обмежень на в’їзд та виїзд до Кримського півострова.

Наприклад, ще вдень 26 лютого проходив останній найбільший проукраїнський мітинг перед будівлею Верховної Ради АРК в Сімферополі. За безпеку на ньому відповідали українські правоохоронці, що зокрема підтверджується чисельними звітами неурядових організацій та відповідними матеріалами кримінальних проваджень, зареєстрованих в той день саме українськими правоохоронними органами АР Крим.

При цьому важливо розуміти, що за всі грубі порушення прав людини, що ідбулись з 27 лютого по 18 березня, відповідальність буде нести саме РФ в разі їх встановлення Судом. А йдеться про такі факти, як викрадення, незаконне позбавлення волі, катування та навіть вбивство проукраїнських та кримськотатарських активістів.

Щодо рішення по справі «Грузія проти Росії» від 21 січня 2021 року, то, як зазначено у фінальному пресрелізі ЄСПЛ, «враховувалися доповіді міжнародних урядових та неурядових організацій, бралися до уваги заяви експертів і понад 30 свідків».

  • 16x9 Image

    Ірина Назарчук

    З 2017 року пишу та знімаю для Української редакції Радіо Свобода. З матеріалом «Попри стереотипи: жінки на військовому флоті» стала переможницею конкурсу ООН для журналістів «Публікації для змін. Україна на шляху сталого розвитку». Закінчила Одеський національний університет. Працювала на радіостанціях, телеканалах, в інформаційних агентствах Одеси. Пройшла кілька навчальних курсів «Інтерньюз-Україна».

XS
SM
MD
LG