У 2019 році фестиваль Koktebel Jazz Festival ушосте вимушено відбудеться поза Кримом. Цього разу фестиваль відкриється у Києві на Трухановому острові увечері 6 вересня. Сучасна історія та культура кримського півострова буде представлена на локації «Острів Крим».
Серед інших там зіграє рок-гурт Defective, один з учасників якої починав із рок-концертів у Криму. Вокаліст Влад Іванов та гітарист Олександр Бочев розповідають ведучому Станіславу Юрченко про свою творчість і вперше грають акустичну композицію в ефірі Радіо Крим.Реалії.
‒ Як почалася історія групи?
Іванов: Спочатку у нас була пара синглів, потім ми їх переписали, вони увійшли в альбом. Спочатку для мене група почалася з того, що я просто хотів грати в групі, тому я збирав усіх навколо, хто хоч якось міг грати хоч на чомусь. Після чого орендували нічні репетиції, витрачали купу часу в нікуди, але було весело.
Бочев: Репетирували з Джемілєм ‒ це теж кримський наш друг, просто так збиралися і грали. І в сусідній студії, як виявилося, грає Влад. Ми прийшли, послухали, як він класно співає. Привіталися, познайомилися, поставили пару акордів, і якось відтоді разом не раз збиралися, придумували.
‒ Ви відразу вирішили, що виконуватимете пісні англійською мовою?
Іванов: Так склалося, що я з дитинства слухав більше іноземної музики, ніж вітчизняної. Тому у мене залягало таке бачення, що музика повинна бути англійською.
Бочев: Його сестра потім рерайтить усе!
Іванов: Так, багато разів Саша просив, щоб я звернувся до своєї сестри, щоб вона перевірила правопис тощо, але я звертався до колишньої дівчини нашого басиста, тому що гордість не дозволяла мені звернутися до сестри.
‒ Як ви визначаєте свій жанр?
Хтось говорить, що ми граємо поп-рок, інші ‒ що це якась дивна альтернатива
Іванов: Із цього приводу у нас як не вщухали, так і не вщухають суперечки. Не те що ми прямо б'ємося, просто в усіх свої переваги та бачення. Хтось говорить, що ми граємо поп-рок, інші ‒ що це якась дивна альтернатива. Хтось колись обізвав нас, що ми граємо стонер-рок, хтось ‒ постгранж. Варіантів багато. Може, жоден із них невірний, може, й усі правильні.
В андеграунді дуже багато гуртів, які роблять щось схоже ‒ це некомерційні сцени, де музика душевна
Бочев: Ми, насправді, не знаємо, як це правильно назвати, граємо те, що подобається, що на вухо лягає. А вже як це називається ‒ слухачам видніше, нехай вони нас самі обзивають як хочуть... В андеграунді дуже багато гуртів, які роблять щось схоже ‒ це некомерційні сцени, де музика душевна, не розрахована на слухача, який, скажімо так...
Іванов: Принесе гроші й заплатить за цю музику?
Бочев: Можливо, навіть так. Тобто, непопулярна музика. А музика популярна вимагає деяких коригувань і величезних фінансових вкладень.
‒ Ваша музика є на основних музичних Інтернет-платформах. Де вас слухають?
Щоб стати професійним музикантом, не обов'язково на цьому заробляти гроші
Бочев: Я десь місяць тому дивився статистику ‒ купують люди з усього світу. У Штатах, в Європі, в Росії. Але грошей це приносить не так багато, як наші основні місця роботи. Щоб стати професійним музикантом, не обов'язково на цьому заробляти гроші. Можна розвиватися самостійно й залишати це в межах хобі. Заробляти ‒ можливо, але ми б не хотіли повністю так робити. Моя улюблена фраза: там, де з'являються гроші, закінчується творчість.
‒ Але ви їздите країною з концертами?
Іванов: У нас був чудовий тур, ми виступали в далекому місті Обухові (Київська область ‒ КР). Так, занесло нас життя! Переважно виступаємо в Києві на маленьких майданчиках, на концертах зі «збірними солянками» з різних гуртів.
Бочев: Ми планували кудись виїхати, але так руки і не дійшли, тому що останній рік у нас забрав запис альбому, його коригування тощо. Ми дуже багато часу проводимо у студіях, на репетиційних базах. Якщо покличуть, ми на концерт ідемо.
‒ Виступ на Koktebel Jazz Festival це новий досвід для вас?
Для мене це несе історичну цінність, тому що там збирається тусовка, в якій я виріс
Іванов: Насправді, ми останнім часом настільки зголодніли за концертами, за живими виступами, за публікою, що тепер хапаємося за будь-який концерт. А тут тим більше велика сцена нарешті!
Бочев: Для мене це несе історичну цінність, тому що там збирається тусовка, в якій я виріс. Зараз це називається «Три капітани», а раніше це був старий клуб, який існував з 1998 року ‒ єдиний альтернативний сильний клуб, де показували себе всі новачки й напрацьовували свого слухача.
‒ Яка тоді була музична тусовка?
Бочев: Різношерста. Переважні стилі: або хіп-хоп, або панк-рок. А потім засунули панк-рок у хіп-хоп ‒ цьому дали початок Limp Bizkit і Linkin Park, якраз початок 2000-х. І ми змішали дві тусовки, вийшло дуже зручно. Нас запрошували і на реп-тусовки, вийшло поєднати всіх.
‒ Наостанок в ефірі прозвучить акустична версія пісні під назвою «Scream», обов'язково послухайте в доданому відео.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
