Необхідна актуалізація положень Будапештського меморандуму – стверджують в Офісі президента Володимира Зеленського.
«Враховуючи також довготривалість порушення однією з держав-підписантів її зобов’язань, підтверджених у Меморандумі, наполягаємо на необхідності спільної роботи інших держав-гарантів для відновлення безпеки та територіальної цілісності України», – підкреслюється в коментарі Офісу президента до п’ятого питання в рамках всеукраїнського опитування, ініційованого Зеленським.
Чи є важелі для повернення до Будапештського меморандуму? Наскільки вони актуальні?
Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії розмірковував директор Центру досліджень проблем національної безпеки Національного університету «Острозька академія» Тарас Жовтенко.
– З політичної точки зору, чи є якійсь важелі зараз повернутися до цього меморандуму?
Цей документ скоріше порожній, аніж має практичне наповнення
Тарас Жовтенко: Ми говоримо про документ, яким, по суті, виключно декларуються наміри країн, які його підписували, бути гарантами української територіальної цілісності, суверенітету, незалежності тощо. Тобто, з точки зору практичного використання норм цього меморандуму, цей документ скоріше порожній, аніж має практичне наповнення.
Тобто пробувати закласти в цей документ щось більше, ніж там насправді є (а я зараз говорю про практичні механізми, як можна забезпечити безпеку України), на жаль, цього не зможе ні нинішній президент при жодних обставинах, ні попередній, ні наступні. Тому що цей документ уже є, він підписаний, це вже доконаний факт.
– Звісно, Путін не підписував Будапештський меморандум, але він як президент Російської Федерації несе відповідальність за те, що підписував його попередник. Ви вважаєте, що неможливо Путіна змусити згадати про цей документ. Тобто немає жодних важелів проти нього?
Тарас Жовтенко: Насправді, якщо ми не апелюємо до Будапештського меморандуму з точки зору очікувань якихось практичних дій, що нас повинні захищати підписанти уже на практиці: надавати допомогу, відправляти війська і так далі, апелювати до формального порушення норм цього меморандуму можна і треба. Тобто, умовно кажучи, Путіну треба нагадувати, що Росія, хай навіть без якихось практичних механізмів, без розуміння кінцевого результату і своїх кінцевих дій, взяла на себе ось це зобов’язання гарантувати безпеку України, її територіальну цілісність і суверенітет.
Будапештський меморандум є приводом для України, щоб порушувати ці питання на зовнішньополітичній арені
Можна співміряти з цією нормою дії Росії, тобто те, що росіяни роблять в Криму після анексії, на частині східних наших областей після окупації. З точки зору формалістики, Будапештський меморандум є приводом для України, щоб порушувати ці питання на зовнішньополітичній арені: в наших взаєминах не тільки двосторонніх з Москвою, а й із Лондоном, Вашингтоном. Ці речі насправді важливі, і їх треба робити. Просто я закликаю нас всіх не переоцінювати практичну сторону цього документу, бо, на жаль, цієї практичної сторони немає.
Можна провести таке порівняння: кажуть, обіцяти – не означає одружитися. З точки зору міжнародного права, меморандум – це приблизно такий самий документ. Нам пообіцяли гарантувати цю безпеку і наш суверенітет, але ніяких практичних кроків по тому, як це має бути конкретно зроблено у випадку порушень норм цього меморандуму, на жаль, в цей документ не було закладено.
Не треба забувати, що під ним стоїть також і підпис України в тому числі: ми в свій час на це погодилися.
– Кравчук констатував, що іншого виходу щодо відмови від ядерної зброї не було. Як вважаєте, тоді були можливості торгуватися?
Ми мали всі козирі, щоб справді виторгувати для себе найбільш оптимальні позиції
Тарас Жовтенко: Ми мали абсолютно всі козирі на руках, щоб справді виторгувати для себе найбільш оптимальні позиції, найбільш оптимальний варіант.
Американці, в принципі, могли погодитися на набагато більші речі по відношенню до України. Теоретично навіть можна було говорити про включення України в НАТО як взаємну гарантію безпеки. І це, в принципі, було би нормально, тому що нам би було до чого апелювати, тому що ця ядерна парасолька захисту з боку Америки по відношенню до європейських союзників на сьогодні діє. Система ПРО як система протидії ворожій ядерній зброї ці всі моменти підтверджує. Тому можна було говорити про набагато серйозніші речі, аніж про звичайний меморандум.
Далеко не факт, що, якби в наші державі була ядерна зброя зараз, Росія не наважилася б на нас напасти
З приводу того, чи можливий був формат залишити ядерну зброю саму по собі й чи була би від неї користь, – це питання досить сумнівне. Якщо залишити осторонь технічні моменти щодо її обслуговування і зберігання, залишаються ще моменти політичні і воєнно-стратегічне використання. Далеко не факт, що, якби в наші державі була ядерна зброя зараз, Росія не наважилася б на нас напасти.
Використання ядерної зброї в практичній площині – речі дуже серйозні і з точки зору прийняття політичних рішень, і з точки зору прийняття воєнно-стратегічних рішень. Росіяни завжди люблять брати свого противника на слабо. Абсолютно могла би бути ситуація, що росіяни нападають і кажуть: ну спробуйте використати, де ви будете її використовувати?
Будапештський меморандум: як Україна віддала свою ядерну зброю під гарантії безпеки (фотосвідчення)
Уявімо собі, що гіпотетично перед тодішнім політичним керівництвом України стає питання: є ядерна кнопка – натиснути її чи ні? Якщо натиснути, то які цілі вражати.
Є ядерна кнопка – натиснути її чи ні? Якщо натиснути, то які цілі вражати
Тоді ми маємо мати справу з тим, що Україна перша використовує в конфлікті ядерну зброю. Хай навіть тактично, але все одно це наслідки політичні, іміджеві, зрештою, екологічні.
Говорити про те, щоб запускати ядерну зброю стратегічно – велике запитання. Ми пам’ятаємо, в Україні була і тактична, і стратегічна ядерна зброя. Тактичну нам би, скоріше за все, дозволили залишити, стратегічну – ні. Тому що стратегічна ядерна зброя – це дальність від 5,5 тисяч кілометрів і вище. Обґрунтувати якимось чином, що Україні ця зброя потрібна для захисту, в принципі, нереально. Тому ми говоримо зараз про тактичні ядерні боєприпаси і про тактичні засоби доставки.
Тобто залишається дві опції – або ми вражаємо російські цілі на своїй території, і тоді ми автоматично стаємо нічим не кращими від росіян, тому що ми самі знищуємо свою інфраструктуру, маємо жертви серед цивільного населення і так далі. Або ми вражаємо цілі на російській території, і тоді стаємо першою з двох сторін конфлікту, яка застосувала ядерну зброю.
Слухач: Сергій, зі Слов’янська. На жаль, надати якусь вагу Будапештському меморандуму, відродити його значимість вже навряд чи буде можливо. У той момент, коли він підписувався, був абсолютно інший порядок денний, в тому числі міжнародний. Немає документів, які б довгі роки діяли.
Слухач: Олександр, Дніпро: Якщо влада млява, боїться і супротивника, і всього, вона навіть пригрозити не зможе цією ядерною зброєю.
Тарас Жовтенко: Ми є у дуже складній міжнародно-політичній ситуації. Наші основні союзники на Заході мають досить чітку позицію з приводу використання зброї і збройних сил для вирішення таких конфліктів. Тому не може бути зброя і аргумент сили – єдиним спосібом вирішення конфлікту.
Ми залишаємося прихильниками мирних інструментів вирішення цього конфлікту. Але при цьому погоджуся з нашим слухачем, що наша обороноздатність повинна і між рядків, і абсолютно прямо говорити агресорові, що ціна продовження цього конфлікту, втрати серед ворожих військових, техніки і т.д. будуть занадто високими.
