Серед православних церков, які наразі не підтримують томос для України, Антіохійська – найстаріша. Заснований ще апостолом Петром та нині з центром у Сирії, цей патріархат опинився у складній ситуації. До російської інтервенції в Сирію ця церква була проти претензій РПЦ щодо України. Утім, думка змінилася після появи російських військ на Близькому Сході. Тепер церква – проти української автокефалії.
Патріархат під час війни
Православний Антіохійський патріархат включає в себе церкви на Близькому Сході, і, окрім Сирії, під його юрисдикцію підпадають Ліван, Ірак та країни Аравійського півострова, а також церкви їхніх діаспор. У більшості з цих країн християни в меншості, а в деяких із них – як віднедавна в Сирії – їх переслідують через релігійні переконання.
Після початку громадянської війни в Сирії патріархат втратив кількох ієрархів – їх викрали бойовики-ісламісти у 2013 році біля Алеппо.
Тоді ж почалися конфлікти з Єрусалимською церквою через парафію в Катарі. Оскільки катарський уряд не хоче дати візи представникам Антіохійської церкви через особливу позицію щодо Сирії, представники Єрусалимського патріархату почали правити богослужіння у єдиній православній парафії тієї країни Перської затоки замість них.
Спершу місцевий священик числився за Антіохійським патріархатом, але 2013 року Єрусалимська церква надала йому титул «архієпископа Катару». Сама парафія невелика – близько ста людей, в основному іноземні працівники та дипломати в Катарі.
Коли Антіохійський патріархат запротестував – адже Катар належить до його юрисдикції, – то Єрусалимська церква заявила про свої претензії не лише на цю парафію, але й деякі інші в Сирії.
«Нещодавно Константинопольський патріарх закликав церкви примиритися», – пояснює Дмитро Горєвой, релігієзнавець, директор українського Центру релігійної безпеки.
Утім, поки безрезультатно. Через це Антіохійський патріарх не приїхав на Всеправославний собор, який зібрав керівників помісних православних церков на Криті 2016 року, та припинив спілкування із Єрусалимським патріархом.
Окрім Антіохійської, Болгарська та Грузинська церкви не були на соборі – на думку експертів, через тиск з боку Росії. РПЦ теж проігнорувала цю подію. Саме перед його проведенням Константинопольський патріарх отримав звернення від Верховної Ради України з проханням визнати Київську автокефалію.
Патріархат і Росія
«Антіохійський патріархат довгий час був таким собі «каменем суперечностей»: спочатку він сприймався як грецький патріархат для арабів-християн і був сферою впливу греків. Відповідно, керівні позиції займали переважно греки», – розповідає Горєвой.
За словами експерта, зміни почалися у 19-му столітті, коли Росія почала збільшувати свій вплив на Близькому Сході. Зокрема, РПЦ підтримувала заміну грецьких священиків на арабів-християн на керівних позиціях, аби ті стали союзниками Росії, а не Константинополя. Росія навіть закидала Константинополю «еллінізацію» патріархату через переважання грецьких священнослужителів.
Найбільші зміни, однак, відбулися після війни в Сирії. До того Антіохійська церква не виступала проти автокефалії для Києва та підтримувала спільні заяви решти православних церков на чолі з Константинополем. Наприклад, під час собору п’яти найдавніших православних церков у 2011 році патріархи відкинули претензії РПЦ на Україну. Зокрема, вони заявили, що при заснуванні православних церков повинні визнаватися канонічні кордони, тому відділення Київської митрополії від Константинополя та прилучення її до Москви понад три століття тому відбулося проти цих правил.
Антіохійський патріархат перебуває в сфері впливу Російської церкви. Великий вплив має присутність російських військ в СиріїДмитро Горєвой
У той час Антіохійський патріархат підтримав заяву Константинопольського патріарха. Зараз, однак, ця церква відкинула ідею томосу для України та підтримала УПЦ (МП).
«Антіохійський патріархат перебуває в сфері впливу Російської церкви, – пояснює Горєвой. – Великий вплив має присутність російських військ в Сирії».
Експерт говорить про вагому роль Дмитра Сабліна, депутата російської Держдуми від прокремлівської партії «Единая Россия», керівника організації ветеранів «Бойове братство» та російського громадського руху «Антимайдан».
Із 2016 року Дмитро Саблін координує групу російських депутатів, яка займається комунікацією із парламентом Сирії. Політик часто відвідував цю країну та російські збройні сили, які там воюють. За сумісництвом Саблін – член міжнародного секретаріату Міжпарламентської асамблеї православ’я.
Люди Сабліна воюють в Сирії в різних кампаніях, і він часто зустрічався з Антіохійським патріархомДмитро Горєвой
Саблін більш відомий в Україні через те, що саме він привіз афонську святиню, так звані «Дари волхвів», до Криму напередодні його окупації. Зокрема, тоді він зустрічався з місцевими політиками, аби узгодити, як відбудеться анексія та відділення від України.
«Люди Сабліна воюють у Сирії в різних кампаніях, і він часто зустрічався з Антіохійським патріархом. Політик проводить перемови із ним, представляючи російську державу», – додає Горєвой.
Патріархат і Україна
«Антіохійський патріархат не підтримує автокефалію, бо є вплив на цю церкву», – продовжує експерт. Зокрема, є інформація, що сирійський офіс патріарха охороняють російські спецслужби.
Як зазначає директор Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Юраш, реакція Антіохійської церкви – політично вмотивована. Під час нещодавньої прес-конференції у Києві він заявив, що не можна очікувати іншої, окрім проросійської, позиції від Антіохійського патріархату, беручи до уваги його залежність від Росії.
Окрім Антіохії та РПЦ, ще кілька церков наразі не підтримали українську автокефалію. Серед них – Польська та Сербська.
Сербська церква давно підтримує РПЦ, а також хоче уникнути наростання конфліктів із Македонською та Чорногорською церквами (які фактично вийшли з підпорядкування Сербській і на цей час не мають канонічного визнання – ред.), пояснив Юраш на прес-конференції.
Грузинська православна церква дуже обережна у висловлюваннях щодо української автокефалії, адже не контролює церкви в Абхазії та Південній ОсетіїДмитро Горєвой
«Церкви з територіальними конфліктами бояться підтримувати українську автокефалію», – зауважує Горєвой. За його словами, вони не хочуть втратити свої парафії на спірних територіях, на які претендують інші церкви. Також є ризик конфлікту зі сторони РПЦ, тому багато патріархів намагаються не погіршувати із ними стосунки.
«Грузинська православна церква, наприклад, дуже обережна у своїх висловлюваннях щодо української автокефалії, адже не контролює церкви в Абхазії та Південній Осетії», – підсумовує Горєвой. Зокрема, є страх, що РПЦ може помститися і або забрати ці церкви, або надати їм якимось чином автокефалію.
