Доступність посилання

ТОП новини

Росія: коли ключові вибори наближаються, Путін закручує гайки – аналітики


Під час щорічної пресконференції президента Росії Володимира Путіна, яка відбувалася за допомогою відеозв'язку, 17 грудня 2020 року

Останні дні 2020 року були насичені зловісними подіями в Росії.

Слідчий комітет Росії повідомив про нове кримінальне провадження проти лідера опозиції Олексія Навального, звинувативши його у значних махінаціях.

Міністерство юстиції Росії додало п’ятьох осіб до списку «іноземних ЗМІ, що виконують функції іноземного агента», згідно з суперечливим законом, який потенційно може бути застосований майже проти кожного в країні. Нові обмеження стосувалися публічних протестів, а блокування вулиць криміналізували. За образи в інтернеті тепер карають позбавленням волі до двох років. Уряд узяв на себе нові повноваження – блокувати іноземні та внутрішні вебсайти, які, за його твердженням, цензурують контент державних медіа.

Денис Волков, очільник незалежної соціологічної організації «Левада-центр», каже, що такий розвиток подій формує «загальний контекст тиску влади, що наростає, на активний прошарок суспільства».

Дії Кремля, додає аналітик Центру Карнеґі в Москві Андрій Колесников, показують, що президент Росії Володимир Путін роздратований змінами соціально-політичного клімату під час підготовки до виборів до Державної думи Росії, нижньої палати парламенту, які мають відбутися у вересні. Ці вибори є останньою запланованою політичною подією перед закінченням чинного президентського терміну Путіна у 2024 році.

Війна розпочалася. Ситуація може стати набагато більш конфронтаційною. Це дуже небезпечний момент
Андрій Колесников

«Війна розпочалася, – сказав Колесников Радіо Свобода. – Боюся, що [у 2021] вона серйозно посилиться. Ситуація може стати набагато більш конфронтаційною. Це дуже небезпечний момент».

Путін та контрольована Кремлем партія «Единая Россия» перебувають у слабкій позиції напередодні виборів. Пандемія коронавірусу та її супутні проблеми прискорили соціальні процеси в Росії, які спостерігалися впродовж останніх трьох років. Власні рейтинги схвалення-несхвалення Путіна нині схожі на ті, які були у неспокійний період 2011-2012 років, коли він повернувся до Кремля після того, як Дмитро Медведєв «пересидів» один термін на посаді президента.

Раніше ми могли впевнено говорити про існування пропутінської більшості. Тепер дуже важко сказати, чи вона існує
Андрій Колесников

«Раніше ми могли впевнено говорити про існування пропутінської більшості, – каже Колесников. – Тепер дуже важко сказати, чи вона існує, чи вона може бути мобілізована під час виборів. Найімовірніше, вона розпадається на декілька менших груп, чиї члени можуть не бути прихильниками демократії, але незадоволені поточною ситуацією».

Російський правоохоронець затримав демонстранта під час протесту в центрі Москви, 2020 рік
Російський правоохоронець затримав демонстранта під час протесту в центрі Москви, 2020 рік

Переважно причини невдоволення – економічні. Хоча Росія порається з пандемією краще, ніж багато хто очікував, уряд прогнозував падіння реального наявного доходу до 3 відсотків у 2020-му, у той час, як незалежні економісти кажуть, що 1-2 відсотки – занадто низьке падіння. «Доходи зменшувалися безперервно з 2014-2017 років. І до кінця 2020-го вони будуть на 10 відсотків меншими, ніж у 2013 році, до Криму», – минулого місяця написав економічний редактор «РБК» Іван Ткачов, згадавши анексію Росією території України у 2014 році, що дало Путіну значний приріст популярності.

Для найбідніших росіян ситуація стала настільки важкою, що у грудні уряд встановив граничні ціни на деякі основні харчові продукти.

Багато виборців були також розчаровані тим, як переписали Конституцію у першій половині року, а саме процесом, який, за їхнім переконанням, керувався особистими інтересами Путіна, а не їхнім чи тим паче державним добробутом.

Усім було зрозуміло, що поправки до Конституції були ухвалені з єдиною метою – забезпечити можливість Путіну балотуватися ще на президентські терміни. Ось чому одразу після поправок йому довелося значно наростити репресивні заходи
Борис Грозовський

«Усім було зрозуміло, що поправки до Конституції були ухвалені з єдиною метою – забезпечити можливість [Путіну] балотуватися ще на президентські терміни, – каже Борис Грозовський, економічний колумніст та редактор телеграм-каналу «Events and texts». – Ось чому це також «обнулило» популярність Путіна та легітимність політичного режиму. Ось чому одразу після поправок йому довелося значно наростити репресивні заходи як на рівні законодавства, так і на практиці».

Чи інстинктивно, чи заплановано, схоже, Путін перейшов до іншої політичної парадигми. І найкращим прикладом цього переходу є доля його програми «Пряма лінія».

Майже щороку з його двох десятків при владі Путін проводив щорічний марафон-програму запитань та відповідей «Пряма лінія», у якій йому ставили ретельно зрежисовані запитання від звичайних росіян із таких питань, як доступність дитячих майданчиків, славнозвісний стан російських доріг, нестача ліків або доля вчителів чи лікарів.

В останніх версіях програми регіональні та урядові чиновники були змушені бути присутніми, коли Путін вислуховував скарги, а потім відповідали перед президентом, чому у їхньому регіоні існувала така проблема. У деяких випадках чиновники поверталися в ефір пізніше у тій же програмі, щоб прозвітувати, наприклад, що дорожні служби були направлені, щоб залатати дірки, або що новий дитмайданчик уже магічним чином з’явився.

Якщо коротко, Путін показував себе як традиційний «хороший цар», який готовий покращити добробут людей, але якому заважають це зробити «погані бояри». Такий вид популізму добре працював серед більшості російського населення, активно впроваджуючись державними, регульованими Кремлем ЗМІ.

З усім тим у 2020-му шоу «Пряма лінія» було скасоване повністю, хоча деякі її елементи були впроваджені у путінську підсумкову пресконференцію з журналістами 17 грудня. На тому заході, однак, не було жодних міністрів чи регіональних чиновників. Путін розхвалював усі ланки уряду за боротьбу з коронавірусною кризою.

Якщо когось і звинувачувати у проблемах звичайних росіян, Путін і заявляв, і мав це на увазі, то ЦРУ та інших підлих іноземних агентів впливу, які налаштовані заважати Росії усіма способами. Такі заяви дуже перекрили невеличкий популістичний жест, який Путін показав наприкінці чотиригодинної програми, коли він заявив, що уряд надасть родинам 5000 рублів ($67) на кожну дитину, молодшу за 7 років.

«Дивлячись на останню пресконференцію, в мене було відчуття, що Путін захищав бюрократичну систему, – каже Михайло Касьянов, який був прем’єр-міністром під час першого терміну Путіна у 2000-2004 роках, а тепер є опозиційним політиком. – Так і є, він захищав вертикаль влади, яка дає йому керувати країною».

«Популізм – це спроба звернутися до людей, бути на їхньому боці, критикувати владу та різних керівників, обіцяючи громадянам, що проблеми будуть вирішені, – продовжив він. – Цього разу Путін не міг так робити, оскільки його власний негативний рейтинг серед більшості росіян зростає. Путін більше не над суперечкою, над бюрократами».

Замість такого звичайного популістичного авторитаризму розпочався «стандартний авторитаризм», каже Касьянов, додаючи, що він «може перейти в тоталітаризм».

«Якщо автоматичні системи керування країною розвинуті, – каже він, – Путіну не доведеться спілкуватися з народом або зустрічатися з очільниками бізнесу чи політичними елітами. Він просто підписуватиме маленькі клаптики паперу».

Аналітик Колесников погоджується, що старий популістичний підхід більше не працює, оскільки його тривале перебування на посаді зустрічається із невдоволенням, що зростає.

«У цій персоналізованій політичній системі він став уособлювати не лише все хороше, але й усе погане, – він сказав Радіо Свобода. – І ось тут починаються проблеми».

Критик Кремля Олексій Навальний під час судового засідання у Москві, 2017 рік
Критик Кремля Олексій Навальний під час судового засідання у Москві, 2017 рік

Політичні консультанти Кремля не забули хвилю масових протестів, які охопили Росію у 2011-2013 роках, спричинені переважно злістю через докази фальсифікацій, які допомогли «Единой России» на парламентських виборах у грудні 2011 року, й обуренням через повернення Путіна на посаду президента у 2012 році.

Понад половина росіян хоче змін
Михайло Касьянов

«Люди хочуть змін, – каже Касьянов. – Це очевидно. Понад половина росіян хоче змін. Але люди, які сидять у владних кріслах, бояться таких змін. Вони бояться, що вони можуть зайти занадто далеко. Я маю на увазі вуличні протести. Ми знаємо, що наші очільники, якщо вони щось і слухають, то лише вуличні протести. Ми побачили це у грудні 2011-го та на початку 2012-го».

Ось чому Кремль зосередив свою увагу на Навальному, каже Касьянов. Як повідомляється, агенти російських спецслужб намагалися отруїти Навального принаймні тричі протягом останніх місяців, враховуючи майже смертельне отруєння нервовим агентом з групи «Новачок» у сибірському місті Томську в серпні.

Олексій Навальний точно є лідером вулиць. Влада намагається прибрати лідера
Михайло Касьянов

До того ж влада порушила нову справу про шахрайство проти Навального, який відновлюється після серпневого отруєння в Німеччині, що, як кажуть аналітики, має на меті завадити йому повернутися до Росії. Якщо він повернеться, він може потрапити за ґрати у зв’язку з новою справою і попередніми, які, на його переконання, ґрунтуються на сфабрикованих звинуваченнях.

«Олексій Навальний точно є лідером вулиць, – каже Касьянов. – Коли політична боротьба посилюється у цьому напрямку, коли влада діє репресивними методами, тоді, звісно, вуличні протести стають основним інструментом боротьби проти них. Тому влада намагається прибрати лідера будь-яких можливих майбутніх масових протестів».

Кремль заперечує причетність до отруєння Навального. Президент Росії Володимир Путін прокоментував розслідування Bellingcat із цього приводу лише на третій день після його виходу – на щорічній пресконференції, заявивши, що якби політика «хотіли отруїти – отруїли б».

XS
SM
MD
LG