Доступність посилання

ТОП новини

Сейдамет Меметов. У боротьбі за майбутнє кримських татар


Сейдамет Меметов
Сейдамет Меметов

Він пішов із життя десять років тому ‒ 12 березня 2010 року. Сейдамет Меметов ‒ активіст національного руху кримськотатарського народу, неодноразово заарештований і засуджений за участь у боротьбі свого народу за повернення на історичну батьківщину та відновлення державності.

У кримськотатарському національному русі брали участь представники різних вікових груп і поколінь, він був справді масовим. Один із тих, без кого неможливо уявити історію боротьби та повернення кримських татар на батьківщину ‒ Сейдамет Меметов.

Він народився 10 жовтня 1941 року в селі Азіз міста Бахчисарая. Його рід походив із Бахчисарая: батько ‒ Мемет Емірвелієв був з Ескі-Юрта, а мама Сайде ‒ із Салачика. Батько працював машиністом, мама займалася домашнім господарством. Сайде-ханум знала безліч старовинних кримськотатарських пісень і чудово їх виконувала.

18 травня 1944 року кримських татар вигнали з Криму. В ешелонах, які прямували в травні 1944 року до віддалених районів Середньої Азії та Сибіру, опинилися й керівники Кримської АРСР, і звичайні її громадяни. Відразу усі вони ‒ голова автономії та голова уряду республіки, керівники партизанського руху, жінки, літні люди, діти ‒ стали ворогами радянської влади, «зрадниками Батьківщини».

Під час етапування ледь не загинув ‒ ніжка малюка провалилася в дірку в вагоні

Хоча Сейдамет тоді був дуже малий, він назавжди запам'ятав епізод, коли під час етапування ледь не загинув ‒ ніжка малюка провалилася в дірку в вагоні, його тоді ледве-ледве врятували. Велика частина депортованих кримських татар опинилася в Узбекистані. Сім'ю Мемета Емірвелієва вислали в узбекистанський Маргилан.

Як і інші кримські татари, вони отримали статус спецпереселенців. По суті, цілий народ став колективним політв'язнем. У місцях спецпоселень кримських татар (переважно ‒ в Узбекистані, а також у Казахстані, Таджикистані, віддалених областях Росії) існували спецкомендатури НКВД. Спецпереселенці не мали права без дозволу коменданта йти за межі місця розселення навіть у сусідній район, не кажучи вже про те, щоб виїхати за межі республіки. Вони мали щомісяця відзначатися у спецкомендатурах на місцях; самовільний виїзд за межі району розселення розглядався як втеча і переслідувався у кримінальному порядку.

Перші роки вигнання були страшними ‒ люди помирали цілими сім'ями. Сім'я Мемета Емірвелієва була багатодітною, але в живих залишилися тільки батьки та двоє дітей ‒ Сейдамет і Шефіка. Сайде-ханум дуже хворіла, діти та чоловік виходжували її, вчили говорити та ходити заново.

У квітні 1956 року з кримських татар був знятий статус спецпереселенців ‒ однак без права повернутися на батьківщину в Крим. З цього часу представники національної еліти почали робити активні спроби достукатися до вищого керівництва країни й домогтися повернення на батьківщину.

Перші звернення «до влади» у другій половині 1956 початку 1957 років до успіху не привели, а до осені 1957 року національний рух набув масового характеру ‒ на підприємствах, за місцем проживання виникає мережа «ініціативних груп» кримських татар. «Ініціативні групи» кінця 50-х років забезпечили безпрецедентно масову петиційну кампанію: до вищих органів влади були надіслані звернення, підписані десятками тисяч людей, а також тисячі індивідуальних листів.

Сейдамет Меметов під час служби в армії. Архів Зери Бекірової
Сейдамет Меметов під час служби в армії. Архів Зери Бекірової

Мемет Емірвелієв також долучився до цієї діяльності. Його син Сейдамет у цей час був в армії. На початку 1960-х Мемет як делегат від народу їздив до Москви. А ось Сейдамета привів у рух на початку 1960-х сам Бекір-аг'а Османов ‒ людина авторитетна та шанована серед кримських татар, один з тих, хто стояв біля витоків руху.

«Після повернення з армії Сейдамет активно долучається до руху та залишається в ньому до останніх днів свого життя, ‒ розповідає дружина Меметова Зера Бекірова. ‒ Своїми наставниками він вважав Бекіра Османова, Джеббара Акімова, Мухсіма Османова й дуже пишався їхньою довірою. Для нього вони були шаленими борцями зі сталевим загартуванням і водночас великими романтиками. Сейдамет часто згадував, як Джеббар Акімов та Бекір Османов мріяли про всенародне свято: «Ми проведемо до Криму останню кримськотатарську родину, потім і самі вслід під звуки «Хайтарми», танцюючи, увійдемо до Сімферополя».

Джеббар Акімов і Бекір Османов. Архів автора
Джеббар Акімов і Бекір Османов. Архів автора

У 1966 році проти Сейдамета Меметова була порушена кримінальна справа за організацію мітингів на підтримку заарештованих Айше Сейтмуратової та Сервера Шамратова. Після двох місяців у камері попереднього ув'язнення розпочався суд. Вирок ‒ рік виправних робіт.

Слідчий говорив йому під час допиту: «Ти, простий слюсар, нема чого з себе корчити, ми таких китів, як Тимур Дагджи, зламали, а тебе й поготів роздавимо!» На це Сейдамет відповідав: «Великих китів набагато легше ламати, ніж дрібних риб. Я не кит, але мене не зламаєте». Так і сталося. І незабаром його заарештували знову.

«Під звуки «Хайтарми», танцюючи, увійдемо до Сімферополя»

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 5 вересня 1967 року «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму», так і не вирішив проблему повернення кримськотатарського народу до Криму. Кримських татар, які намагалися повернутися на батьківщину на підставі цього правового акту, не прописували й жорстоко виганяли з півострова. Сейдамет збирав відомості про такі випадки для документа національного руху «Положення кримських татар в СРСР гірше, ніж становище негрів у штаті Алабама США».

У січні 1968 року його заарештували. На лаві підсудних опинилися два фізики ‒ Юрій Османов та Сабрі Османов, математик Енвер Маметов і він ‒ Сейдамет Меметов. Суд, що відбувся у червні 1968 року, визнав усіх підсудних винними: Юрій Османов отримав два з половиною роки табору посиленого режиму, Енвера Маметова засудили до півтора року табору посиленого режиму, Сабрі Османова ‒ до одного року і Сейдамета Меметова ‒ до шести місяців позбавлення волі.

Після звільнення з табору Сейдамет майже весь час перебував у Москві, керував і координував приїзд делегацій «ініціативників». У книзі адвоката Миколи Сафонова «Записки адвоката» про нього сказано так: «В аеропорту мене як завжди зустрічав Сейдамет. Про себе я називав його міністром внутрішніх справ кримськотатарського народу».

Сейдамет Меметов. Архів Зери Бекірової
Сейдамет Меметов. Архів Зери Бекірової

Він був повністю поглинений цією діяльністю. «Сейдамет знав майже всіх учасників руху особисто, дуже багато разів був у Москві, керував численними делегаціями. На нього п'ять разів заводили кримінальну справу, три з яких закінчилися тюремними термінами. Старійшини руху довіряли йому найвідповідальніші завдання, про що він розповідав з неприхованою гордістю. Він брав особисту участь у підготовці всесоюзних, республіканських зустрічей представників народу, у розробці, тиражуванні та розповсюдженні багатьох документів руху», ‒ розповідає Зера Бекірова.

У 1977 році Меметов зробив спробу переїхати до Криму ‒ зупинився в селі Леонівка Сакського району, купив будинок. Тут вже проживало багато сімей кримських татар, яких влада вперто не прописувала в Криму. Сейдамет Меметов збирав матеріали про переслідування кримських татар, які намагалися закріпитися на батьківщині ‒ у Херсонській та Кримській областях. Його засудили на два роки висилки з Криму.

15 березня 1979 року відбувся новий суд. Сейдамет Меметов був засуджений до 1 року таборів суворого режиму та 4 років заслання за «дармоїдство», «невиконання вироку про висилку» та «порушення паспортних правил». Після закінчення терміну його батьків викинули за Чонгар. Вони змушені були купити будиночок у Генічеську.

У 1990-х, він нарешті створив повноцінну сім'ю

Після початку масового повернення кримських татар до Криму, у 1990-х, він нарешті створив повноцінну сім'ю. «Доля звела мене з Сейдаметом у досить зрілому віці. Мені було за тридцять, йому за п'ятдесят. Він був дуже хорошим батьком, дочку та сина любив до глибини душі, розмовляв з ними на рівних, ніколи не підвищуючи на них голос, не тиснув авторитетом. Дуже любив водити дітей на свята, в цирк, а іноді просто в ліс. І завжди співав. А народних пісень він знав безліч!» ‒ згадує Зера Бекірова.

Сейдамет Меметов у колі сім'ї. Архів Зери Бекірової
Сейдамет Меметов у колі сім'ї. Архів Зери Бекірової

Після загибелі Юрія Османова Сейдамет-аг'а став керуючим справами НДКТ, хранителем архіву національного руху. Боротьба за відновлення прав кримськотатарського народу була сенсом його життя. До останніх днів, вже будучи тяжко хворим, Сейдамет Меметов залишався в національному русі.

XS
SM
MD
LG