«ФСБ нагнітає ситуацію в Криму». Що відомо про нову «шпигунську справу» в Севастополі

ФСБ Росії в анексованому Криму 30 липня повідомила про затримання в Севастополі російського військового, який нібито шпигував на користь України. Як стверджують у російській спецслужбі, він передавав до Головного управління розвідки Міністерства оборони України відомості, що становлять державну таємницю.

Підозрюваного помістили під варту, ФСБ порушило кримінальну справу про «державну зраду». Українські спецслужби і військові поки що не прокоментували затримання. Це не перша справа в анексованому Криму, де фігурує шпигунство на користь України. Частина обвинувачених в цих злочинах згодом звільнили з російських в'язниць в рамках обміну утримуваними особами між Україною і Росією. Про те, чого чекати від чергової «шпигунської справи» в Криму, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Журналіст з Севастополя Давид Аксельрод висловив Крим.Реалії думку, що в ЗМІ навряд чи просочиться детальна інформація про нову «шпигунську справу».

– Подібні справи вже можна назвати тенденцією. Уже затримували колишнього співробітника Чорноморського флоту, йому оголосили вирок – і ось сьогоднішня історія. Це справа, як і попередні, буде слухатися в закритому режимі, тому що відомості, що формують склад злочину, і в цілому матеріали справи будуть віднесені до державної таємниці – принаймні, звинувачення на цьому наполягатиме. Тобто великої кількості інформації ми не отримаємо. Якщо особу цього затриманого не встановили, якщо родичі не будуть самі ініціювати публічну кампанію, то ми нічого і не дізнаємося. Звичайно, в таких випадках завжди виникають питання до якості слідства. За опублікованим ФСБ відео можна впізнати локацію, де відбулося затримання – це район Камишової бухти, вулиця Правди. Втім, статися це могло коли завгодно.

Експерт по силовим структурам, ексспівробітник Головного управління СБУ в Києві Іван Ступак переконаний, що хоча російські спецслужби націлені на реальну протидію розвідкам інших країн, саме в анексованому Криму вони схильні перебільшувати такі загрози.

– Взагалі, прямий обов'язок ФСБ – контррозвідка, пошук шпигунів і зрадників, і не тільки з боку України. Це США, країни НАТО, Туреччина. Безумовно, Україна провадить розвідувальну діяльність проти Росії, в тому числі, в Криму, хоча це і не розголошується. У нас мало технічних можливостей, так що, ймовірно, припадає по-старому залучати людей, вербувати їх, просити отримати якісь відомості. Це абсолютно нормальна робота. Людина може проколотися від напруги, тому що ФСБ не спить. З іншого боку, мені здається, що російська спецслужба нагнітає ситуацію в Криму, намагаючись обґрунтувати величезну кількість своїх і військових сил і засобів. Залякуючи населення тим, що тут нібито бігають українські терористи, вони вводять додаткові війська і так далі. Крім того, за затримання усіляких «диверсантів» можна отримати підвищення по службі.

Російський адвокат Микола Полозов захищає кримчанина Івана Яцкіна, якого ФСБ також звинувачує в шпигунстві на користь України. Він був затриманий 16 жовтня 2019 року в Криму, але про це стало відомо лише в грудні. Кримчанина перевезли в Москву, де, за словами захисника, силовики роблять на нього «сильний психологічний тиск». Деталі справи не уточнюються «в інтересах слідства», що, на думку Миколи Полозова в принципі заважає оцінити, наскільки обгрунтовані висунуті ФСБ звинувачення.

– Івана Яцкіна звинувачують в тому, що він нібито передавав якісь секретні відомості Службі безпеки України. Слідство триває, і, на жаль, через підписку я не можу розголошувати деталі. Взагалі, рівень шпигуноманії в Росії зростає. Оскільки ці злочини, зазвичай, належать до категорії засекречених, проводити хоча б якийсь ефективний громадський контроль над розслідуванням, над рішеннями судів практично неможливо. Все це вбирається в форму держтаємниці, і визначити, де дійсно мало місце шпигунство, а де просто банальна фабрикація кримінальних справ, практично неможливо. Очевидно, що органи ФСБ своєю статистикою намагаються довести владі свою корисність і необхідність виділення великих бюджетів на свою роботу. Найчастіше особисто у мене складається враження, що значний обсяг цих справ сфабрикований.

За оцінкою Миколи Полозова, довірі до вироків у таких справах не сприяє і те, що російські суди практично завжди стають на бік обвинувачення. Адвокат робить висновок, що в такій ситуації єдиним дієвим способом захисту засудженого залишаються міжнародні інстанції на зразок Європейського суду з прав людини.

– Втім, ефективність цієї інстанції дуже і дуже умовна, адже розгляд скарг може тривати роками. Російська влада хоч і виплачує компенсації за такими вироками, але не завжди виконують приписи ЄСПЛ в частині зміни законодавства. Якщо йдеться про громадянина іншої держави і є зацікавленість влади цієї країни, можлива політична домовленість про обмін по тій або іншій юридичній схемі. На жаль, інших варіантів не існує. Щодо Криму, він є невичерпним джерелом для фабрикації нових кримінальних справ, для отримання нових зірочок і звань, а також заради досягнення Кремлем політичних результатів.

Фігурант справи «українських диверсантів» в Криму Євген Панов був звільнений з російського ув'язнення за результатами переговорів між Росією і Україною. Інакше він відбував би восьмирічний термін у колонії суворого режиму – нібито за намір здійснити «теракти на об'єктах туристичної та соціальної інфраструктури Криму», в якому його звинуватила ФСБ. Євген Панов не визнав своєї провини і продовжує стверджувати, що справа була повністю сфабрикованою, а під час допитів російські спецслужби використовували тортури.

– Я – людина з проукраїнською позицією, брав участь в АТО в 2014-2015 роках – і це для них вже було достатньою причиною мене затримати. А то, що вони там придумали в цій кримінальній справі – це фантазії, їм би книжки писати. Тортури були, але я не люблю про це згадувати. Сам факт підтверджую. Я не пам'ятаю, щоб справи, які починалися з подачі ФСБ, закінчувалися виправдувальними вироками. Там судової системи як такої не існує. Мій суддя, коли відбувалися різні процесуальні дії, буквально грався у мобільному телефоні і посміхався. Йому просто потрібно було обернути кримінальну справу в обгортку законності. До речі, ФСБшники були дуже незадоволені маленьким терміном: прокуратура просила 10 з половиною років, а отримав я 8 років.

У лютому 2019 року в Росії військовий суд визнав винними у державній зраді у вигляді видачі держтаємниці майора Чорноморського флоту Росії, колишнього українського військового Дмитра Долгополова і мешканку Криму Анну Сухоносову, яку ФСБ Росії назвала його співмешканкою. Їх засудили до 10 і 9 років позбавлення волі відповідно. За версією російського слідства, Сухоносова була завербована співробітником Головного управління розвідки Міністерства оборони України полковником Ігорем Клименком і залучила Долгополова до конфіденційного співробітництва з українською спецслужбою за грошову винагороду.

За даними ФСБ, в ході суду Долгополов і Сухоносова «свою провину визнали повністю і покаялися в скоєному». Однак колишні товариші по службі затриманого в Криму Дмитра Долгополова не вірять у версію російської ФСБ про те, що він «працював українським шпигуном».

(Текст підготував Владислав Ленцев)