Минулого тижня підконтрольний Кремлю так званий Верховний суд Криму продовжив до 11 жовтня термін тримання під вартою важкохворому кримськотатарському активісту Едему Бекірову. Український омбудсмен Людмила Денісова відреагувала на це, розповівши, що важкохворому політв’язню не забезпечують відповідний медичний догляд і до нього не пускають незалежних лікарів. На підтвердження слів про те, що стан здоров’я Бекрова – вкрай важкий – Денісова перерахувала його захворювання: перша група інвалідності, гіпертонія, запалення підшлункової, нестерпний біль у спині, трофічна виразка на лівій нозі. На засідання суду Бекіров прийшов на милицях, однак йому так і не змінили запобіжний захід на домашній арешт.
Вранці 8 серпня в приймальню президента України подали звернення, яке напередодні кримська татарка Елеонора Бекірова опублікувала на своїй сторінці у Facebook.
«Мій батько, Едем Бекіров, вмирає, і мені вже нема в кого просити допомоги. Але зараз я не прошу, а вимагаю. Як громадянка України і як дочка вмираючого батька, я маю на це повне право. Я вимагаю вжити всіх заходів, щоб домогтися надання допомоги моєму батькові, домогтися його лікування і, зрештою, звільнення. Він абсолютно не винуватий: це знають ті, хто його заарештував і тримає в ув’язненні; знають ті, хто має намір його судити, хто повільно вбиває його», – написала Бекірова.
Вона зверталася до президента Володимира Зеленського, який в цей час у супроводі кримськотатарського лідера Мустафи Джемілєва летів до Туреччини для зустрічі з президентом Реджепом Тайїпом Ердоганом і місцевою кримськотатарською діаспорою. Питання про звільнення Едема Бекірова окремо і публічно на зустрічах не звучало, але, за словами народного депутата Рустема Умерова, йшлося про те, що Туреччина може виступити як парламентер у відносинах з Росією в питанні звільнення українських полонених і політв’язнів, у тому числі Бекірова.
Після поїздки Зеленський зустрівся з представниками Меджлісу, органом самоврядування кримських татар, забороненим в Росії, і його головою – Рефатом Чубаровим. У довідці, яку Меджліс надав президенту, справа Бекірова називалася «найхарактернішим випадком, що демонструє цинізм і жорстокість російської окупаційної влади».
У цьому документі написано: «Едем Бекіров, 1961 року народження, затриманий 12 грудня 2018 року під час проходження ним паспортного контролю на території, контрольованій російськими окупантами. Звинувачується за ч. 2 ст. 222 («Незаконне придбання, зберігання і носіння боєприпасів і вибухових речовин, вчинені групою осіб за попередньою змовою», до шести років позбавлення волі) і ч.2 ст.222.1 КК РФ («Незаконне виготовлення вибухових речовин, а також незаконні виготовлення, переробка чи ремонт вибухових пристроїв, вчинені групою осіб за попередньою змовою», до 8 років позбавлення волі)».
Російська влада запам’ятала блокаду Криму
Бекіров живе в селищі Новоолексіївка Херсонської області поблизу адміністративного кордону з Кримом. Як і більшість кримчан, він був змушений отримати російський паспорт у 2015 році. Його дружина Гульнара Бекірова – заступник голови адміністрації Генічеського району, де розташована Новоолексіївка, а також – член обласного Меджлісу. Це важливо відзначити, щоб зрозуміти, чому саме Бекіров опинився в Сімферопольському СІЗО. Сам він, за свідченням кримських татар, які живуть у селищі, займався організацією перевезень до Криму.
Наприкінці листопада 2015 року в Генічеському та Чаплинському районах Херсонської області кримськотатарські активісти під керівництвом бізнесмена Ленура Іслямова і бійці забороненого в Росії «Правого сектора» підірвали лінії електропередач, тим самим позбавивши Крим світла. Українська поліція спочатку відтіснила активістів, відбулися зіткнення.
Під час зіткнень постраждала журналістка кримськотатарського телеканалу ATR Гульсум Халілова, яка висвітлювала інцидент на кордоні. Зараз проти неї в Криму порушено кримінальну справу за звинуваченням в участі у кримськотатарському добровільному батальйоні імені Номана Челебіджихана, який російські слідчі органи характеризують як незаконне збройне формування, і яке нібито створив і очолював Іслямов, – одночасно і власник телеканалу ATR. Іслямов заперечує всі звинувачення російських силовиків.
Бекіров під час енергоблокади теж був на місці подій. На фотографіях він сидить за столом разом з Іслямовим і дружиною, ніякої зброї поруч немає. У 2014 році він, за словами його рідних, допомагав українським військовим, які виїжджали з родинами з уже окупованого Криму. На неіснуючому ще кордоні його затримали російські прикордонники, тоді ще без розпізнавальних знаків і в масках, погрожували автоматами, але відпустили. Бекіров російським спецслужбам в Криму був відомий давно.
Його затримали о 8:30 ранку 12 грудня 2018 року, коли він пробував проїхати до Криму через адміністративний кордон, щоб побачитися зі своєю 78-річною тещою, з якою він дуже близький, і дочкою, яка залишалася на півострові. Менше ніж за рік до цього він переніс операцію на серці, йому поставили шунти, через чотири дні він мав зробити ще одну операцію і перед тим, як лягти в лікарню, він їхав побачитися з рідними.
«Обвинувачення пов’язане зі зброєю»
До обіду його протримали на прикордонному пункті Джанкой, о 14:40 туди прибули співробітники кримського управління ФСБ і забрали його під конвоєм до Сімферополя. На відео, яке поширила прес-служба відомства, літня людина, знята зі спини, пересувається на милицях, наручники на нього через це не надягнули. У Бекірова немає однієї ноги, яку він втратив через цукровий діабет, пересуватися по-іншому він не може. Йому дозволили зателефонувати дружині, якій він сказав, що «обвинувачення пов’язане зі зброєю».
Наступного дня суддя Київського райсуду Сімферополя Валентина Каминіна заарештувала Бекірова на два місяці, йому висунули звинувачення в незаконному обороті вибухових речовин і боєприпасів (частина 2 статті 222 і частина 2 статті 222.1 КК РФ. – ред.).
За версією слідства, одного разу, коли Бекіров приїжджав до Криму, він познайомився з таксистом, особа якого в матеріалах справи засекречена, його названо Карімом Меметовим. Вони обмінялися телефонами, а в травні 2018 року Бекіров зателефонував йому в Вайбері і запросив зустрітися і «трохи підзаробити».
До мого автомобіля не поспішаючи прямував чоловік міцної статури. Він привітав мене через прочинене вікно, тоді я зрозумів, що це був ЕдемЗі свідчень таксиста
«Він призначив зустріч о 22:00 чи о 23:00, точно не пам’ятаю, – поблизу багатоповерхового будинку в районі «Пневматики», далі попросив записати конкретну адресу..., – розповів Меметов слідчому. – Увечері наступного дня я приїхав на місце на автомобілі. Почекавши якийсь час, я спробував зателефонувати у Вайбері Едему, але відповіді не було. Приблизно через годину я побачив, як до мого автомобіля не поспішаючи прямував чоловік міцної статури. Він привітав мене через прочинене вікно, тоді я зрозумів, що це був Едем... У лівій руці в Едема була дорожня сумка темного кольору. На той момент було достатньо темно, і я не розгледів її колір. Едем відразу перейшов до справи. Він сказав, що від мене потрібно взяти на зберігання сумку, що у нього в руках, щоб потім передати її потрібним людям... Я запитав, що в сумці? Едем відповів, що в сумці – патрони і вибухівка».
Меметов стверджує, що погодився заховати сумку, отримав за це 500 доларів завдатку, і відніс сумку в свій гараж, очікуючи по завершенні справи отримати ще дві з половиною тисячі доларів. Через тиждень він нагадав про це Бекірову, той відповів, що «на нього вийдуть». Меметов забрав сумку з гаража і відвіз її майже до самого адміністративного кордону в районі Красноперекопська. «... Я знайшов безлюдне місце на дорозі, поруч були канали води та бетонні труби. В одній з таких бетонних труб я сховав сумку».
Через три місяці, коли сумку ніхто не забрав, Меметов звернувся до «знайомого співробітника Прикордонного управління ФСБ Росії в Республіці Крим на ім’я Антон» і розповів йому про схрон, а той порадив написати з цього приводу заяву. Антон Рябикін, співробітник відомства під назвою Прикордонне управління ФСБ у Криму, заявив потім, що Меметов відразу прийшов до нього з написаною заявою.
Меметова допитували кілька разів, вперше – коли він прийшов до ФСБ із заявою. Тоді він стверджував, що через три місяці після передачі йому вибухівки й набоїв, припустив, що вони «можуть бути використані для здійснення теракту на території Криму», і заявив про схрон спецслужбам. Знайомий прикордонник Антон з’явився лише на другому допиті, а згодом, уже після затримання Бекірова, коли стало зрозуміло, в якому він стані і що без милиць пересуватися не може, показання свідка знову змінилися: тепер він стверджував, що Бекіров на милицях підійшов до машини, а сумка з вибухівкою і патронами висіла у нього на плечі. Для того, щоб він міг змінити показання, слідчому довелося допитувати Меметова додатково в лютому 2019 року.
У схроні, який, якщо вірити документам слідства, Меметов показав співробітникам ФСБ, була сумка з майже 12 кілограмами вибухівки в брекетах по 200 і 400 грамів і 192 патрона калібру 9 мм. Схрон був майже на тому ж самому місці біля селища Рисове, з різницею в кілька сотень метрів, де в 2016 році нібито був схрон української диверсійної групи, коли під час стрілянини загинуло двоє російських військових. Місця схронів, зазначені в матеріалах справ, відрізнялися десятими частками показань широти і довготи. Тоді у справі «кримських диверсантів» були затримані і засуджені українці Андрій Захтей і Євген Панов. У справі Бекірова схрон виявився майже на тому ж місці, що і у «диверсантів».
Бекіров провину не визнав і відразу заявив, що не має до вибухівки жодного стосунку. Свою поїздку до Криму в травні 2018 року, коли за версією слідства передав сумку з вибухівкою і патронами, він описував так: «В гостях у своєї дочки я перебував до 6 травня 2018 року включно, нікуди не виходив з оселі. Після 14 години я разом зі своїм зятем і дочкою поїхав у Мечеть (район в Сімферополі, – ред.), де живе моя теща Алядінова Роза і дідусь Зейтула. До 7 травня 2018 року включно я був у гостях у своєї тещі за вказаною адресою. 7 травня, приблизно о 15:00, за мною приїхала дочка Наджіє зі своїм чоловіком, і ми разом поїхали в село Дубки Сімферопольського району до сестри..., в якої я пробув зі своєю сім’єю приблизно до 19 години. Після цього я разом зі своєю дочкою і зятем повернувся до моєї тещі ..., де перебував до 11 години 8 травня. 8 травня 2018 року об 11 годині я разом зі своєю дочкою і зятем виїхав до готелю «Гранд Хая»..., де на мене чекав водій Геннадій Шумейко, з яким я мав прямувати назад на територію України».
На автомобілі Шумейка, який забрав інших пасажирів біля залізничного вокзалу, Бекіров увечері 8 травня виїхав з Криму. Наприкінці серпня, вже після заяви Меметова в ФСБ, Бекіров знову приїжджав на півострів, супроводжуючи онучку, але жодних претензій до нього з боку російських прикордонників не було. Щодо адреси зустрічі з Меметовим, де він нібито передав сумку з вибухівкою, Бекіров пояснив, що ніколи там не був. Цей будинок розташований за кілька десятків будинків від будинку його дочки. Також він розповів, що в Криму користувався двома телефонами – з російською та українською сім-картою, які завжди були при ньому.
За клопотанням Бекірова слідчий ФСБ Іван Романцов, який вів справу, викликав на допит дочку – Наджіє Бекірову. Адвокат Олексій Ладін спробував розпитати її про те, де і з ким був її батько у травні 2018 року, але слідчий всі питання відхилив, назвавши їх навідними. В результаті Бекіровій довелося заповнити додаток до допиту, під час якого слідчий не дав поставити жодного питання. Вона по годинах розписала, де був її батько під час травневої поїздки на півострів, майже у всіх випадках вона його супроводжувала, не залишаючи одного через стан здоров’я. Після всіх хвороб і операцій Бекіров міг піднімати вагу не більше півтора кілограма. Пройти на милицях з сумкою в 14 кг вагою кілька кварталів для нього фізично неможливо.
Відразу після затримання, коли Бекірова привезли в управління ФСБ у Криму, на бульвар Франка в Сімферополі, йому стало зле, викликали фельдшера. Тоді ж, як він згодом розповів адвокату, в кабінет, де він перебував, увійшли кілька співробітників і силою взяли у нього слину для визначення біологічних слідів. Бекіров протестував, але через два тижні все повторилося вже зі складанням протоколу, який він підписувати відмовився і заявив про перевищення посадових повноважень співробітниками ФСБ. Справу порушувати ніхто не став. Згодом експертиза слідства виявила біологічні сліди Бекірова на упаковці вибухівки зі схрону.
8 серпня 2019 року Бекірову в черговий раз продовжили арешт, і з залу суду він знову повернувся до Сімферопольського СІЗО. Зараз він лежить у медчастині, але довгий час після затримання перебував у спецблоці – камері на два місця з постійним відеоспостереженням і суворим режимом. У СІЗО Бекірову призначили інсулін, але з’ясувалося, що йому необхідний особливий тип ліків: від того, який кололи, розвинулася алергія, і стан здоров’я погіршився. Жодні доводи захисту і незалежних медиків на кримські суди не діяли, Бекірова стабільно залишали в ув’язненні.
У червні Європейський суд з прав людини відреагував на клопотання Української Гельсінської спілки з прав людини про застосування термінових заходів з порятунку Бекірова і зобов’язав російську владу направити його в цивільну лікарню. Через місяць російська влада заявила, що провели обстеження і жодних протипоказань до арешту Бекірова немає. У відповідь ЄСПЛ призупинив термінові заходи, але зобов’язав Росію провести незалежне медобстеження ув’язненого за кожним із захворювань, у тому числі, щоб відповісти на питання: чи можнао йому з його захворюваннями перебувати в СІЗО. Результати мали надати в Страсбург до 27 липня, але Росія попросила час для додаткових доказів. За цей час слідство у справі вже закінчилося.
Уповноважена з прав людини в окупованому Криму Людмила Лубіна, яка пішла нещодавно у відставку, прокоментувала рішення ЄСПЛ: «Що вони хочуть, щоб ми виконували їхні рішення, коли вони нас нікуди не пускають?», маючи на увазі, мабуть, санкції щодо участі російської делегації в роботі Парламентської асамблеї Ради Європи, які були нещодавно скасовані.
Я ні в чому не винуватий. Їм мене не зламати
Захист Бекірова зібрав усі медичні документи про його стан, які проаналізували фахівці незалежної медико-соціальної експертизи в Новосибірську. «У Бекірова Едема Айдеровича є захворювання..., що входить до Переліку важких захворювань, що перешкоджають триманню під вартою підозрюваних або обвинувачених у злочині», – йдеться у висновку експерта. Слідство у відповідь підготувало свою експертизу з протилежним результатом, яку захист намагається оскаржити в суді.
«Мого чоловіка цілеспрямовано вбивають в умовах Сімферопольського СІЗО», – говорить дружина Бекірова Гульнара.
Після закінчення слідства з’ясувалося, що справу Бекірова хочуть направити на розгляд у в Красноперекопськ. Коли він дізнався про це, то надіслав керівництву СІЗО офіційну заяву, в якій обіцяв почати голодування і відмовитися від прийому їжі, якщо це станеться. «Я усвідомлюю, що з моїми захворюваннями я не витримаю цих переїздів і тримання в ізоляторі. Тому безболіснішою буде голодна смерть у СІЗО Сімферополя. У зв’язку з чим я офіційно заявляю, що в разі спроби транспортувати в Красноперекопськ, я оголошу голодування», – написав Бекіров. Адвокат Олексій Ладін вважає, що, відмовившись від ліків Бекіров не проживе і тижня. Втім слідчий Іван Романцов кілька разів пропонував відправити Бекірова під домашній арешт з СІЗО, – в разі, якщо він визнає провину. Бекіров відмовлявся і продовжував сидіти.
Перед останнім продовженням арешту Бекірова в Києві зустрілися дві уповноважених з прав людини – Тетяна Москалькова і Людмила Денісова. Мова про Бекірова йшла окремо, і Москалькова запевнила, що його справа перебуває у неї «під особливим контролем»: «Я не готова дати відповідь за суд, але я хотіла б, щоб таке рішення (звільнення з СІЗО, – ред.) було ухвалено, оскільки він є інвалідом першої групи, і домашній арешт не міг би перешкоджати розслідуванню кримінальної справи». Незважаючи на це, арешт був продовжений, а рішення про те, чи буде Бекіров етапований в Красноперекопськ він попросив відкласти на кілька днів: після судового засідання він взагалі не в змозі виїжджати з ізолятора.
Під час цього засідання він зумів передати адвокату записку з відкритим зверненням, в якому написав: «Тільки завдяки Всевишньому і Вам, я знаходжу сили і витримую незаконне перебування в умовах СІЗО. Більше 8-ми місяців чую сфабриковану справу щодо себе. 8 місяців несправедливості, 8 місяців боротьби за виживання і боротьби з усіма хворобами, які ще додалися за стінками СІЗО. Але любов до Криму, любов до Батьківщини, любов до народу і до сім’ї ніколи не дасть мені зробити те, що суперечить моїм принципам і принципам мого народу. Ця любов перейшла до мене від батьків. У 1968 році, переїхавши до Криму (мені вже було 7 років), вони розповідали про страшну депортацію кримськотатарського народу 1944 року, про знущання, про труднощі, і попереду ще у нас були довгі 23 роки боротьби кримськотатарського народу за своє право жити на Батьківщині. Я ні в чому не винуватий. Їм мене не зламати. Я всі свої хвороби зібрав у кулак і не дам видатися слабким».
Оригінал матеріалу Російської служби Радіо Свобода читайте тут
