У міжнародній пресі пишуть про економічні плани нової владної команди в Україні. Також є публікації про речі, які порівняно легко можна зробити для підвищення ефективності влади – зокрема нового парламенту – причому без зволікання часу. Світова преса й далі продовжує аналізувати наслідки недавніх дочасних парламентських виборів в Україні.
Агентство бізнесових новин Bloomberg пише, що Україна повертається до рецептів, які допомогли здійснити перетворення колишньої комуністичної частини Європи – і це на тлі того, що деякі східні члени ЄС нині будують моделі з більшою роллю державного сектору.
Із допомогою МВФ президент Володимир Зеленський, пише агенція, хоче продати державні підприємства, скоротити бюджетний дефіцит та послабити нормативи для землеволодіння.
Усі ці ідеї обговорювались багато років, але на відміну від попередніх адміністрацій, «нинішня, можливо, має більше апетиту для їхнього втілення», зазначає агентство.
Як сказав Bloomberg економічний радник Зеленського Олексій Гончарук, Україна має на меті досягти нової угоди з МВФ у вересні на заміну кредитній угоді, яка завершується наприкінці року.
Агентство зазначає, що Гончарука розглядають як одного з потенційних кандидатів на прем’єр-міністра.
Більшість у парламенті дозволить проводити ринкові реформи, які Польща та Угорщина запровадили кілька десятиліть тому, навіть коли нині ці країни схиляються до більшої ролі держави в економіці.
Гончарук сказав в інтерв’ю, що метою є економічне зростання на рівні п’яти відсотків ВВП і вище, а бюджетний дефіцит має бути ще більше скорочений. Міністр фінансів Оксана Маркарова може залишитися на посаді, додав Гончарук.
Земельна реформа, яка непопулярна в народі і відкладалася роками на шкоду конкуренції, буде затверджена наприкінці року, сказав Гончарук агентству.
Перемовини зі Світовим Банком визначать, чи буде дозволено іноземцям купувати землю і яким розміром буде обмежений продаж землі. В статті наводяться цифри, що найбільш ліберальна модель земельної реформи може збільшити ВВП на три відсотки, а найбільш консервативна модель – на піввідсотка.
«Ми прагнемо найменш болісної, але найбільш ефективної моделі», – каже Гончарук про земельну реформу.
Уряд також розблокує продаж державних активів, який гальмувався через меркантильні інтереси окремих груп, і призводив до зловживань та монополізації. Продаж мінотарних державних пакетів може включати Укрзалізницю та Укрпошту, повідомив Гончарук.
Але насамперед, сказав Гончарук, мають бути продані державні пакети в банках або державні банки, і він хоче, аби десять найбільших системних міжнародних банків прийшли в Україну.
У статті на сайті Атлантичної ради США відомий політолог Андреас Умланд пише про три речі, які легко можуть стати здобутками України.
По-перше, депутати мають отримувати пристойні зарплати. Нинішня становить 28 тисяч на місяць, також вони мають інші привілеї. Беручи до уваги соціально-економічний контекст України, депутатами ведеться порівняно добре.
«Однак, столиця України Київ, де депутати мають жити більшість часу, є більш дорогим, аніж решта країни. Нинішній соцпакет може підходити для самотнього депутата, але явно недостатній для тих, хто має родинні зобов’язання», – говориться в статті.
У гірших випадках усе це створює ситуацію, коли депутати вважають етично виправданим отримувати доходи на стороні.
Умланд закликає Верховну Раду пристати на формулу зарплат Європарламенту, де євродепутати отримують третину зарплат найвищих суддів ЄС. «Така модель також дасть виправдання усуненню депутатської недоторканості і збільшенню покарань за хабарництво та інші проступки».
По-друге, пише автор, треба покращити верховенство права і особливо боротьбу з корупцією. «Нові віддані команди людей у Генпрокуратурі та її відділеннях і в різних антикорупційних органах мають бути призначені».
Окрім цього, офіційні зарплати мерів дуже низькі, а співробітники міських рад працюють «за добре слово». Як і на загальнонаціональному рівні, на місцевому така ситуація веде до корупції – незважаючи на добрі наміри коли люди заступають на державну службу. «Нові місцеві вибори самі по собі це не змінять», – пише автор.
І по-третє, багато державних органів страждають від гендерної нерівності – особливо на верхніх щаблях влади. «Це не лише фундаментально неправильно, оскільки більше половини населення країни становлять жінки. Дослідження вказують, що колективні організації – чи приватні, чи громадські – функціонують краще, коли принаймні третина членів є жінками», – читаємо у статті.
Автор закликає різко збільшити кількість жінок на топ-посадах. «Беручи до уваги велику кількість добре освічених, емансипованих та орієнтованих на кар’єру жінок в Україні, це не повинно становити проблему», – читаємо в статті на сайті Атлантичної ради.
Видання New Eastern Europe пише про 10 міркувань щодо недавніх парламентських виборів в Україні.
Дочасні вибори дали перемогу партії Зеленського «Слуга народу», яка матиме абсолютну більшість у новій Верховній Раді. Але цим не обмежуються ці вибори і видання нарахувало інші моменти – їх десять – на які й звертає увагу.
- Три партії, які йшли з проросійськими позиціями («Опозиційна платформа – За життя», Опозиційний блок та Партія Шарія) мали загальну підтримку у 18 відсотків. Це більше, аніж партії цього спектру мали в 2014 році, але цьогорічний результат наближеніший до віддзеркалення вподобань ширшого українського суспільства, бо, як каже соціологія, 15-20 відсотків населення підтримують проросійські посили, включно з теплим ставленням до Росії, позитивним ставленням до федералізації та запровадженням державного статусу для російської мови.
- Нині ясно, що і на цьогорічних президентських, і на парламентських виборах південь та схід України не почувалися відчуженими порівняно з 2014 роком. На контрольованих Україною теренах Донецької та Луганської областей активність була вищою на 13 та 16 відсотків відповідно. «Це надзвичайно важливе досягнення для цілісності України і з точки зору довготривалої перспективи, це важливіше аніж конкретний результат, показаний у день голосування». В той сам час є ризик відчуження виборців у Західній Україні, зокрема в Галичині, де підтримка партії Зеленського є порівняно низькою і яку там часто вважають такою, що служить російським інтересам.
- «Слуга народу» – так само як і сам Зеленський – має порожнє значення (вміст), назбиравши підтримку різних соціальних та ідеологічних груп. Ці групи включають і ностальгуючих за СРСР, і проєвропейських антикорупційних активістів. Партія публічно свідомо тримається розмитої лінії, щоб зберегти цей баланс. «І все ж з переконливою перемогою вони мають урядувати і немає можливості робити це без того, щоб не відчужити деякі з цих електоральних груп».
- Тривожно, що «Слуга народу» виграла як за партійними списками, так і в одномандатних округах. Потенційно однопартійна більшість і президент із тієї ж партії і, як очікується, можливість дочасних місцевих виборів, на яких вони теж можуть здобути більшість, – це не добре. «Система контролю та противаг є невід’ємною частиною збереження демократичного суспільства».
- Беручи до уваги різношерстий склад «Слуги народу», який включає молодих професіоналів, відомих людей, ставлеників бізнес-груп і багатьох інших, партія навряд чи залишиться монолітною. У статті говориться: «Ми навіть можемо очікувати формальний розкол всередині парламентської фракції «Слуги». Такий розкол також можливий, коли партія невідворотно втрачатиме підтримку».
- «Слуга народу», вірогідно, почне втрачати підтримку, коли виборці побачать, що нічого не зроблено для зменшення нібито хижих комунальних тарифів. Беручи до уваги, що це було найгарячішим питанням виборчої кампанії, а тарифи цілковито критикувалися майже усіма партіями. Але це становитиме загрозу енергетичній політиці України, бо може вилитись у спроби повернутись до прямих закупок російського газу за нижчими цінами. «З моделлю прямих закупок, одначе, Росія знову буде спроможною використовувати газові поставки як дубець для покарання України, якщо остання вдаватиметься до політичних кроків, небажаних для Кремля».
- «Голос» Святослава Вакарчука назбирав значну кількість відомих експертів у своєму списку. Вони проголошують прагматичні, економічно-ліберальні, прозахідні погляди, які скеровувались для маленького, проте впливового українського середнього класу. «Голос» націлився на аудиторію, яку раніше президент Петро Порошенко вирішив ігнорувати.
- «Голос» набрав лише біля шести відсотків і не спромігся дотягнутися до виборців зі своїм посилом далі меж Західної України та Києва.
- Наразі новини про бюджетне фінансування партій – зокрема Партії Шарія, яка підтримує позаблоковий статус України і не спромоглася визначити будь-які «червоні лінії» щодо Донбасу в своїй програмі – були зустрінуті з обуренням в інтернеті. І все ж це є, як і інші моменти, наслідком демократичної волі людей, які висловились на вільних та справедливих виборах. «Українці мають поважати це, навіть якщо вони не погоджуються з конкретними результатами (виборів)».
- «Батьківщина» Юлії Тимошенко отримала біля восьми відсотків, а сама Тимошенко, яка дісталася «політичної осені» своєї кар’єри, намагалась просунути ідею коаліції зі «Слугою народу» допоки не стало ясно, що «Слуга» не потребуватиме партнерів по коаліції... Що стосується мажоритарних округів, то там «Слуга» – навіть незважаючи на надзвичайну політичну слабкість своїх кандидатів – зібрав понад половину мандатів в округах. Навіть включно з тими, де від виборів до виборів певні політики раніше легко здобували звичні для себе перемоги.
