- Крим: шість років після окупації – Brookings Institution
- В Україні поганий місяць, і, схоже, він тільки погіршується – Atlantic Council
- Чи повинна Америка наполягати на вступі України в НАТО? – The National Interests
Шість років окупації Криму
Дослідницький інститут США Brookings Institution опублікував статтю у шосту річницю окупації Росією Криму, щоб проаналізувати, як зараз живе півострів. Автор статті Стівен Пайфер вважає, що попри те, що Україні зараз бракує важелів впливу для відновлення суверенітету над регіоном, Захід не повинен забувати про окупацію. Цим західні країни можуть лише змусити Кремль вірити, що окупація території чужих країн може зійти з рук, мовиться у статті.
Протягом останніх шести років, пише автор, Крим зазнав значних змін. Так наприклад, велика кількість етнічних українців та кримських татар були змушені полишити півострів, зокрема, через залякування та утиски. Неоднозначна ситуація також з економікою. Адже Москва витратила понад 10 мільярдів доларів на прямі субсидії та фінансування масштабних будівельних та інфраструктурних проєктів, йдеться у статті. Проте, додає Пайфер, водночас постраждав малий бізнес, особливо через спад туризму, який складав приблизно чверть економіки Криму, який до того ж залишається об'єктом західних санкцій.
Зрозуміло, що зараз Київ зосередився на війні на сході, але окупація Криму несе не меншу загрозу для європейського порядку безпеки, вважає автор. Єдиний варіант, як повернути півострів, можливий, якщо Україна досягне значних успіхів у розвитку своєї економіки, аби Крим зрозумів, що рівень життя буде кращим у складі України. І якщо ця можливість зараз здається далекою, пише автор, США та Європа мають підтримувати позицію Києва, продовжувати санкції та не визнаючи окупацію Криму. Це правильне рішення для України, для безпеки Європи та для того, щоб Кремль відмовився від захоплення територій інших країн, мовиться у статті.
Новий генеральний прокурор
Американський аналітичний центр Atlantic Council опублікував статтю, у якій авторка Мелінда Гарінг пояснює, чому на її думку призначення Ірини Венедіктової на посаду генерального прокурора було неправильним. Першим аргументом Гарінг називає те, що Венедіктова, виконуючи обов'язки тимчасового директора Державного бюро розслідування, призначила на посаду свого заступника колишнього адвоката Віктора Януковича.
Наступним вагомим аргументом стало те, що Венедіктова не пройшла конкурс до Верховного суду після того, як Україна посилила правила відбору, йдеться у статті. Авторка нагадує читачам, що Венедіктова не склала першу частину екзамену на знання права. Посилаючись на власні джерела, Гарінг пише, що новопризначений генпрокурор не була здібним адвокатом, хоча і викладала право в Харківському університеті імені Каразіна.
До того ж, додають у статті, її призначення порушує закон України про прокуратуру. Адже Венедіктова була депутатом від партії «Слуга народу», у той час, як закон передбачає політичну нейтральність прокурора.
Авторка також згадує попередника Венедіктової Руслана Рябошапку, який згідно з джерелами, на які посилається Гарінг, був звільнений через те, що він не підтримав політично мотивовані звинувачення проти колишнього президента Петра Порошенка. Якщо це правда і новий прокурор підтримає ці звинувачення, на Україну чекають складні чотири роки, мовиться у статті.
Вступ України в НАТО
Американське видання The National Interests вирішило розібратися, наскільки можливо, що один із найбільших страхів Кремля, а саме вступ України в НАТО, стане реальністю. У статті пишуть, що прем'єр-міністр України оголосив про спільні військові навчання НАТО та Українські збройні сили. На думку автора, це ще одна спроба Києва забезпечити собі членство в Трансатлантичному альянсі, використовуючи стратегію постійної участі в проєктах НАТО. Операція Coherent Resilience 2020, що проходитиме в Одесі 5-9 жовтня, має на меті розробити план дій у випадку кібератак, атак на порти чи захоплення транспортних маршрутів, пояснюють у статті. Автор додає, що участь у таких навчаннях Україна бере не вперше.
З лютого 2019 року курс на вступ до НАТО закріплений у Конституції, і це рішення досі підтримують експерти із зовнішньої політики Вашингтону, йдеться у статті. Проте, адміністрація Зеленського продовжує зіштовхуватися з серйозними перешкодами на своєму шляху до НАТО, зокрема відсутністю інтересу західноєвропейських партнерів, вважає автор. Він це пояснює тим, що країни-члени бояться «підливати масла у вогонь» через ймовірну ескалацію військових дій на сході України. Адже членство дозволить Україні негайно скористатися статтею 5 договору НАТО, який передбачає, що збройний напад на одну державу-члена є нападом на них усіх.
Зараз НАТО має найвигіднішу позицію, оскільки співпрацює з Україною у військових питаннях, але водночас не дає гарантій безпеки, пов'язаних із формальним членством. Ба більше, додає автор, підтримка вступу до НАТО серед українців різко скоротилася: з 69% у 2017 році до 51% в останні місяці. Тим паче, що прагматизм щодо членства можна вже помітити у деяких представників українського істеблішменту, додають у статті, посилаючись на слова голови комітету з питань державної безпеки Ірини Верещук, яка заявила, що в НАТО на «нас не чекають».
