Німецький політолог Андреас Умланд у статті для аналітичного центру Atlantic Council перераховує критичні, на його думку, питання для нового президента України Володимира Зеленського. The American Interest публікує роздуми про відносини України та Росії «в еру Зеленського». The Independent оцінюють шанси новообраного президента змінити Україну.
Німецький політолог Андреас Умланд у статті для американського аналітичного центру Atlantic Council перераховує критичні, на його думку, питання для нового президента України Володимира Зеленського.
Автор переконаний: українська внутрішня політика зазнає великих змін у 2019 році. Парламентські вибори змінять більшість правлячих еліт і призведуть також до глибоких перетворень у законодавчій, виконавчій та судовій владі, йдеться у статті.
Іноземні оглядачі цікавляться тим, які реформаторські партії змагатимуться на парламентських виборах, і яким буде новий склад Верховної Ради. Можливо, партія Зеленського домінуватиме, а якщо ні – питання в тім, які партії утворять коаліцію.
І, звісно, велике питання – хто буде новим прем’єр-міністром України, пише Умланд.
Є чутки, що це буде міністр внутрішніх справ Арсен Аваков або голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв.
Ключове питання – переговори з МВФ.
Чи буде достатньо фінансування для покриття великих боргів України протягом наступних кількох років? Уряду також потрібно буде зайнятися питанням підвищення цін на побутовий газ, переконатися у незалежності роботи Антикорупційного суду та просувати децентралізацію.
Також треба пильно стежити за долею «Північного потоку-2» – російського газопроводу, метою якого є оминати Україну в постачанні російського газу до Європи. Санкції та регулювання можуть уповільнити будівництво проекту, каже політолог.
Важливі й відносини з ЄС. Основне питання – як швидко виконуватимуться положення Угоди про асоціацію. Ключовий виклик для Зеленського – залучити більше іноземних інвестицій.
Найскладніше питання – Донбас. Що запропонована Кремлем паспортизація означатиме для Мінських угод? Якщо вони застаріють через такий хід Москви, чи підтримуватимуть Нормандський формат? Якщо ні, чи можна буде його змінити?
Більшість експертів, за словами Умланда, очікують замороження Зеленським конфлікту або припинення щоденних обстрілів.
«Тривалість цього неповного переліку та масштаби питань (а їх більше) свідчать про те, що робота Зеленського може бути однією з найбільш вимогливих у світі», – вважає Умланд.
В статті американського видання The American Interest розмірковують над відносинами України та Росії «в еру Зеленського».
Хоча російські ліберали зраділи прикладу українців, які змінили президента на чесних і вільних виборах, сам Кремль навряд чи сильно занепокоєний «демократичним зараженням». Зрештою, вибори не є гарантією чесного правління, і українці знають це краще, ніж будь-хто.
«Регулярний цикл демократичних виборів, за яким слідує клептократичне і некомпетентне правління, закріплює популярне російське сприйняття України у якості хаотичної і хронічно нездатної правильно керувати своїми справами держави», – пояснює автор.
Але що тоді може змусити Москву перейматися президентством Зеленського? На думку автора, є два фактори.
По-перше, в той час як демократичні вибори і поразка чинного президента в Україні самі по собі не вражають багатьох росіян, вони вказують на те, що потенційно сильно підриває путінську модель управління і політику Росії на пострадянському просторі.
Росіяни могли б фактично спостерігати за тим, чи Києву вдасться скоротити кількість олігархів, подолати хабарництво і бюрократію і створити умови для широкого економічного зростання.
Якщо відносну свободу України росіяни стали б асоціювати «не з анархією і свавіллям, а з мінімальною справедливістю і процвітанням, наслідки для Росії могли б потрясти або, принаймні, похитнути режим», – йдеться у статті.
По-друге, обрання російськомовного президента, мабуть, ще раз гірко розчарує Москву. Бо у кращому випадку зміниться тон і темп, але не загальна траекторія російсько-українського «довготривалого прощавай».
Зеленський може послабити націоналістичну риторику, але він не змінить збільшення використання української мови в публічному дискурсі за рахунок російської мови, переконаний автор.
Щодо Донбасу, Зеленський має кілька неприємних опцій. Наприклад, визнати незалежність підконтрольних Росії сепаратистських утворень і дати їм піти. Інший варіант – прийняти умови для їхньої реінтеграції в Україну, що залишить їх під дієвим контролем Москви і надасть їм право впливати на національну політику. Ще один варіант – продовжити несистемні обстріли і позиційні маневрування, що характеризувало конфлікт із 2015 року. Але скоріш за все Зеленський продовжить посилювати українську армію, військову співпрацю із західними партнерами та підтримувати статус-кво.
Підхід Росії до України підривають російські ілюзії про «малу Росію». Ці фантазії включають в себе: ностальгію за східнослов’янською єдністю, якої, ймовірно, ніколи не було, і «переконання, що наполеглива русофілія багатьох українців дає багатообіцяючу основу для їхньої асиміляції та поглинання росіянами; а також похмуре переконання, що українська нація і держава є штучними об’єктами, створеними і підтримуваними недоброзичливим заходом».
В статті британського видання The Independent йдеться про шанси Зеленського змінити Україну на краще.
Багато хто на Заході прогнозував Зеленському невдачі ще до того, як він вступив на посаду. І, дійсно, його очікуватиме чимало викликів, погоджується автор. Один з них – інтереси олігархів, які навіть можуть мати приватні армії. Зеленський пообіцяв змінити це, не дивлячись на те, що йому приписують зв'язок із олігархом Ігорем Коломойським.
За олігархами також йдуть і впливові політики, такі як Юлія Тимошенко, депутати та інші люди з інтересами в чинній політичній системі. Інколи проводять паралелі України із Вірменією – де Нікол Пашинян очолив мирну революцію і тепер при владі стикається із протистоянням з боку старого режиму.
Та Зеленський молодий, енергійний, підключений до сучасних комунікацій – частково через це він переміг на виборах, йдеться у статті. Може він й політичний новачок, але не наївний, коли мова йде про українські реалії, вважає автор.
Серіал «Слуга народу» так сильно сподобався українцям через те, що відображав їхні життя, думає автор.
Україна має сильне відчуття національної ідентичності, яке тільки посилилося через конфлікт з Росією. Вона має древні корені, свою власну історію, відмінну від історії Росії. Україна має свою мову, величезний економічний потенціал та оригінальне почуття стилю, який знайшов відображення в магазині «Всі свої», що продає виключно бренди українських дизайнерів, йдеться у статті.
Тому якщо Зеленському вдасться цим всім скористатися і бути чесним, вдасться «включити» цей потенціал, він може закласти основи сучасної України, яка буде ані клієнтом Заходу, ані ворогом Росії, а буде своєю власною державою на своєму власному місці, йдеться у статті.
