Починаючи із серпня 2018 року, автокефалія УПЦ – тема №1 не лише в українських і російських ЗМІ, а й об’єкт підвищеної уваги впливових закордонних видань.
У матеріалах більшості українських та західноєвропейських медіа обґрунтовується природнє право українців на свободу віросповідань і власну церкву. А суть більшості публікацій російських ресурсів обертається навколо «ворожого наступу на православну віру», «розкольника-Філарета» та «біснування Варфоломія».
Водночас журналісти мало уваги приділяють кривавій історії боротьби за томос, а саме – загадковим смертям голови РПЦ у 1990–2008 роках Алексія ІІ та митрополита УПЦ (МП) у 1992–2014 роках Володимира Сабодана.
Обидва загинули у віці 79 років. Можливо, це просто збіг. Але разом із тим існують вагомі підстави вважати, що причиною смерті стала їхня згода на початок процедури створення єдиної помісної православної церкви в Україні влітку 2008 року. Хоч плани президента Віктора Ющенка і були зірвані, але перехід від абстрактних намірів до конкретних неформальних перемовин щодо автокефалії УПЦ серйозно турбували Кремль.
Що вже казати про сьогодення, коли автокефалія УПЦ на фінішній прямій – точна дата отримання Томосу буде названа 27-29 листопада 2018 року на Синоді Вселенського патріархату, а в грудні відбудеться об’єднавчий Собор українських православних церков. Першочерговими стають питання безпеки та охорони життя ключових осіб православ’я, причетних до томосу. Тим паче, наступного року Вселенський патріарх Варфоломій відзначатиме ті самі 79 років, що стали фатальними для Алексія II і Володимира Сабодана.
Голова РПЦ Алексій ІІ пішов із життя на 79-му році
Наприкінці 90-х верхівка Кремля прекрасно усвідомила, що без неформального погодження з Алексієм ІІ Вселенський патріарх ніколи б не наважився видати 1996 року томос Естонській православній церкві, вивівши її з підпорядкування РПЦ.
Тому російські спецслужби з особливою прискіпливістю спостерігали влітку 2008 року за святкуванням у Києві 1020-річчя хрещення Київської Русі, де відбулись офіційні та неофіційні зустрічі голови РПЦ Алексія ІІ з президентом Віктором Ющенком та Вселенським патріархом Варфоломієм.
Низка парафіян РПЦ, які тісно контактували з оточенням Алексія ІІ, були обізнані про психологічний тиск на нього з боку впливової групи священнослужителів, підконтрольної Кирилу Гундяєву. Згодом, у грудні 2008 року, Алексій II загадково помер.
Офіційна причина смерті патріарха – «серцева недостатність». Хоча спочатку в російських ЗМІ поширювався фейк про загибель в автокатастрофі. Згодом, з посиланням на джерела серед попів і міліції, з’явилась інформація про пробиту голову в трьох місцях. А один із дияконів повідомив, що «на стінах були криваві сліди від його [Алексія II] рук». Цей же диякон повідомив, що «зі смертю Предстоятель зустрівся у вбиральні». Як там казав Путін, «мочити в сортирах»?
Більш ніж показовою була і реакція наступника Алексія II – Кирила, який на «Першому каналі» у своїй промові щодо загибелі патріарха по-хамськи назвав його «престарілим і майже не здатним до управління», що взагалі не відповідало дійсності та оголило справжнє, вороже, ставлення до Алексія II.
Митрополит УПЦ (МП) Володимир Сабодан пішов із життя також на 79-му році
Після смерті Алексія II митрополит Київський Володимир Сабодан відмовився від участі у виборах голови РПЦ. Говорив, що хоче постати перед Богом 121-м митрополитом Київським, а не 16-м Московським. Відчуваєте, на що тонко натякав Володимир?
Взагалі у політиці митрополита Володимира, уродженця Західної України, навіть простежувалась деяка направленість на створення єдиної помісної церкви в Україні. Чого варті лише його заяви, яким тоді мало хто надав значення – про можливість Божого благословення вірян, котрі пройшли таїнства хрещення або вінчання в храмах «невизнаного» Київського патріархату.
Звісно, митрополит робив уточнення, що це може бути за умови повернення вірян до лона канонічної церкви. Проте сам факт озвучення Володимиром такої можливості тоді, коли РПЦ взагалі заперечувала будь-які перспективи діалогу з «розкольниками», можна було на той час сміливо вважати подвигом. Тож не дивно, що у Москві хотіли усунення «занадто проукраїнського» митрополита УПЦ (МП).
І Віктор Янукович зі своїм оточенням буквально доводив до смерті Сабодана. Тодішній міністр МВС Віталій Захарченко ізолював від Сабодана його помічника архієпископа Олександра (Драбинка), який єдиний мав нотаріальну довіреність на лікування Володимира.
А найголовніше, попри те, що українські лікарі майже щодня брали аналізи у Володимира, одного дня в нього раптово виявили рак аж на четвертій стадії. Це чітко говорить про навмисне замовчування реального стану здоров’я митрополита Володимира з боку українських лікарів, очевидно, під тиском правоохоронців із банди Януковича.
Наступного року Вселенському патріарху Варфоломію – 79 років
Зараз рішення про надання томосу Україні тримається, в першу чергу, на авторитеті Варфоломія. Завадити Варфоломію може лише те, що завадило патріарху Алексію ІІ та митрополиту Володимиру дожити до цих днів.
Кремль, який організовував замах на вбивство екс-співробітника ГРУ Сергія Скрипаля та отруєння радіоактивним полонієм екс-співробітника ФСБ Олександра Литвиненка, як завжди, не перебиратиме засобами для досягнення мети.
У цьому контексті, особливу тривогу викликали відеокадри серпневої зустрічі у Стамбулі, на якій один охоронець намісника РПЦ помилково пропонує Кирилу випити склянку води, призначену для Варфоломія. В цей момент інший охоронець кидається вказувати, яку саме склянку має взяти Московський патріарх, а третій охоронець у ці ж секунди голосно давав якісь вказівки через аудіозв’язок. Дякувати Богу, після цього Варфоломій відмовився випити те, що йому підсовували.
Залишається сподіватися, що у цей доленосний для України час керівництво держави докладе максимальних зусиль для гарантування безпеки учасникам об’єднавчого собору УПЦ, а православні християни проявлять максимальну витримку та повагу до представників усіх релігійних конфесій нашої країни. Це буде найкращим проявом ушанування пам’яті церковних діячів, загиблих на шляху до створення єдиної помісної церкви в Україні.
Олексій Мінаков, політичний експер
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
