Ексдепутат підконтрольної Росії міськради Алушти Павло Степанченко менше ніж пів року перебуває на волі після трьох років у СІЗО у справі про вимагання. Відтоді він намагається оскаржити свій вирок, який вважає політичним переслідуванням. У березні Павло Степанченко знову побував в ізоляторі після того, як спробував у Москві протестувати проти політичних переслідувань з боку російських силовиків. Після адмінарешту він розповів Крим.Реалії, що в Москві говорять про півострів і чому йому не вдалося залишити Росію.
Відразу ж після звільнення з СІЗО Сімферополя Павло Степанченко вирішив оскаржити свій вирок і звернувся до Європейського суду з прав людини. Він також домагається притягнення до відповідальності співробітників ФСБ за тортури, які, за його словами, застосовували до нього після затримання.
Ексдепутат стверджує, що досвід, отриманий у СІЗО, надихнув його на правозахисну діяльність. У лютому Павло Степанченко вирушив до Москви, де вийшов на одиночний пікет проти політичних переслідувань. Він стояв біля станції метро «Луб'янка» з плакатом «Свободу політв'язням» і був затриманий співробітниками поліції.
Хамовнічеський районний суд Москви заарештував кримчанина на 10 діб і призначив йому штраф у 15 тисяч рублів.
Адмінарешт алуштинський ексдепутат вже відбув і в березні вийшов на свободу. Зі своїм арештом і штрафом він не згодний і оскаржує їх.
В інтерв'ю Крим.Реалії Павло Степанченко розповів, що з ним відбувалося в московському ізоляторі, як його кримська реєстрація привернула увагу російських правоохоронців і чому він боїться повертатися додому на півострів.
«Правоохоронці запитували мене: «Крим же наш, чим ви не задоволені?»
‒ Павле, наприкінці лютого вас затримали в Москві під час проведення одиночного пікету. Як ви там опинилися?
Влада бореться в Криму з людьми не тільки через політичні, а й через релігійні мотиви
‒ Мене незаконно затримали. Я проводив одиночний пікет з простою вимогою: «Свободу політв'язням!» Адже їх у Криму вже десятки і сотні. Останні були в Бахчисараї, де людей заарештували за релігійними мотивами. Тобто влада бореться в Криму з людьми не тільки через політичні, а й через релігійні мотиви. І, природно, я вийшов у Москві на одиночний пікет. Ніщо не передбачало біди.
У полі мого зору на відстані 50-ти метрів нікого не було. Проходив повз чоловік, його зупинили співробітники правоохоронних органів, попросили показати, що у нього в пакеті. Він показав. І в підсумку поліцейські на око оцінили, що між нами немає 50-ти метрів відстані, що треба для одиночних пікетів. І в підсумку сфабрикували два адміністративних протоколи щодо мене. Це непокора законній вимозі (19.3 КоАП Росії) і нібито проведення мною мітингу (20.2 КоАП Росії).
Два рапорти написані під копірку, які суперечать матеріалам справи, поданим ними до суду. Такому свавіллю, звичайно, я дивуюся щодня. Це вже навіть не авторитаризм, а тоталітаризм.
‒ Чому ви вирішили проводити свій одиночний пікет саме в Москві?
‒ Тому що це столиця. Я цілеспрямовано приїхав туди, щоб привернути ширшу увагу до проблеми, тому що вона всеросійського масштабу, тому що політичні переслідування відбуваються в усій Росії, а не тільки в Криму. Кримські ЗМІ переважно провладні і не говорять про ці факти. А в Москві все-таки є ЗМІ, які на це звертають увагу і висвітлюють. Тому я приїхав у надії, що мене побачать і почують.
Ніяких гасел проти Путіна не озвучував. Я стояв мирно і мовчав, а в результаті вийшло те, що вийшло
Однак мені навіть у голову не могло прийти, що за одиночний пікет можуть, як собаку, тебе схопити і кинути в ізолятор, ще й штраф дати. Мене шокувало таке ставлення. У мене два паспорти: я і громадянин України, і громадянин Росії. Ніяких гасел проти Путіна не озвучував. Я стояв мирно і мовчав, а в результаті вийшло те, що вийшло.
‒ Чи було до вас особливе ставлення з боку московських силовиків, коли вони з'ясували, що ви ‒ кримчанин?
‒ Так, вони тричі підходили до мене і дивувалися. Говорили: «У вас паспорт липовий. Його має видавати відділ МВС, а не ФМС (Федеральна міграційна служба; у 2014 році вона масово видавала російські паспорти жителям Криму ‒ КР)». Мені було дивно це чути, бо у мене такий же паспорт, як і в інших кримчан.
Правоохоронцям також дуже не сподобалося, що я з Криму приїхав. Вони питали мене: «Крим же наш, чим ви не задоволені?»
‒ Ви писали, що в ізоляторі, в якому ви десять днів перебували, не були дотримані норми харчування. Що ще ви там помітили? І хто з вами перебував у камері?
‒ Я перебував у камері №6 спецприймальника №2 Головного управління внутрішніх справ Москви. Зі мною були інші затримані. За побутовими умовами там не пропонують ні мила, ні туалетного паперу, ні бритви, ні рушника.
Щодо харчування я був здивований. В Алуштинському ІТТ, де я довго утримувався, годують краще. У Москві дають пісну юшку, на друге давали, наприклад, порцію рису та ложку натертої моркви. Це вважається обідом. Я був вкрай здивований цьому.
Також мене здивувало те, що в ізоляторі не дають гарячу воду. Три рази на день дають приблизно 200 мілілітрів чаю, а окріп можна отримати тільки раз у день.
6 березня у нас трапився інцидент. Я покликав інспектора і попросив окропу. Він сказав, що я занадто голосно кричу, у зв'язку з чим склав рапорт і перевів мене в одиночну камеру, де я провів три дні.
«Люди у Москві вкрай обурені політикою Путіна»
‒ Чи спілкувалися ви з іншими людьми, які відбували адмінарешт? Що вони говорять про Крим, про ситуацію в Росії?
‒ Ситуацією в Росії багато хто незадоволений. Кажуть: як можна вірити гаранту конституції, коли всі його дії ведуть лише до погіршення життя? Зараз усі обговорюють референдум Путіна (про внесення змін до Конституції Росії ‒ КР). Люди в Москві вкрай обурені цією політикою.
Російська влада обіцяла, що в Криму буде дешевий відпочинок для росіян, а в підсумку виявилося, що в Туреччині відпочивати дешевше
А щодо Криму кажуть, що розчаровані. Очікували дешевшого курорту. Російська влада обіцяла, що в Криму буде дешевий відпочинок для росіян, а в підсумку виявилося, що в Туреччині відпочивати дешевше.
Деякі заарештовані розповідали, що їздили в Крим і обурені вартістю продуктів і загалом цінами. Вони кажуть, що збудований міст (через Керченську протоку ‒ КР) не вплинув на ціни в Криму і вони такі ж, як у Москві. Коли Крим був українським, москвичам було там все дешевше. Вони це визнають.
‒ Чи отримали ви в ізоляторі громадську підтримку, на яку розраховували?
‒ Мені активісти приносили продукти та цигарки. Я сам не палю, тому віддав цигарки іншим. Мені принесли мило, зубну пасту та щітку. Інакше б у мене цього не було, бо в ізоляторі нічого цього не видавали. У Москві громадська підтримка активніша, тому що там люди розуміють, що сьогодні тебе незаконно заарештували, а завтра іншого заарештують. І я теж буду допомагати іншим.
‒ За рішенням суду вам, окрім адмінарешту, необхідно заплатити 15 тисяч рублів штрафу. Чи будете ви його платити?
‒ Перебуваючи в ізоляторі, я написав апеляційну скаргу. Вона надійшла до Московського міського суду, але дата її розгляду поки невідома.
Штраф я не планую платити, тому що не згодний ні з цим стягненням, ні з адмінарештом. Після розгляду моєї скарги в московському суді я буду подавати скаргу в Європейський суд з прав людини, тому що припускаю, що рішення щодо моєї апеляції буде не на мою користь. Ілюзій у мене одо цього немає.
«Боюся, що мене заарештують в Україні»
‒ Де ви живете зараз? І чи мають намір повернутися до Криму?
‒ Я планував виїхати з Росії. Нещодавно я виїхав до Мексики, а звідти хотів потрапити на Кубу. Але мене повернули в країну без пояснення причин. Я прилетів до Канкуна (відомий курорт на сході Мексики ‒ КР) і планував побути там. Тому що в Криму мені два місяці тому видали повістку в слідком (кримське управління Слідкому Росії ‒ КР), і я не знаю, з чим це пов'язане. Можливо, вони фабрикують нову справу проти мене.
В аеропорту Канкуна мені сказали, що не можуть впустити в країну при тому, що у мене була відкрита віза. Мені купили квиток і відіслали назад до Москви. Така пригода у мене була. Я вирішив поки побути в Москві, підтримати громадські об'єднання. Допомога їм зараз необхідна, тому що ситуація в країні загострюється і невідомо, що буде завтра. Тому поки кілька місяців побуду в Москві, а до літа поїду в Крим, бо без моря жити не можу.
‒ Так все-таки чому вас не пропустили в Мексику?
‒ Без пояснення причин. І найцікавіше, що в паспорті вони не поставили штамп про депортацію, а просто зробили позначки, що я прибув і вибув. Таке враження, що я вилетів з Росії і тут же повернувся.
‒ А з яким паспортом ви летіли?
‒ З російським закордонним. У мене, на жаль, немає українського. І в Україну я поки не можу виїхати, тому що боюся, що мене там заарештують, як нещодавно це сталося з севастопольцем (Степаном Резуником ‒ КР).
‒ Севастопольця, про якого ви говорите, затримали через підозру в участі в «самообороні». Ви ж у «самообороні» не брали участі?
‒ Ні, не брав участі. Але я заходив на сайт «Миротворець» і там я внесений у базу як «ворог України», тому що був прихильником проросійських дій. Хоча я себе ворогом України не вважаю.
‒ А ви були «прихильником проросійських дій» у Криму?
‒ На той період (навесні 2014 року ‒ КР) я був прихильником. Але зараз я розумію, що очікувати від цієї (російської ‒ КР) влади чогось доброго не доводиться. Щодо приналежності Криму мені подобається позиція боксера Олександра Усика, що Крим ‒ для кримчан. Думаю, якби зараз було голосування на референдумі, усі було б по-іншому. Звичайно ж, не було б уже цих 97% (за інформацією російської влади, така кількість кримчан у 2014 році проголосувала за «приєднання Криму до Росії» на «референдумі», не визнаному Україною, країнами Євросоюзу та Заходу ‒ КР).
