Війна в Нагірному Карабасі показала ефективність ударних безпілотників. Вони, зокрема, забезпечили перевагу Азербайджану на полі бою. Для одних країн ця зброя вже давно в пріоритеті, інші – серед них і Україна – лише роблять кроки для розробки чогось свого. Тож чи є шанс в української оборонки створити ударний БПЛА? Щось, окрім придбаних у Туреччини Bayraktar TB2, що могло б виконувати завдання з розвідки й ударів по землі?
Безпілотник із розмахом крил у 14 м і чотирма ракетами під ними стоїть у промисловому приміщенні під Києвом. Те, що перед журналістами макет, а не готовий до польоту апарат, видає грубо зроблене шасі.
Вартість одного апарату, за нашими розрахунками, на перевищуватиме 40-45 млн грнОлег Коростельов
«Сокіл-300» – розробка від українського підприємства, яке працює над протитанковими комплексами, системою залпового вогню «Вільха» і протикорабельним «Нептуном». Директор «КБ Луч» Олег Коростельов не приховує того, скільки грошей потрібно на розробку:
«На дослідно-конструкторську роботу знадобиться десь близько 150 мільйонів гривень – це здається великою цифрою, але якщо ви знаєте, за скільки купили комплекс турецький (за 6 БПЛА, 2 наземних станції управління і 200 ракет Україна заплатила 69 мільйонів доларів – ред.), то вона просто нікчемна. Набагато менша. І вартість одного апарату, за нашими розрахунками, на перевищуватиме 40-45 мільйонів гривень. Це теж дуже небагато», – розповів конструктор.
Роботу над безпілотним комплексом ведуть уже півтора року. Кажуть, за рік зможуть представити готовий до випробувань апарат. «Сокіл» – чергова спроба українських зброярів зробити український БПЛА з ударними можливостями, але спроба ця – не перша.
Спроби створити ударний БПЛА
Майже день у день із презентацією «Сокола-300» українській пресі три роки тому показали політ іншого БПЛА – «Горлиці». Тоді для демонстрації можливостей розробки їй під крила підвісили два пускових контейнера від ракет, а тодішній секретар РНБО Олександр Турчинов покладав на неї великі сподівання:
Вже в 2016 році Генштаб заговорив про те, що до розвідувальних можливостей необхідно додавати ударні можливостіОлександр Чендеков
«Сподіваюся, що наступні випробування вже будуть із використанням точечної зброї. І це важливий крок, але це не останній крок», – казав він тоді перед журналістами. Втім, наступного кроку на Антонові так і не зробили. Демонстратор більше не показували. Зараз на підприємстві коментувати розробку, а тим більше показати її Донбас.Реалії відмовилися. Кажуть, розібрана.
PD-1 – безпілотник іще менший за класом, аніж «Горлиця» «Антонова». Як розвідувальний його вже не один рік використовують у ЗСУ. У той же час уже кілька років в компанії Ukrspecsystems працюють над тим, аби він міг нести боєприпаси, розповідає технічний директор компанії:
«Вже в 2016 році Генштаб заговорив про те, що до розвідувальних можливостей необхідно додавати ударні можливості, оскільки між виявленням цілей до нанесення удару проходить дуже багато часу на координацію, передачу інформації, ухвалення рішень. Тоді була сформульована потреба, що необхідно безпілотні комплекси оснащувати ударними елементами», – каже Олександр Чендеков.
Цілі – слабозахищені або легкоброньовані, адже такий БПЛА може підняти на собі усього 8-10 кг вантажу. Виробники кажуть, що після незначних доопрацювань, ударними можна буде зробити ті розвідкомплекси, які уже є в армії. Над боєприпасами продовжує працювати компанія-партнер.
«Ми зараз відпрацьовуємо роботу з некерованим боєприпасом, але, звичайно, потреба стоїть у зброї точної дії. Найцікавіший етап – це перехід до керованого боєприпасу. Точного. Який і наводиться, і коригується під час польоту. Тому цей етап (із некерованим боєприпасом, – ред.) можна вважати проміжним», – каже розробник.
Турецький досвід
Шеститижнева війна в Нагірному Карабасі показала наскільки важливими є точкові удари БПЛА – не лише по гарматах і танках, а й навіть по системах протиповітряної оборони. Першу скрипку зіграв Bayraktar TB2. Але якщо він здатен впоратися і з розвідкою, і з ударами – навіщо тоді потрібні більші БПЛА? Турецький військовий експерт Арда Мевлутоглу пояснює це так:
«Ці типи БПЛА проводять стратегічні розвідувальні місії – літають на значних висотах, на велику дальність. Так, їх легше збити, але також вони уникають небезпеки від багатьох ворожих систем ППО – напевно, крім ППО великої дальності. Більшість із них можуть мати системи радіоелектронної боротьби, які захищають від ворожих радарів. Це компроміс – провести стратегічну розвідку або удар такими БПЛА. В той же час такі місії мають певний ризик», – каже аналітик.
За його словами, активно працювати над безпілотниками в Туреччині почали в двотисячних. На цей момент у лінійці основного турецького виробника на нижній сходинці Bayraktar TB-2. Вище класом комплекс Anka, який теж вже використовували у бойових діях – і його збивали, до прикладу, в Сирії. Також є дві перспективні стратегічні розробки – Aksungur і Akinci.
«Грубо кажучи, 10-15 років забрав у Туреччині шлях від чорновика до виробництва і польоту безпілотників. Але виробництво БПЛА – це одна справа. Також необхідно виробляти критичні компоненти і підсистеми БПЛА. Такі як двигуни, електронні системи – камери, зв'язок», – ділиться турецьким досвідом Арда Мевлутоглу.
Окремі складові частини цього комплексу були розроблені, виготовлені, випробувані і впроваджені на крилатій ракетіОлег Коростельов
Експерт вважає, що в України є можливість розробити свої БПЛА доволі швидко – зокрема тому, що багато компонентів виробляють всередині країни. Той же аргумент наводять і в КБ «Луч», презентуючи своє дітище. Кажуть, технології відпрацювали на попередніх розробках. Але прототип зроблять лише, якщо роботи профінансує замовник – тобто Міноборони.
«За час роботи над «Нептуном» ми досягли того, що окремі складові частини цього великого комплексу – вони були розроблені, виготовлені, випробувані і впроваджені, але на іншому літальному апараті – на крилатій ракеті. Тепер ми просто усе, що напрацювали там – перекинули на цей тихохідний, дозвуковий літальний апарат», – розповів на презентації БПЛА генеральний директор КБ «Луч» Олег Коростельов.
Цифра у назві «Сокіл-300» – це навантаження, що його БПЛА спроможний узяти на борт. Висота польоту – 9 км при дальності понад три тисячі. Тривалість польоту – 26 годин, а радіус дії – 150 км. Швидкість, час та протяжність польоту можуть змінюватися, в залежності від встановленого двигуна.
«Устаткування, яке використовується на «Сокіл-300» – це опціональні багатоваріанті рішення, які включають РЛС, радар із синтезованою апертурою, яка може працювати крізь туман і хмари. Такої можливості Байрактар не має. І, власне, вітчизняну електронно-оптичну станцію, яка забезпечує вже безпосередньо в інфрачервоному чи оптичному режимі наведення керованих ракет. Тобто функціонал цього комплексу виглядає крутіше, ніж те, що представлено в Байрактарі», – пояснює актуальність виробу експерт з питань озброєння Сергій Згурець.
У той же час як використовувати озброєння на БПЛА – поки не зрозуміло, адже на протитанкових ракетах від КБ Луч лазер світить у тильну частину ракети, а не на ціль. У повітрі таке не спрацює. Принцип наведення доведеться змінювати. Напрацювання є, веде далі експерт.
«Досвід Байрактара з використанням плануючих бомб, які скидаються з літака і потім наводяться на ціль за рахунок плями лазерного підсвітлювача – ця концепція цілком адаптивна і для боєприпасів, які можуть бути створені в перспективі і для «Сокола-300», тому що те ж КБ «Луч» проводить проєкти з Польщею, де у нас відпрацьовані нові протитанкові ракетні комплекси під назвою «Пірат», і керована міна, яка так само наводиться за рахунок лазерної плями, за рахунок лазерного підсвітлювача», – каже директор інформаційно-консалтингового агентства «Defense Express».
У Росії розвідувально ударний безпілотник того ж класу – «Оріон», – узяли на озброєння, а розробники твердять, що отримали від Міноборони РФ перше замовлення. Україна – в ролі того, хто надолужує. Зараз тема ударних БПЛА, про який би клас не йшлося, поки що більше про макети, аніж про реальність.
