«Росія закінчується там, де закінчується російська мова». Але не для нинішньої влади України?

Фраза із заголовку «Росія закінчується там, де закінчується російська мова» майже до дірок затерта і мала б давно бути переміщена в архів. Принаймні в Україні. Але окремі українські громадяни, яких потоками історії винесло на гребінь влади, не дають забути заяложену сентенцію. Ні, вони не повторюють це ні в оригіналі, ні українською, ні «слобожанською». Вони це маскують, але все видно, як на долоні.

Російська мова є одним із ключових інструментів під час інформаційної війни між Росією й Україною. На це звертають увагу західні дослідники. Аналітичний центр RAND Corporation: «Не дивно, що українське населення, яке розмовляє російською мовою або має російське походження, стало привабливою ціллю для російської пропаганди. Якщо в минулому для цього були потрібні газети й радіостанції, то зараз Росія використовує мережу «Твітер» для поширення своєї пропаганди».

Про мотивацію агресора і неквапливість української влади пише автор газети «День»: «Росія найбільше боїться дерусифікації мовного простору... За тридцять років незалежності владна піраміда не спромоглася поставити в юридичній площині питання щодо русифікації та лінгвоциду від Російської імперії та Радянського Союзу... Довести судовим рішенням злочин проти мови і зобов'язати державу Україна виправити його наслідки».

Влада як гарант «безконечности» російської мови

Поки що впливові представники влади діють інакше. Коли Арсен Аваков висловлюється за «розвиток нашої російської мови, якою розмовляють мільйони українців» і якій треба дати «можливість вільно розвиватися», коли називає себе «російськомовним українським націоналістом», він не розуміє, що такі нюанси для Путіна не важливі. Так само жодного значення для нього не має впевнено повторювана міністром внутрішніх справ антинаукова вигадка про слобожанську мову, яка демонструє, як мінімум, невігластво: «Свої книжки я видаю трьома мовами – українською, російською слобожанською й англійською...»

Мешканцеві бункеру не потрібна «українська російська мова». І російська мова як така не потрібна. Йому потрібна вся Україна, цілком або частинами. Подібний лепет не зупинить кремлівських загарбників і не переконає російське суспільство.

«Творчо» розвинула «авакізми» речниця президента Юлія Мендель в інтерв’ю телеканалові «Дом», але від цього нісенітниці не перестали бути нісенітницями: «Росія не є монополістом на російську мову. І нам пора давно самим демонополізувати російську мову. І голосно заявити, що в Україні є українська російська мова».

Подібні думки не нові. В 2017 році їх висловлював теперішній речник Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України (ТКГ) Олексій Арестович. Аргументуючи претензії України на тисячолітню спадщину України-Руси, він заявив, що російську мову треба робити другою українською: «Ми ж нею не послуговуємося, бо вона нам просто набридла».

В передачі Юлія Мендель перевершила Арсена Авакова. Навіть він у приступі благородного гніву не додумався прирівняти українців до «ангелів з піною на губах», які породжують дух ненависті і завдяки яким «зло на Землі не має кінця».

Я ж згадав іншу цитату філософа Григорія Померанца, прізвище якого вона не озвучила: «Мамо, не говори голосно, від цього засихають дерева». Якщо замінити перше слово іншим – «Юлю», – цитата не втратить своєї образності.

Прессекретарка президента озвучила ще одну несподівану новацію, яку мало хто помітив. Виявляється, культуру треба «не насаджувати, а бачити у форматі космополітизму».

Після кількаденних роздумів Офіс президента відреагував на скандальні висловлювання Авакова й Мендель, знову витягнуті на світло денне. І хоча заступник голови ОПУ Кирило Тимошенко назвав їхні слова «окремою думкою», вони засвідчили те, що в Зеленського вирішили не відступати від ідеї російської мови як спадщини України. Це підтверджує і відверте ігнорування української мови керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком, і функціонування державного високобюджетного телеканалу «Дом».

Телеканал «Дом» – поширювач русифікації і передач сумнівного змісту

Я намагався знайти бодай одну передачу українською мовою. Мої пошуки виявилися безрезультатними. Всі журналісти і їхні гості, в основному державні службовці, серед яких багато чиновників найвищих рангів, наповнюють державний інформаційний простір російською мовою. Міністри, голови парламентських комітетів, керівники Офісу президента, голова української делегації в ТКГ Леонід Кравчук. Навіть народний депутат Богдан Яременко, якого ведуча «перехрестила» в «Єрьоменка», на мій подив, розмовляв російською… А на відповіді тих, хто дає інтерв’ю українською (як, наприклад, співробітниця департаменту соціальної політики Донецької ОДА Ольга Шупік), накладають російський переклад.

Свідченням того, що російськомовний телеканал важливий для Офісу президента і самого Зеленського, стали слова заступника голови Офісу президента України Юрія Костюка і скандальний старт щотижневого ТВ-шоу «Взгляд с Банковой с Юлией Мендель».

Юрій Костюк, зокрема, висловив сумнівну з погляду Конституції України і чинного законодавства тезу: «...є частина аудиторії, до якої ми сьогодні вже не достукаємося українською мовою».

Аналітичне дослідження Центру Разумкова звертає увагу на ухвалений минулоріч закон «Про внесення змін до Закону України «Про систему іномовлення України» (щодо програмної політики та території розповсюдження)», який допускає мовлення на тимчасово окупованих територіях іншими мовами «залежно від доцільності та необхідності використання тієї чи іншої мови для досягнення мети…». Звідси – невтішний прогноз: «…в найближчому майбутньому іномовлення України залишатиметься фактично російськомовним».

Трансляції російською мовою – це не лише порушення Конституції України, але й серйозна методологічна помилка. На територіях, окупованих Росією, було мало інформації українською мовою, а в деяких місцях – критично мало. Тепер української мови там стало ще менше.

Можна припустити, що президент Володимир Зеленський керується логікою прийдешніх виборів на окупованих територіях. Якщо думати про майбутні вибори, а не майбутнє України, то така логіка зрозуміла – улестити непідконтрольний Києву електорат, обов'язково російською. Але для держави це загроза, відкладена на майбутнє, може, і не вельми віддалене.

Голова ГО «Рух переселенців України» Віталій Овчаренко вважає, що там, де є російська мова, туди однозначно приїде для «порятунку» російський танк, який «знищить ваш «дом» і зруйнує ваше життя».

А ще він звертає увагу на відеоряд передачі «про жахливих «українських радикалів»: «Такі сюжети телеканалу «Дом» – це російська пропаганда в стилі російського каналу «НТВ», за наші з вами податки».

Казус Данілова

Зі злагодженого сонму голосів різко вибиваються упевнені інтонації секретаря РНБО. Власне, «випадок Олексія Данілова» свідчить, що не всі нинішні впливові члени владної команди поділяють думки більшості. І це надихає.

Секретар РНБО вважає, що Україна одержала спадщину радянського минулого «у вигляді російської мови, коли була тотальна русифікація…». «На превеликий жаль, за 30 років ми не визначили українську мову як первинну, фундаментальну мову нашої незалежності… Дуже багато політиків та президентів в Україні загравали з російською мовою. Ми продовжували під себе копати ту яму, в якій сьогодні опинилися і яку сьогодні на 100% використовує Російська Федерація...» – наголошує він.

В інтерв’ю радіо «НВ» позиція Олексія Данілова була не менш чіткою: «…якщо Україна починає розмовляти російською мовою, то чекайте, що Путін буде захищати тих громадян, причому не запитуючи.., потребують вони того захисту, чи ні».

Тарас Марусик, журналіст, публіцист, експерт з питань мовної політики

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції

Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода