Українські правозахисники ідентифікували посадових осіб, відповідальних за ненадання медичної допомоги кримським політв'язням у російських місцях позбавлення волі. Вони просять владу України та міжнародне співтовариство притягнути їх до відповідальності, оскільки такі факти стають масовими та системними. Чому кримчани, засуджені за політичними статтями, помирають у в'язниці і чи можна цьому запобігти, розповідаємо у матеріалі Крим.Реалії.
На початку року в російських СІЗО померли двоє політв'язнів із Криму – Джеміль Гафаров та Костянтин Ширінг. Їхні історії вже розповідали Крим.Реалії.
В обох були хронічні захворювання, в ув'язненні їхнє здоров'я погіршувалося. Крим.Реалії докладно писали про їхні долі.
Документи та свідчення кажуть, що обидва політв'язні тривалий час не отримували медичної допомоги у місцях ув'язнення, хоча регулярно просили про неї.
У такій ситуації опинилися практично всі кримські політв'язні. Їх, за різними підрахунками, – від 173 до 186 осіб. Людям або не надають медичну допомогу, або вона неякісна і не відповідає захворюванням.
У правозахисній спільноті такі факти називають тортурами, забороненими українським і міжнародним законодавствами. Правозахисники вимагають притягнути до відповідальності всіх, хто причетний до цього.
Список для «справедливого покарання»
З моменту загибелі політв'язнів нікого не притягнули до відповідальності за це, зауважила на пресконференції у Києві менеджерка проєктів правозахисної організації ZMINA Вікторія Нестеренко. Вона разом із групою колег презентувала санкційний список російських і підконтрольних Москві кримських посадових осіб, прямо або опосередковано відповідальних за ненадання медичної допомоги кримським політв'язням. У ньому зібрано 22 прізвища – судді, прокурори, керівники СІЗО, колоній і медичних служб у Криму та Росії.
У цьому переліку – лише високопосадовці та судді, причетні до арештів політв'язнів, а також керівники медико-санітарних відділень, які «свідомо не надавали інформації про стан здоров'я політв'язнів» на запити адвокатів. Серед них:
- начальник «Федеральної казенної установи охорони здоров'я «Медико-санітарна частина № 91» Федеральної служби виконання покарань Росії» у Сімферополі Павло Павленко (справа Джеміля Гафарова);
- начальник СІЗО-1 у Сімферополі Сергій Бережний (група політв'язнів, яких утримують у цьому ізоляторі);
- майор внутрішньої служби в Росії Наталія Бернгардт (справа кримського політв'язня Володимира Дудки).
Ці персони на включення своїх імен до санкційного списку публічно не відреагували.
«Багато кримських політв'язнів перебувають в умовах ненадання медичної допомоги. І до цього безпосередньо причетні саме ці люди – з нашогосанкційного списку. Цей список ми передаватимемо державним органам України, щоб прокуратура вивчила ці кейси та відкрила за ними кримінальні провадження стосовно цих людей. Також його буде передано надалі до різних міжнародних інституцій для накладання санкцій», – зазначила Вікторія Нестеренко.
Коло осіб, причетних до ненадання медичної допомоги в російських і кримських колоніях та СІЗО, насправді набагато ширше й обчислюється сотнями, каже представниця Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова. Всі ці люди поки що недоступні українському та міжнародному правосуддю. Але автори санкційного списку сподіваються, що він буде нагадуванням представникам російської влади про «справедливе покарання, що чекає на них».
«Порошок схожий на кокаїн, його не приймають»
Після загибелі Джеміля Гафарова та Костянтина Ширінга практика ненадання медичної допомоги в російських місцях ув'язнення триває, кажуть правозахисники. Крім того, що самі медичні служби, за словами правозахисників, не діють, ліки для політв'язнів не приймають навіть у родичів.
«Крім того, що політв'язням не проводять обстеження, їм навіть не дають змоги передавати ліки від родичів. В адміністраціях СІЗО посилаються на те, що, наприклад, порошкоподібні препарати схожі на кокаїн, тому їх не можуть прийняти. Хоча Джеміль Гафаров мав хворобу нирок, і для нього ліки були саме у вигляді порошку. І таких випадків дуже багато. У такій ситуації зараз перебуває Ірина Данилович, якій відмовляють у лікуванні отиту, говорячи, що в неї нічого не болить. Це усвідомлене ненадання допомоги, справжній злочин», – розповідає Ірина Сєдова.
Постраждалими від неналежних умов утримання в ізоляторі правозахисники, окрім Джеміля Гафарова та Костянтина Ширінга, називають Олега Приходька, Галину Довгополу, Амета Сулейманова та інших. Загалом у списку політв'язнів, які потребують термінової медичної допомоги, два десятки людей.
Боротьба Ірини Данилович
Бореться за життя і здоров'я у російській колонії зараз кримчанка, медсестра та громадянська журналістка Ірина Данилович.
У Росії її засудили на сім років позбавлення волі за придбання, зберігання та збут вибухових речовин. Вона провину не визнає. У суді кримчанка заявила, що «є не першою, до кого ФСБ Росії застосовує «брудні методи фальсифікацій». Правозахисні організації вважають її справу політичною. Ірина Данилович хворіє тривалий час. Кілька місяців тому в неї діагностували отит вуха. Але весь цей час у російських колоніях їй не видають ліків, у тому числі і переданих рідними у посилці, стверджують її рідні. Внаслідок цього кримчанка, за словами її батька, втратила слух на лівому вусі.
Під тиском правозахисників та адвокатів медики, афілійовані з правозахисною організацією Physicians for Human Rights, отримали доступ до медичної карти Ірини Данилович та провели експертизу її історії хвороби і досліджень. Кримчанка, згідно з їхніми висновками, не
тільки перенесла гострий отит, але й має неврологічні порушення, а також ураження головного мозку та, ймовірно, перенесла інсульт. Експерти дійшли висновку, що після встановлення діагнозу Ірині Данилович призначили лікування, але його ефективність не перевірили і не призначили додаткових обстежень.
Звернення про відмову в медичній допомозі Ірині Данилович почав розглядати Міжнародний комітет Червоного Хреста. Подібні приклади, за словами правозахисників, є масовими.
Профільні відомства, куди надходять запити про стан кримських політв'язнів, або ігнорують їх, або повідомляють, що вони не потребують медичної допомоги. Таку відповідь від ФСВП Росії, зокрема, отримали Крим.Реалії, коли зверталися до відомства щодо стану здоров'я Джеміля Гафарова. 2021 року його адвокату Ріфату Яхіну вдалося домогтися судового визнання того, що медсанчастина та кримський підрозділ ФСВП незаконно ухилялися від надання інформації про стан здоров'я кримського політв'язня.
«У Криму затирають інформацію про політичні справи»
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну суттєво вплинуло на долю кримських політв'язнів. Це пов'язано з тим, що отримувати інформацію про них набагато складніше, ніж раніше, стверджують у Кримській правозахисній групі.
«Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну стало складніше збирати інформацію. По-перше, тому що Росія посилила тиск на адвокатів. Сфальшувати справи на них або відібрати ліцензію можуть у будь-який момент. Також закрито доступ до сайтів російських судів з усіх територій світу, окрім Росії. Зараз подивитися, які судді та прокурори фігурують у політичних кримінальних справах, дуже складно. З сайтів кримських судів видалили інформацію, яка раніше була публічною. На одних приховують прізвища суддів, на інших затирають усю інформацію про політичні справи. Це роблять, тому що розуміють, що покарання дедалі ближче, що Крим може бути звільнений», – каже Ірина Сєдова.
У Представництві президента України в АРК засудили «варварське ставлення» Росії та підконтрольних їй адміністрацій до незаконно ув'язнених українських громадян. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що ненадання ув'язненим громадянам України належної медичної допомоги «прирівнюється до тортур», а міжнародне право забороняє застосовувати «заходи, які можуть спричинити фізичні страждання чи смерть цивільного населення» під час війни.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
